3.2. Токсичність неорганічних речовин і попередження отруєнь

Хімічна лабораторія відноситься до приміщень, що становлять потенційну небезпеку отруєнь студентів.

Гострі отруєння виникають при впливі великих доз речовин протягом короткого часу. Гострі отруєння, як правило, залежать від цілком переборних причин. Ці причини зв’язані з організацією, дисципліною, тобто з заходами не потребуючих особливих матеріальних витрат. Лише менша частина отруєнь зв’язана з недосконалістю вентиляції.

Токсичність – це здатність речовин шкідливо впливати на життєдіяльність організмів. Токсичні речовини (отрути) це такі речовини, що проникають в організм, вступають у з’єднання з його тканинами і вже в невеликих кількостях викликають порушення їхньої нормальної діяльності. Хімічні отрути – це ті отруйні речовини, з якими студент стикається на лабораторному занятті і які при неправильній організації праці і відсутності санітарно-технічних мір можуть зробити шкідливий вплив на здоров’я людини.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірковано небезпечні, малонебезпечні.

Класифікація хімічних отрут

Класифікація отрут по їх токсичній дії:

Нервові – вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, амоніак, фосфорорганiчнi речовини й ін. (викликають розлад функцій нервової системи, м’язові судороги, параліч).

Дратівні - хлор, амоніак, диоксид сірки, випари кислот, оксиди нітрогену, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні й ін. (уражають верхні і глибокі дихальні шляхи).

Припікальну і дратівну дію на шкіру і слизові оболонки – неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди й ін. (уражають шкірні покриви з утворенням наривів, виразок).

Ферментні – синильна кислота і її солі, миш’як і його з’єднання, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні сполуки (порушують структуру ферментів, деактивують їх).

Печіночні – хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селен (викликають структурні зміни тканини печінки).

Кров’яні – оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки й ін. (блокують ферменти, що беруть участь в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном).

Мутагени – етиламін, оксид етилену, деякі хлоровані вуглеводні, сполуки свинцю, ртуті й ін. (впливають на генетичний апарат клітки).

Алергени – деякі сполуки нікелю, багато похідних піридину, алкалоїди й ін. (викликають зміни в реактивній здатності організму).

Спільна дія ряду токсичних речовин на організм може призводити або до пораження, або до сумарного (адитивного) ефекту. Однак необхідно враховувати, що сумарний вплив деяких речовин не завжди носить адитивний характер: одні речовини взаємно підсилюють свою дію – синергісти, інші послаблюють – антагоністи.

При отруєнні потерпілому потрібно надати першу допомогу до прибуття лікаря. Для цієї мети у лабораторії повинна знаходитися спеціальна аптечка.

При наданні допомоги перша і необхідна умова - це винести потерпілого на чисте повітря. Методи лікування отруєнь визначаються і призначаються тільки лікарями.

Додаток 3