3. Новітні форми практичної підготовки студентів-юристів

Сучасна новація у практичній підготовці юристів – це юридичні клініки. Їх суть – це шлях від теорії до практики в стінах вузу. Правнича (юридична) клініка – це спеціальна установа, що надає правову допомогу зазвичай малозабезпеченим особам та (або) проводить науково-дослідну роботу. Водночас – це форма оволодіння майбутніми правниками професійними знаннями і навиками, здійснювана під керівництвом наставника-юриста в такій установі. Від юридичної фірми юридична клініка відрізняється тим, що не має за мету отримання прибутку.

Сьогодні досить складно з’ясувати, як, коли і де появився термін “юридична (правнича) клініка”. Найвірогідніше, він вперше з’явився у статті професора Фроммгольда, яка була опублікована в 1881 р. в “Deutsche Juristen-Zeitung”. У 1901 р. російський професор А.Люблінський в журналіМіністерства юстиції опублікував статтю під назвою “О юридических клиниках”.

У 20-30-і роки ХХ ст. термін “юридична клініка” міцно прижився в США. Його поява визначила новий напрям у сфері юридичної освіти – внесення соціальних аспектів до вивчення права. Одним із перших, хто зацікавився цим питанням, був Джером Франк, автор статті під риторичною назвою “Чому б не створити клініку для юристів” (університет Пенсільванії, 1933 р.). В цій праці він провів певні аналогії між клінікою юридичною та медичною освітою та запропонував принципово новий вид навчання юристів, запозичивши з медицини ідею використання працюючих клінік як основи для підготовки молодих спеціалістів. 60-і рр. ХХ ст. стали періодом, коли сприяння приватних фондів дало суттєвий поштовх до розвитку клінічної юридичної освіти. Серед причин, які зумовили матеріальну підтримку юридичних клінік, було надання безоплатної юридичної допомоги малозабезпеченим людям і розвиток юридичних навичок у студентів.

У 70-і рр. ХХ ст. клінічні юридичні програми стали ще більш популярними. Американська Асоціація юристів, відповідальна за здійснення нагляду за акредитаціями навчальних юридичних закладів, пропонує американським школам права розглядати клінічну освіту як один із варіантів отримання студентами знань та закріплення їх на практиці.

Згодом клінічна освіта отримала широку підтримку в Англії, Німеччині, Франції, Росії та інших європейських країнах.

Строго кажучи, юридична клініка не є абсолютно інноваційною формою української юридичної освіти (як і традиційною). Не є вона, як іноді відзначається, і чисто західним запозиченням останніх десятиріч. Наприклад, у 1924-1930 рр. юридична клініка діяла на базі юридичного факультету Київського інституту народного господарства, займаючись, спочатку науково-дослідною роботою, а згодом консультаційною. В юридичних навчальних закладах радянської доби студенти під керівництвом викладачів надавали правову допомогу і в таких формах, як консультаційні центри, громадські приймальні.

В Українській державі юридичні клініки почали розвиватися з середини 1990-х років. Цьому сприяло перейняття досвіду американської системи юридичної освіти, де вони вже стали традиційними. За даними Міністерства юстиції України в 2004 р. в Україні діяло 40 юридичних клінік. Створено спеціалізовану організацію – Асоціацію юридичних клінік України.

З 2006 р. юридичні клініки є обов’язковими для всіх вищих юридичних навчальних закладів незалежно від форм власності. Перша новітня юридична клініка в Україні була створена в 1996 р. Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Юридичні клініки стають невід’ємною частиною навчального процесу. Перспективним може стати функціонування в одному юридичному навчальному закладі кількох юридичних клінік, спеціалізованих у різних галузях права.

Юридична клініка – не єдина форма новітньої практичної підготовки студентів до роботи. Поруч із клініками створюються і функціонують громадські приймальні, студентські юридичні консультації, правозахисні центри, інформаційні правові центри. Їх об’єднує мета діяльності.

Література:

Ней Н.С., Гетманцев О.В., Юрчишин В.М. Проходження практики студентами юридичного факультету: Методичні рекомендації. – Чернівці: Рута, 2007. – 43 с.

Бігун В.С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі. – К.: Вид. організація “Юстініан2, 2006. – Р. 2.

Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / За ред.. З.Н.Курлянд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – С. 152-154.

Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2006. – С. 167-170.

Молібог С., Павленко Д., Браун Д. Юридична клініка. – К.: Центр комерційного права, 2002. – 104 с.

Шахрай С.М. Вопросы организации и проведения практики студентов // Методика преподавания юридических дисциплин (Сборник научных трудов). – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1986. – С. 134-161.