Основні джерела законодавства з охорони праці, їх характеристика

Декларований в Україні пріоритет життя і здоров'я працівників, а також повна відповідальність роботодавця за створення безпечних умов праці здійснюються за допомогою широкої системи правових, економічних, організаційних і технічних заходів.  Охорона праці працівників регламентована законодавством України. Основоположним документом є Конституція України, а саме ст.43, яка гарантує право на належні умови праці, і ст.46 - право на соціальнийзахист. Основним документом, який забезпечує реалізацію цих прав, є Закон України «Про охорону праці» (скорочено ЗУОТ або Закон).  Законодавство України з охорони праці має на меті забезпечити працівникам безпечні та здорові умови праці, захистити життя і здоров'я працівників від впливу шкідливих виробництва і нещасних випадків.  Закон України «Про охорону праці» прийнятий Верховною Радою України 21ноября 2002 року. Він складається з 8 розділів і 49 статей.  Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в України.  У 1 розділі ст.3 Закону зазначено:  Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.  2-й джерело законодавства - Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Закон набув чинності 1 квітня 2001 року і визначає правові основи і економічний механізм соціального страхування працівників.  Третє джерело законодавства - Кодекс законів про працю (КЗпП) Україна, 1971 р., додатки 1975-1992 рр.., Зміни 1993 - 1998 р.р. КЗпП повністю спирається на ЗУОТ і виходить із нього. Кодекс законів про працю визначає правові відносини і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями для продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності. Правове регулювання охорони праці здійснюється наступними главами КЗпП: «Охорона праці», «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю ».  4-й джерело законодавства - підзаконні нормативні акти (НА), до яких відносяться міждержавні НА, державні (міжгалузеві та галузеві) НА та нормативні акти підприємств.

Питання 2. Фінансування охорони праці. Основні принципи та джерела. Заходи й засоби з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат.