5 Вопрос

«Повчання» Володимира Мономаха

Народився 1053 р. за життя Ярослава Мудрого. Син Всеволода, улюбленого сина Ярослава Мудрого, і доньки грецького імператора Константина Мономаха. Князював у Ростові, Смоленську, Чернігові. Брав участь у війнах з полоцькими князями, з Олегом Святославччем (захищає батьківський стіл у Чернігові).

1093 р. помер великий князь київський Всеволод. Володимир не займає батьківського престолу, сам послав кникати князя Свчтополка Туровського і лишився його союзником. Кияни ж воліли Володимира Мономаха. Бере участь у битві біля Стугни 20 травня 1093 р. 1094 р. добровільно відступає Олегові Святославичу Чернігів, сам їде до Переяслава. 1096 р. провадить війну з Олегом Святославичем. Лист до нього. З’їзд у Любечі. Обстоював виконання його ухвал. Захист від половців.

1113-1135 князював у Києві. Розквіт міста. Законодавство. Будуються Михайлівський і Видубецький монастирі. «Повість временних літ». Переклади, житія.

Помер 19 травня 1125 р. Тіло покладене в Софійському соборі.

«Повчання» збереглося в Лаврентіївському літописі під 1096 р., де розриває зв’язаніий текст про походження половців. Три частини: власне «Повчання», автобіографія, лист до князя Олега Святославича. Обстоює необхідність зберігати традиційний політччний устрій, триматися своїх уділів. Проповідує поміркованість у всьому: в ставленні до підлеглих, залежних, слабших.

Моделює ідеал князя: взаємна поступливість, працелюбність, невпинні сумісні походи, обережність, покора, повага до прав молодших. Рицарська етика сполучається з церковною. Рясне цитування Святого Письма, особливо псалмів.

Особливу увагу звертає на поведінку в поході:

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і на ніч лише з усіх сторін розставивши довкола себе воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розглядівши все через лінощі, бо знагла людина погибає.

6 Вопрос

Творчість прп.Феодосія Печерського

Народився в с.Василькові неподалік від Києва між 1035-1038 рр. Батько великокняжий урядник. Молоді роки провів у Курську на Чернігівщині. На 13-му році втратив батька. Кілька разів намагався втекти до монастиря. Прийшов до Антонія близько 20 років. Постриг довершив Никон Великий. Бл.1062 висвячено на єромонаха, а невдовзі після відходу Варлаама до Свято-Дмитрівського монастиря - на ігумена. Завів суворий Студійський устав. Число монахів зросло до 100.

Часто говорив повчання, де пояснював правила монашого життя й заохочував до їхнього дотримання. Звертав пильну увагу на аскезу, якої сам був зразком. Щороку відходив на м’ясопусну неділю до самотньої печери й перебував там серед посту й молитви до квітної неділі. Картав князя Святослава за прогнання брата Ізяслава. Спершу князь засудив його на заслання, але перепросив і подарував навіть землю для побудови монастирської церкви. Помер 1074 р. Вже під 1168 р. Іпатський літопис називає його святим.

Безсумнівно автентичні 5 повчань до монахів, одне повчання до келаря (ключника), дві молитви. Сумнівні два повчання до монахів з іменем Феодора Студита, два повчання до народу руського, два повчання до Ізяслава. Автором останніх Голубинський і Шахматов вважали Феодосія грека.

Природні, досить коротка, прості, популярні. Мало абстрактних висловів. теми повчань - морально-практичні вказівки. Феодосій відзначає тодішні хиби монахів і мирян. Пройняті любов’ю, живим почуттям, сердечністью, теплотою, ревністю за добро ближніх. Проповідник картає, але робить це лагідно, приязно. Він радше просить, а не картає.

Багато висловів і образів зі Святого Письма, богослужбових книг. Найбільший вплив прп.Феодора Студита.