
- •Процеси і обладнання високоефективних методів обробки
- •1 Алмазне шліфування
- •1.1 Алмазне шліфування в режимі адаптивного керування ріжучим рельєфом круга
- •1.2 Якість поверхонь при алмазному шліфуванні
- •1.3 Методика розрахунку режиму різання при шліфуванні
- •1.4 Знос шліфувального круга
- •1.5 Електрохімічне видалення зв'язки круга
- •1.6 Програмування обробки з адаптивним керуванням ріжучим рельєфом круга
- •2 Розрахунок концентраторів і ультразвукових інструментів, що поздовжньо коливаються
- •2.1 Короткі теоретичні відомості
- •2.2 Приклад
- •Рекомендована література
- •Додаток а – варіанти завдань
- •Додаток б – варіанти завдань
1.2 Якість поверхонь при алмазному шліфуванні
Надійність, довговічність та інші експлуатаційні властивості деталей машин в значній степені залежать від якості оброблюваних поверхонь. Під якістю поверхні розуміють весь комплекс параметрів, що визначають точність обробки, геометричну форму і фізикомеханічні властивості, що отримують в результаті обробки поверхні тим чи іншим технологічним способом.
Важливим показником якості обробки, що істотно впливає на експлуатаційні властивості деталей, є шорсткість оброблюваних поверхонь. Мікрорельєф поверхонь залежить від кінематики і режиму шліфування, властивостей оброблюваного матеріалу, характеристики круга, вібрацій, що супроводжують процес шліфування, степені пластичної деформації поверхневих прошарків матеріалу, що зрізується, виду і способу подачі СОЖ в зону обробки. Теорія і практика показує, що із зменшенням зернистості шліфувального круга шорсткість оброблюваної поверхні знижується.
Зростання твердості круга і складності його структури сприяє зниженню мікронерівностей оброблюваних поверхонь.
Так як шліфування м'яких пластичних матеріалів супроводжується утворенням значних розвалів по краям слідів зрізу окремих зерен круга, то збільшення твердості і зниження пластичності оброблюваного матеріалу приводить за інших рівних умов до зменшення шорсткості обробки.
Деякі рекомендації по вибору характеристик алмазних кругів в залежності від заданої шорсткості обробки при шліфуванні різних матеріалів приведені в таблиці 1.
Процес шліфування супроводжується вібраціями. До числа найбільш значущих джерел коливань слід віднести неврівноваженість шліфувального круга, що обумовлюється похибками його форми і розмірів, нерівною густиною структури інструмента та іншими причинами.
Висота мікронерівностей
при алмазному шліфуванні твердого
сплаву торцем круга може бути розрахована
за наступною формулою:
,
де
– коефіцієнт, що залежить від виду
зв'язки алмазного круга;
– глибина шліфування;
– повздовжня
подача деталі;
– швидкість
обертання круга;
– площа обробки;
– поправочний
коефіцієнт на інші умови шліфування;
– число коефіцієнтів
що враховуються;
,
,
,
– показники степенів. Значення
,
,
,
,
,
можна знайти в [2].
Таблиця 1.1 – Вибір характеристик алмазних кругів
Вид шліфування |
Зернистість круга |
Значення, мкм при металічній зв’язці |
Чорнове |
125/100 |
1,25 |
80/63 |
0,63 |
|
Попередне |
63/50 |
0,4 |
50/40 |
0,25 |
1.3 Методика розрахунку режиму різання при шліфуванні
Задача визначення оптимального режиму шліфування виконується в три етапи:
Складання системи рівнянь, що описують технічні обмеження, що накладаються на режими різання вимогами до деталі, верстата, інструменту і умовами виробництва.
Математичне описання цільової функції, тобто функції що виражає мету оптимізації.
Сумісний розгляд технічних обмежень і цільової функції та визначення на цій підставі оптимального режиму різання.
Технічні обмеження, що накладаються на режим різання вимогами до вибору наступні:
гранично допустима висота шорсткості
на оброблюваній поверхні;
точність розмірів деталі (допуск
);
температура оброблюваної поверхні гранично допустима з точки зору припіків, залишкових напружень і т. д.
Математичні вирази, що описують обмеження:
по шорсткості оброблюваної поверхні
;
по точності деталі
,
де
– частина допуску, яка може бути
використана на похибки, пов'язані з
прогином деталі та відхиленням круга;
– жорсткість
системи верстат-пристосування-круг-деталь;
по граничній температурі
, допустимій з точки зору відсутності припіків,
.
Технічні обмеження, що накладаються на режим різання верстатом наступні:
потужність приводу шліфувального круга
;
найбільші і найменші частоти обертання шпинделів і значення подач, передбачених кінематикою і конструкцією відповідних, механізмів верстата (
і т. д.).
Зважаючи на малі значення сил, що виникають при шліфуванні, міцність верстата, як правило не обмежує режими різання. Винятками можуть бути випадки обдирочного шліфування і обробки деталей на верстатах з одночасним шліфуванням декількома кругами.
Математичні вирази, що описують обмеження:
по потужності приводу шліфувального круга
або
,
де
– ККД приводу круга верстата;
по частоті обертання шпинделя верстата
;
по швидкості подач
,
.
Технічні обмеження, що накладаються на режими різання шліфувальним кругом наступні:
стійкість інструмента;
гранична температура на ріжучих зернах;
міцність круга.
Математичне описання обмежень:
по стійкості інструмента
;
по граничній температурі на ріжучих зернах
;
по міцності круга
,
де
– гранична швидкість обертання, що
допускається міцністю круга.
Цільові функції являються математичним описом мети, з якою проводять оптимізацію режиму шліфування. В залежності від конкретних умов виробництва при оптимізації можна забезпечити найменшу собівартість обробки на даній операції, досягнення на даній операції найбільшої продуктивності, мінімальні затрати на шліфувальний круг. Можуть бути і інші конкретні цілі оптимізації.
В більшості випадків при визначенні оптимальних режимів різання метою оптимізації повинно бути досягнення мінімальної собівартості операції. Як правило, варіант режимів різання, що забезпечує найменший штучний час, разом з тим і є найбільш економічним.
Тому доцільно за основу оптимізації прийняти досягнення найбільшої продуктивності процесу. Найбільшій продуктивності відповідає найбільший хвилинний об'єм матеріалу Q, що зрізується:
де – швидкість деталі, м/хв;
– подача в напрямку
перпендикулярному швидкості, мм/хв;
– глибина шліфування, мм.
Геометрична
величина
не залежить від значення швидкості
шліфування
.
Однак на практиці внаслідок зносу круга
і його віджимання в процесі обробки
залежність хвилинного зняття
від елементів режиму різання виявляється
більш складною і тому цільова функція
може бути представлена у вигляді:
.
При відсутності
осьової подачі
у формулу підставляють ширину площадки
контакту інструмента з деталлю. Задача
оптимізації полягає в тому, щоб отримати:
.
Можна показати,
що при знаходженні оптимальних режимів
різання методом лінійного програмування
постійний коефіцієнт
не виявляє впливу на вирішення задачі,
тому
Наведені вище вирази разом з цільовою функцією представляють математичну модель оптимального режиму різання. Для вибору припусків на обробку і призначення режимів шліфування можна використовувати також і раніше розраховані табличні значення приведені в [2, 3, 4].
В таблиці 1.2 приведені також значення режимів різання при алмазному шліфуванні деяких матеріалів.
Таблиця 1.2 – Режими різання при обробці алмазними кругами на металевій зв’язці
Операція шліфування |
Швидкість круга , м/хв |
Швидкість виробу
|
Глибина шліфування , мм |
|
|
Твердий сплав |
|||||
Кругле зовнішнє попереднє |
25-35 |
30-40 |
0,04-0,1 |
1000-1500 |
– |
Кінцеве |
25-35 |
10-30 |
0,005-0,01 |
1000-1500 |
– |
Плоске периферією круга |
25-35 |
5-10 |
0,06-0,1 |
– |
1-2 |
Плоске торцем круга |
25-35 |
1-3 |
0,01-0,1 |
– |
1-2 |
Жароміцні і титанові сплави |
|||||
Кругле зовнішнє попереднє |
20-30 |
10-20 |
0,01-0,02 |
1000-1500 |
– |
Кінцеве |
20-30 |
10-20 |
0,01-0,02 |
1000-1500 |
– |
Плоске периферією круга |
10-30 |
10-15 |
0,01-0,02 |
– |
0,5-1 |
Плоске торцем круга |
15-20 |
10-15 |
0,01-0,02 |
– |
0,5-1 |