3.2. Граматичні форми та граматична характеристика слів реєстру

Слова, внесені до реєстру Словника, розміщуються за абеткою. Заголовкові слова (гасла), що відкривають словникову статтю, подаються у Словнику так:

1. Іменники наводяться в називному відмінку однини, відтак подається закінчення родового відмінка однини, або ж, якщо флек­сія відсутня (у множині),— закінчення давального відмінка та рід іменника: ч.— чоловічий, ж,— жіночий, с— середній.

тризуб, -а, ч:; сурма, -й, ж.; гасло, -а, с.

У називному відмінку множини подаються іменники, які взагалі не мають однини, або ж вживаються переважно у множині. У пер­шому випадку після називного відмінка наводиться лише форма родового відмінка множини, напр.: НОЖИЦІ, -жиць, мн. У другому випадку, крім родового відмінка множини, вказуються і форми називного та родового відмінків однини, напр.: КОВЗАНИ, -ів, мн. (одн. ковзан, -а, ч.). За цим же зразком оформляються і назви народів: УКРАЇНЦІ, -ів, мн. (одн. українець, -нця, ч.; українка, -и, ж.).

При збірних іменниках подається позначка збірн., напр.: при­чандалля, -я, с, збірн.

2. Прикметники подаються у називному відмінку чоловічого роду в повній формі, напр.: буцматий, -а, -є; метикуватий, -а, -є; звитяжний, -а, -є.

3. Кількісні числівники оформляються, як іменники, і по­даються у називному відмінку із формами родового відмінка та супроводжуються відповідними граматичними позначками, напр.: ДЕСЯТЬ, -ти і -тьох, числ. кільк.; СТО, ста, числ. кільк.; ДЕКІЛЬКА, декількох, числ. кільк.

Числівники порядкові подаються як похідні від кількісних у називному відмінку чоловічого роду в повній формі, напр.: ДЕ­СЯТИЙ, -а, -є; СОТИЙ, -а, -є.

4. При займенниках після граматичних форм ставиться позначка зазначається розряд. Займенники прикметникової форми оформляються, як прикметники. Відмінювані займенники подаються у називному відмінку із наведенням усіх необхідних відмінкових та інших родових форм у разі, якщо вони мають форму роду, напр.: ВІН., його ( з прийм. від нього, у нього і т. ін.), займ. особ. З ос. одн., ч. ВОНА, її (з прийм до неї. від неї і т. ін.), займ. особ. З ос. одн., ж.

5. При дієсловах наводяться їх основні форми. До особових дієслів подаються форми 1-ої і 2-ої особи однини теперішнього часу (дієслів недоконаного виду) або майбутнього часу (дієслів доко­наного виду): ПРАТИ, перу, переш, недок.; ПОВЗТИ, -зу, -зеш; мин. ч. повз, -ла, -до; недок.; ПРИХОДИТИ, -джу, -диш, недок., ПРИЙТИ, прийду, прийдеш, док.

При дієсловах, що не мають форми 1-ої і 2-ої особи однини теперішнього (майбутнього) часу, а також при дієсловах із кінцевим -ся середньо-зворотного стану, наводиться лише форма 3-ої особи однини: ПОСТАВАТИ, -ає, недок. (у значенні «виникати»); СВЕРБІТИ, -бить, недок.; РУНИТИСЯ, -иться, недок.

До безособових дієслів до­дається форма 3-ої особи однини теперішнього (майбутнього) часу, напр.: СМЕРКАТИ, -ає, недок., СМЕРКНУТИ, -не; мин. ч. смеркло і смеркнуло, док.

Скорочення форм дієслова подаються з останнього незмінного звука основи теперішнього (майбутнього) часу: ПИЛЬНУВАТИ, -ую, -уєш, недок.; уклякати (вклякати), -аю, -аєш, недок.; ясніти, -і'ю, -і'єш, недок.; ВЕСТИ, веду, ведеш; мин. ч. вів, вела, вело, недок.

Після граматичних форм дієслова позначається його вид — недок. (недоконаний) або док. (доконаний), як зазначено вище. При дієсло­вах, які мають як недоконаний, так і доконаний вид, наводяться відповідні позначення: недок. і док., напр.: ЖЕНИТИ, женю, недок. і док.

При дієсловах, які вживаються з прямим додатком, наводиться позначка перех. (перехідне дієслово): ЗВОЗИТИ, звожу, звозиш, недок., перех.; КАТУВАТИ, -ую, -уєш, недок., перех.

Неперехідність дієслова у Словнику не зазначається; якщо ж перехідне дієслово може вживатися в якомусь значенні і як непе­рехідне, то до кожного з цих значень (під окремими цифрами) наводиться відповідна позначка перех. або неперех.: ТОВКТИ, -вчу, -чеш, недок. ... 4. перех. і неперех. ...

Пасивний стан дієслів розкривається в самому тлумаченні: МУРУВАТИСЯ, -ується, недок. Пас. до мурувати.

Видові пари дієслів наводяться в одній статті. Вихідною є форма недоконаного виду, а дієслово доконаного виду вноситься до реєстру за абеткою із посиланням на відповідне дієслово недоконаного виду:

ПЕРЕКОНАТИ див. переконувати.

ПЕРЕКОНУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ПЕРЕКОНАТИ, -аю, -аєш, док., перех.

Дієслова недоконаного виду з різними структурними суфіксами

Наводяться в одній статті: УСТАНОВЛЮВАТИ (ВСТАНОВЛЮВАТИ), -ЮЮ, -ЮЄШ, УСТАНОВЛЯТИ (ВСТАНОВЛЯТИ), -ЯЮ, -ЯЄШ, недок. УСТАНОВИТИ (ВСТАНОВИТИ) -новлю, -новиш; мн. установлять, док., перех.; ЗГА­ДУВАТИ / рідко ВГАДУВАТИ, -ую, -уєш, недок.; ЗГАДАТИ і рідко ІЗГАДУВАТИ, -аю, -аєш, док. В одній статті зі значенням підсиленої дії, напр.: МУРКОТАТИ, -очу, -очеш і МУРКОТІТИ, -очу, -отиш, недок.

Варіанти дієслів, що починаються на в та у, зумовлені їхньою семантикою. Якщо дієслова виражають спрямування дії всередину, в межі, простір, об'єм чого-небудь, вони вкупі з похідними від них словами подаються на в (з одночасним зазначенням їхніх варіантів на у). Напр.: ВМИКАТИ (УМИКАТИ), -аю, -аєш, недок. ВТИСКАТИСЯ (УТИСКАТИСЯ), -аюся, -аєшся, недок.

Прислівники, числівники, прийменник в також подаються на в з варіантом у: вщерть (ущерть); вслід (услід); всемеро (усемеро), вдеся­теро (удесятеро).

Зі слів, утворених за допомогою префікса від- та його варіанта од-, який рідше вживається в сучасній українській літературній мові, в реєстрі Словника наведені лише ті, що починаються на від-.

Структурні варіанти наводяться кожний окремо (знання і знаття; картоновий і картонний, обурено і обурливо).

Окремі значення слова відокремлюються одне від одного арабсь­кими цифрами, а відтінки значень — похилими рисками.

Слова-омоніми подаються в окремих статтях із позначкою біля слова арабськими цифрами. Напр.: баба¹ (1. Мати батька або матері...); баба² (важка підвішена довбня для забивання паль); баба³ (рід печива з пшеничного борошна), баба⁴ (пелікан), баба⁵ (рід великих груш).

Відмінювані слова включаються до реєстру Словника у первісній граматичній формі: іменники, кількісні числівники та займенники неприкметникової форми — у називному відмінку однини; іменни­ки, що вживаються лише у множині,— в називному відмінку множи­ни (явір, царина, сіни, три, дев'ять, хто, що); прикметники та дієприкметники, порядкові числівники та займенники прикмет­никової форми — в чоловічому роді однини (осоружний, брунатний, заметений, четвертий, сьомий, їхній, котрий); дієслова — в інфінітиві (жадати, орудувати).

При відмінюваних іменниках, кількісних числівниках і зай­менниках неприкметникової форми подається (скорочено чи пов­ністю) форма родового відмінка однини (КАБАН, -а; ВЕЖА, -і; БЕРЛО, -а; ніч, ночі; весна, весни; СІМ, семи; дев'ять, -ти; хто, кого; ти, тебе).

Граматичні форми відмінюваних слів наводяться найчастіше скорочено, тільки в кінцевих змінних частинах, які потрібні для показу основи слова, належності його до певної граматичної ка­тегорії, типу його відмінювання і його наголошення.

При іменниках, що не відмінюються, наводиться позначка невідм.: МОРАЛІТЕ, невідм., с. У середньовічному театрі Західної Євро­пи — жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами.

Прислівники, прийменники, сполучники, частки, вигуки наво­дяться з позначками присл., прийм., спол., виг. (з відповідними тлумаченнями і прикладами).