- •1. Загальна характеристика біосфери.
- •2. Роль живих організмів в біосфері
- •3. Вплив діяльності людини на стан біосфери
- •4. Збереження біорізноманіття. Охорона біосфери
- •1. Характеристика популяцій
- •2. Статева й вікова структура популяцій
- •3. Екологічні чинники
- •4. Адаптивні біологічні ритми
- •2. Структура біоценозу
- •3. Різноманітність екосистем
- •5. Потік енергії в екосистемах, продуктивність екосистем
- •Історичні етапи розвитку еволюційних уявлень
- •2. Основні положення еволюційної теорії ж. Б. Ламарка
- •3. Основні положення еволюційної теорії ч. Дарвіна
- •3. Вид, видоутворення. Мікроеволюція
- •Критерії виду
- •Способи видоутворення
- •Форми боротьби за існування
- •2. Основні форми природного добору
- •3. Адаптації, як результат еволюційного процесу
- •2. Сучасні уявлення про фактори еволюції
- •3. Етапи виникнення життя на Землі
- •2. Основні етапи розвитку еукаріотичних організмів
- •Процеси, які відбувалися
- •3. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем.
3. Екологічні чинники
Організми підвладні впливу різних чинників середовища — екологічних чинників, які за своєю природою можуть бути абіотичними, біотичними й антропогенними.
Екологічні чинники
Тип чинників
Характеристика чинників
Абіотичні Чинники неживої природи — фізичні та хіміч-
ні умови середовища (температура, вологість, світло, рух повітряних мас (вітер), течія і солоність води, опади, сніжний покрив, магнітне поле Землі)
Біотичні Під біотичними чинниками середовища
розуміють взаємний вплив живих організмів одне на одного. Умовно біотичні чинники можна розділити на внутрішньовидові й міжвидові.
Міжвидові чинники. У процесі еволюції у
тваринному та рослинному світі сформувалося
декілька типів міжвидових взаємовідношень
(конкуренція, хижацтво, паразитизм,
коменсалізм та ін.). Усі вони є міжвидовими
біотичними чинниками.
Антропогенні Це чинники, зумовлені діяльністю людини (за-
бруднення середовища, необмежене полювання, руйнування середовища існування тощо)
Відносно будь-якого чинника середовища вид має діапазон сталості (толерантності). Якщо інтенсивність якогось чинника виходить за межі толерантності, особини виду гинуть. Біологічним оптимумом називають такі умови, до яких особини виду виявляються найбільш пристосованими. Чинник, який найбільше впливає на виживання, називають обмежувальним (лімітуючим). Лімітуючими чинниками можуть бути температура, тиск, солоність води, хижаки тощо.
Організми можуть пристосовуватися до змін умов довкілля активно, регулюючи власні процеси життєдіяльності залежно від змін довкілля. Це дає змогу підвищити стійкість до несприятливих умов існування. Наприклад, температура тіла птахів і ссавців залишається сталою навіть за значних її змін у довкіллі, а більшість членистоногих — мешканців пустель — зберігає відносно постійний уміст води в організмі в умовах сильної посухи.
За пасивного формування адаптацій до змін умов довкілля процеси життєдіяльності організмів підпорядковані цим змінам. Наприклад, під час зниження температури довкілля у холоднокровних тварин різко знижується рівень процесів обміну речовин і вони можуть впадати в стан заціпеніння. Листопадні рослини взимку припиняють фотосинтез, ріст, розвиток.
Ще одним типом пристосувань організмів до змін умов довкілля є уникання цих змін (міграції та кочівлі риб, птахів, ссавців тощо). При цьому найуразливіші фази розвитку припадають на сприятливі періоди, а на несприятливі — фази спокою (наприклад, фаза лялечки в комах).
Кожен вид організмів у процесі свого історичного розвитку пристосовується до певних умов існування, що визначає його ареал. Взаємодія популяцій виду з усім комплексом екологічних факторів певного середовища існування, у тому числі з популяціями інших видів, визначає місце його популяцій у системі біогеоценозу — екологічну нішу.
Екологічна ніша — положення виду в системі біогеоценозу, зумовлене його взаємодією з іншими видами, а також умовами середовища існування.
На відміну від ареалу, екологічна ніша є не лише просторовим поняттям. Вона містить у собі й сукупність умов життя всередині екосистеми, прийнятних для виду, і харчові взаємини виду з іншими видами угруповання.