Методологія планування.
М
етодологія
планування
– це сукупність принципів, методів та
прийомів, які дають можливість сформувати
шляхи й способи забезпечення пропорційного
збалансованого розвитку народного
господарства відповідно до настанов
соціально-економічної політики держави
на даному етапі розвитку.
Макроекономічне планування спирається на ряд принципів, тобто вимог до побудови планів. Охарактеризуємо найважливіші із них.
Принцип єдності економіки і політики. Плани є інструментом реалізації економічної політики держави. Розробки макроекономічних планів повинні виходити з цілей державної політики. Водночас для нормального економічного розвитку потрібні відповідні політичні умови, які в демократичному суспільстві створюються завдяки конструктивній діяльності державних органів.
Принцип поєднання інтересів усіх суб’єктів ринкових відносин - держави, регіонів, підприємств і окремих підприємців. При цьому слід подбати про поєднання загальних і локальних інтересів за пріоритету інтересів більш високого рангу. Побудова цілей макроекономічних планів повинна здійснюватись на підставі пріоритетів суспільних інтересів.
Принцип єдності централізму та самостійності суб'єктів ринку. Планові рішення, з одного боку, повинні базуватись на інформації про наміри суб'єктів господарювання, а з іншого - забезпечувати вплив на них у потрібному для суспільства напрямку. Співвідношення між централізмом і самостійністю має конкретно-історичний характер, тобто залежить від завдань і особливостей розвитку країни в певний період.
Принцип ефективності макроекономічних планів полягає у порівнянні витрат і доходів. Держава, як форма організації суспільства, виправдовує себе тільки тоді, коли діяльність державних органів дає позитивні результати.
Принцип комплексності, який передбачає системний підхід до вирішення економічних, соціальних, культурних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем.
Д
ля
розробки макроекономічних планів
використовують такі основні методи:
системного аналізу, балансовий,
нормативний.
Метод системного аналізу використовують для вивчення розвитку економічної ситуації у народному господарстві в минулому, теперішньому і майбутньому з урахуванням різних його варіантів.
Аналіз економічного і соціального розвитку країни розпочинається з оцінки економічного і наукового потенціалу держави. Кількісному та якісному аналізу підлягають земельні ресурси, запаси мінеральної сировини, водні і лісові ресурси та їх розміщення. Характеризується динаміка і структура населення країни, формування її трудових ресурсів. Науковий потенціал оцінюють щодо кількості та складу наукових організацій, кваліфікації зайнятих у них працівників, динаміки результативності їх діяльності.
Основні фонди аналізують щодо їх технічного рівня і зношення. Характеризують обсяги і якісний склад оборотних фондів, розміри обігових коштів.
Темпи економічного розвитку розглядають на підставі показників ВВП та національного доходу.
Аналіз темпів економічного розвитку доповнюють аналізом макроекономічних пропорцій: співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження; фондом виробничого нагромадження і ресурсами, потрібними для цього; необхідним та додатковим продуктами; грошовими доходами та витратами населення і роздрібним товарообігом; увезенням та вивезенням продукції; кількістю зайнятих і кількістю робочих місць; капіталовкладеннями і приростом основних фондів тощо. Аналіз макропропорцій дає змогу виявити основні тенденції відтворювального процесу в державі.
Важливим напрямком передпланових досліджень є аналіз факторів і джерел економічного зростання. У системному аналізі важливе місце посідають показники зведеного фінансового балансу, в тому числі державного бюджету, їх головне завдання - визначення можливостей фінансування різних заходів, що передбачені в плані.
Дослідження відтворення основних виробничих фондів передбачає оцінку ресурсів, інвестицій, їхньої структури в динаміці тривалості відтворення основних фондів, обсягів незавершеного будівництва.
Трудовий потенціал аналізують з огляду на освітній склад зайнятих у народному господарстві, їхню статево-вікову структуру. Аналізують динаміку зайнятості, продуктивності праці, рівень оплати праці.
Аналіз динаміки і структури матеріальних витрат передбачає визначення питомих витрат сировини, матеріалів, енергії, палива на одиницю ВВП і порівняння цих показників з аналогічними показниками інших країн.
Цілісну картину функціонування економіки дає змогу доповнити аналіз головних характеристик міжгалузевих народногосподарських комплексів: паливно-енергетичного, конструктивних матеріалів, машинобудівного, транспортного, інвестиційного тощо.
Спеціально в економічному аналізі виділяють вивчення ходу ринкових реформ, результатів їхнього впливу на прискорення та ефективність соціально-економічного розвитку.
Аналіз господарської діяльності здійснюється і на рівні регіонів, галузей, об'єднань та підприємств.
Сутність балансового методу в макроекономічному плануванні полягає в застосуванні розрахунків, які уможливлюють установлення зв'язку та узгодження між потребами суспільства та ресурсами для їх забезпечення.
Баланс - це система показників, у якій одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, що характеризує розподіл за всіма напрямками використання.
Завданням розробки балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їх надходження:
Pi =Пj , де
Рі - ресурси і-виду; Пj; - потреби і-виду.
Таким чином, кожен баланс являє собою дві взаємозв'язані групи показників (розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямками їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: "доходи" або "надходження"; а та частина, що характеризує потреби - "витрати" або "розподіл".
Баланси можна класифікувати за різними ознаками.
За масштабами об'єкта планування виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні і т.п. баланси. За часовою ознакою-статичні і динамічні. За видом виробничих ресурсів їх поділяють на баланси матеріальних, трудових, природних, фінансових ресурсів і виробничих потужностей.
Нормативний (техніко-економічних розрахунків) метод планування заснований на використанні науково обґрунтованої системи норм і нормативів, за допомогою яких визначають потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обґрунтовують можливості задоволення цих потреб та контролюють ефективність використання ресурсів під час реалізації планових завдань.
Норми та нормативи поділяються на:
- норми ефективності суспільного виробництва (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості, коефіцієнт нагромадження і т.п.);
- норми і нормативи затрат праці (відношення ВВП або валового випуску галузей економіки до чисельності трудових ресурсів і т.п.);
- норми і нормативи витрат сировини, матеріалів, палива, енергії (витрати ресурсів на 1 грн. ВВП або валового випуску);
- норми і нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва (загальна та порівняльна характеристика ефективності капітальних вкладень, питомі капітальні вкладення і т.п.);
- фінансові норми і нормативи (бюджетозабезпеченість населення, нормативи відрахувань до місцевих бюджетів загальнодержавних податків, норми амортизації і т.д.);
- екологічні норми і нормативи (витрати води на 1 грн. валового випуску промислової продукції, норми викидів шкідливих речовин у повітря або водний басейн і т.д.).
У
макроекономічному плануванні
використовуються різноманітні показники:
- натуральні і вартісні. Натуральні показники характеризують речовий аспект відтворення. Вони вимірюються в таких одиницях як м2, м3, шт. т. і т.п. та дають можливість установити пряму відповідність між обсягом виробництва в конкретно-речовій формі та обсягом потреб у продукції. Вартісні показники подаються в грошових одиницях За їх допомогою вимірюються передовсім макроекономічні показники;
- кількісні і якісні. Кількісні показники характеризують прямі безпосередні результати діяльності. Вони можуть бути об'ємними, тобто відображати обсяги виробництва або споживання та сітьовими, тобто характеризувати розвиток мережі об'єктів різних сфер (кількість підприємств різних форм власності та господарювання або галузей економіки). Якісні показники характеризують споживчу вартість (корисність) продукції, умови виробництва, ефективність використання різних видів ресурсів і т. ін.;
- абсолютні і відносні. Абсолютні показники відображають кількісну характеристику процесу та явищ. Відносні показники (індекси, темпи зростання чи спаду, питома вага) характеризують динаміку та структуру відповідних параметрів;
- прогнозні, директивні та розрахункові. Прогнозні показники визначають можливі орієнтири розвитку економіки, окремих сфер і елементів ринку. Директивні показники є такими, що потребують обов'язкового виконання. Розрахункові показники призначені для обгрунтування основних параметрів плану.
У процесі розробки Державної програми економічного і соціального розвитку України визначають такі прогнозні та розрахункові показники: обсяги виробництва найважливіших видів продукції, обсяги державного замовлення (контракту); міжрегіональні поставки продукції; виробництво ВВП; завдання щодо використання трудових ресурсів та зайнятості населення; грошові доходи населення; введення в дію виробничих потужностей за рахунок державних капіталовкладень; введення в дію об'єктів соціальної сфери; завдання щодо демонополізації виробництва та приватизації державного майна; ціни на продукцію державних підприємств, які підлягають державному регулюванню; завдання з охорони навколишнього середовища.