5 Техніка безпеки при зварюванні

5.1 Основні небезпеки при зварюванні

При виконанні збиральних і зварювальних робіт існують наступні основні небезпеки для здоров’я робітників: враження електричним струмом, враження промінням дуги очей і відкритих поверхонь шкіри, забої і порізи за час підготовки виробу до зварювання і за час зварювання, отруєння шкідливими газами і пилом, опіки від розбризкування електродного розплавленого металу і шлаку.

5.1.2 Враження електричним струмом

Травма з’являється при замиканні електричного ланцюга зварювального апарату через тіло людини. Причинами являються недостатня електрична ізоляція апаратів і проводів живлення, поганий стан спецодягу і взуття зварювальника, вологість і тіснота приміщення і інші фактори.

В умовах зварювального виробництва електротравми відбуваються при русі струму по одному з трьох шляхів: рука - тіло - рука; рука - тіло - нога; дві руки - тіло - дві ноги. При русі струму по третьому шляху опір ланцюга найбільший, звідси, степінь травматизму найменша. Найбільш сильна дія струму буде при русі його по першому шляху. В залежності від величини електричного струму, що проходить через тіло людини (при частоті 50 Гц), виникають слідуючі травми: при 0,6 - 1,5 мА легке тремтіння рук; 5 – 7 мА - судороги і сильні болі в пальцях і кистях рук; 20 - 25 мА параліч рук, затруджене дихання 50 - 80 мА - параліч дихання; 90 - 100 мА - параліч дихання, протягом З с - параліч серця; 3000 м А і більш 0,1с- параліч дихання і серця, руйнування тканин тіла.

5.1.3 Враження зору

Спектр променевої енергії, виділеної зварювальною дугою, складається з інфрачервоних, світлових і ультрафіолетових променів. Інтенсивність випромінювання збільшується з підвищенням струму дуги. При зварюванні на постійному струмі інтенсивність вища порівняно зі зварюванням на змінному струмі.

Яскравість видимої частини спектра досягає 6000 кД см2; що в тисячу раз перевищує допустиму дозу для людського зору.

Ультрафіолетове проміння викликає захворювання слизової оболонки і інколи оболонки очей і опік відкритої шкіри зварювальника. Електроофтальмія починається після 5 — 8г. після опромінення очей. Вона супроводжується болем очей. Очі закриваються, їх важко підняти, з'являється слізотечіння, яке супроводжується головною біллю.

Практика виготовлення зварних виробів у цехах показує, що електрофтальмія частіше спостерігається у підсобних працівників і збірників, ніж у зварювальників.

Максимальна допустима тривалість ультрафіолетового опромінення очей, без отримання для очей болів і шкоди, при зварюванні покритими електродами, шланговому зварювані в вуглецевому газі і зварюванні вольфрамовим електродом в аргоні при струмі на дузі 200 А ( пост. струм зворотньою полярністю) складає на відстані 1 м відповідно 6; 13 й 45 с; на відстані 30 м -1,6; 3,3 і 11, 1 г. Електроофтальмія лікується протягом 2 -3 днів цинковими краплями або краплями Альбуцид, промиванням слабким чаєм, холодним компресом.

Інфрачервоні промені можуть викликати пошкодження очей тільки при тривалій дії. Це пошкодження називається катарактою хришталика і може призвести до місцевого або загального втрачення зору. Ознак це захворювання у зварювальника зустрічається рідко.

5.1.4 Отруєння шкідливими пилом і газами

Отруєння можливе при сильному забруднені повітря зварювальною пилюкою з окислів і з'єднань марганцю, вуглецю, азоту, хлору, фтору і т.д Кількість окислів і шкідливого пилу при дуговому зварюванні - від 10 до 150 с на 1кг розплавлених електродів.

Ознаками отруєння звичайно являються головокружіння, головні болі, нудота, блювота, слабкість дихання і інші. Отруйні речовини можуть також відкладатися у тканинах організму людини і викликати хронічні захворювання.

Мірами по боротьбі з забрудненням повітря виконують введення нових марок покритих електродів і порошків з найменшими токсичними властивостями; приточно - витяжна вентиляція; пристрій пересувних відсосів; приплив свіжого повітря від повітропроводу крізь електротримач або шлем; користування респіраторами з хімічним фільтром, а інколи і протигазом.

5.1.5 Опіки

При зварюванні електродний метал і шлак розбрискується, гарячі бризки можуть потрапити на незахищену ділянку шкіри зварювальника або викликати тління та прогоряння одягу, а тим самим опіки. Для захисту зварювальників забезпечують спец одягом, взуттям, рукавицями і головним убором. При праці поруч з легкоспалахуючими матеріалами може виникнути пожежа. Якщо зварювальні роботи проводяться зверху, то необхідно апаратуру і будь-які легкозаймисті матеріали захищати від падаючих зверху іскор.

Інколи для виконання зварювальних робіт потребується обов'язковий дозвіл пожежної охорони. У місцях зварювальних робіт повинна знаходитися вода, ящик з піском, щит з інструментом і вогнегасник.

Синці, порізи при збірці і зварюванні виробів.

Загальними причинами механічних травм на виробництві при збірково-зварювальних роботах можуть бути відсутність приспособлення для транспортування і збірки тяжких виробів; несправні транспортні засоби (возики, крани); несправний і неперевірений такелаж (канати, ланцюги, троси, захвати) несправний інструмент (кувалди, молотки, зубила, ключі і т.д.) незнання і невиконання персоналом загальних правил по такелажних роботах.

При збірково-зварювальних роботах частіше за все спостерігаються травми у вигляді ушибів і поранення рук (від невмілого користування інструментом і виробами, від падіння виробів).

Для створення безпечних умов різних видів зварювальних процесів слід пам'ятати, що всі проводи і струмоведучі частини установок повинні мати добру ізоляцію, їх корпуси, зварювальні кожухи вимикачів – надійно заземлені. Зварювальник повинен мати щитки і шоломи з захисним склом, й брезентові рукавиці, захисні окуляри, спецодяг і спецвзуття. Робоче місце зварювальника має бути огороджене ширмами або знаходитися в спеціальних кабінах, забезпечених приточно-витяжною вентиляцією і місцевими витяжними пристроями. Особливо уважними слід бути при експлуатації ацетиленових генераторів, кисневих балонів, іншої газозварювальної апаратури. Недопустимим є витік газів із генераторів, трубопроводів, балонів, кидання балонів та ін.

5.2 Захист від основних небезпек

5.2.1 Опір організму людини

Електричний опір різних частин тіла людини різноманітний і найбільший опір має суха шкіра, її поверхневий роговий шар, в якому нема кровоносних судин, а також кісткова тканина, значно менший опір мають кров і спино - мозкова рідина. Опір залежить від зовнішніх умов,- він знижується при підвищенні температури, вологості, загазованості приміщення. Опір залежить від стану шкіряних покривів, при наявності пошкоджень шкіри (наприклад, подряпин) опір тіла зменшується. При напрузі вище 100 В відбувається пробій поверхневого рогового шару шкіри, що також веде до зменшення опору тіла. Опір людини, що знаходиться під дією електричного струму, залежить від щільності контактів, площини дотику з струмоведучими поверхнями і шляху електричного струму. При визначенні умов електробезпеки обчислюють величину опору, рівну 1000 - 2000 Ом в залежність від напруги.

Безпечною напругою вважають 12 В, а при праці в сухих, отеплювальних приміщеннях з вентиляцією - 36 В.

5.2.2 Захист від враження електричним струмом

Для захисту зварника від враження електричним струмом необхідно надійно заземляти корпус джерела живлення дуги і зварювальний виріб, не використовувати контур заземлення в якості зварювального привода, гарно ізолювати рукоятку електродотримача; працювати в сухому і міцному спецодязі і рукавицях (чоботи не повинні мати в підошві металевих цвяхів або шпильок), припиняти працю при дощі і сильному снігопаді; не виконувати ремонт обладнання і апаратури (повинен виконувати електрик), при праці в середині ємностей використовувати резинову ковдру і переносну лампу напругою не більш 12В.

5.2.3 Заземлення

Захисне заземлення являє собою з'єднання металевим дротом частин електричного пристрою (наприклад корпуса зварювального трансформатора) з землею.

Заземлення потрібне для захисту від враження електричним струмом при доторканні до металевих частин електричних пристроїв (корпуси джерел живлення, шафи управління і інші, які знаходяться під напругою в результаті пошкодження електричної ізоляції). Земля в аварійному режимі праці електроприладдя використовується в якості провідника в ланцюгу замикання.

При правильному заземленні електроприладів виникають паралельні електричні вітки одна з малим опором (3—4 Ом), а друга, в котру входить людина або група людей з великим опором (2000 Ом).

При цьому струм не пройде через тіло людини у випадку доторкання його з корпусом джерела живлення, що випадково опинилося під напругою.

Вмикання незаземлених джерел живлення дуги забороняється. Заземлення виконується по-різному, в залежності від напруги і системи електрозабезпечення з глухозаземленою нейтраллю або з ізольованою нейтраллю.

5.2.4 Надання допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом

В першу чергу потрібно відокремити струмоведучий дріт від потерпілого. Це робиться перерубуванням провода гострим інструментом с ізольованою рукояткою або відкидуванням проводу від потерпілого сухою дошкою. В найкращому випадку (якщо є можливість) треба одразу ж вимикнути рубильник або запобіжники. Той хто надає допомогу повинен убезпечити себе від попадання в електричний ланцюг, користуватися для цього ізоляційними матеріалами (суха дошка, гумова ковдра, скло, пластмаса).

Якщо потерпілий знаходиться на висоті, повинні бути прийняти міри, які виключають падіння після від’єднання його від проводу. Потерпілому необхідно забезпечити притік свіжого повітря, повний спокій. При відсутності дихання і пульсу необхідно зробити штучне дихання. В усіх випадках при ураженні електричним струмом необхідно викликати лікаря.

Враження електричним струмом електрозварника може викликати клінічну смерть. Стан клінічної смерті продовжується від 4 до 12 хв. За цей час людина може бути повернена до життя, в результаті надання медичної допомоги (реанімації), непрямого масажу серця або штучного дихання.

Сліду мати на увазі, що констатувати смерть може тільки лікар. По цьому надавати першу допомогу потерпілому треба неперервно до прибуття лікаря.

5.2.5 Штучне дихання

Потерпілого вкладають на живіт. Треба забезпечити притік свіжого повітря, розтягнути пояс, ворітник і інші частини одягу, які затруднюють дихання і кровообіг, а також витягнути язик, котрий при паралічу западає у гортань і перетинає дихальні шляхи. Одна людина, розташовується біля голови, притримує пальцями язик носовою хусткою, а дві інші роблять штучне дихання — переміщенням ліктей потерпілого від нижніх ребер до рівня маківки голови.

Лікті повинні переміщуватись паралельно землі, необхідно виконувати легке натискання ліктями на середину ребер. Число рухів дорівнює числу власних глибоких вдихань.

В теперішній час широке розповсюдження отримав спосіб штучного дихання рот в рот. В цьому випадку той, хто надає допомогу, вдуває повітря безпосередньо у рот потерпілому. Потерпілий лежить на спині, під лопатками підкладений м'який валик (одяг), голова закинута назад. Надаючи допомогу, треба зробити глибокий вдих , щільно ( крізь марлю, хустку) притиснути свій рот до роту потерпілого і з силою вдувати повітря. При цьому ніс потерпілого повинен бути затиснутим. Після вдування рот і ніс потерпілого звільняють для вільного виходу повітря. Вдування виконувати кожні 5—6 с.

Цей засіб більш еффективний, ніж ручний, так як при кожному вдуванні в легені потерпілого повітря надходять в 3 - 4 рази більше.

5.2.6 Захист органів зору

Електрозварники працюють зі світлофільтрами, котрі затримують і утримують випромінювання дуги.

В заводських умовах зварювальники працюють в ізольованних кабінах. При роботі на відкритому повітрі зварник повинен огородити місце (щитами, ширмами і т.п.), враховуючи що шкідливі випромінювання дуги розповсюджуються на 15 - 30 м і більше.

Стіни і стеля зварювального приміщення повинні бути пофарбовані матовою фарбою темних відтінків, виключаючи відображення променів дуги.