Тема 4. Планування в системі державного регулювання економіки.
Макроекономічне планування6 сутність, необхідність, мета.
Види та форми макроекономічного планування.
Методологія планування.
Програмування як форма планування.
Макроекономічне планування6 сутність, необхідність, мета.
Розв’язання життєво важливих проблем розвитку суспільства та обґрунтування способів реалізації визначених стратегічних і тактичних цілей здійснюється за допомогою макроекономічних планів.
Економічний план – це комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, параметрів майбутнього стану національної економічної системи, окремих сфер, регіонів, галузей, підприємств, фірм, компаній, а також шляхи і способи досягнення намічених цілей, необхідні для цього ресурси.
План відрізняється від прогнозу, оскільки він - не гіпотеза, не передбачення, а чітка схема, завдання. Економічні плани мають певний набір показників, які треба виконувати.
Цілеспрямована діяльність органів державної влади, змістом якої є розробка і реалізація планів називається плануванням.
Сутність планування полягає в тому, що люди свідомо визначають цілі своїх дій, співставляють їх з ресурсами, визначають шляхи, засоби та терміни досягнення поставлених цілей.
Необхідність планування диктується вимогою об'єктивного закону сумірності окремих частин і всього відтворювального процесу. Планування допомагає підтримувати необхідні економічні пропорції, забезпечує узгодженість і цілеспрямоване функціонування усіх ланок господарської системи держави.
Існують і інші об'єктивні обставини, які обумовлюють необхідність планування в ринковій економіці. До них слід віднести:
- нездатність механізму вільного ринку забезпечити макроекономічну стабільність національної економіки, перебороти циклічні коливання виробництва, валового доходу, зайнятості тощо;
- появи більш складних форм взаємодії господарюючих суб'єктів і цілих секторів економіки в результаті розширення виробництва та інтеграційних процесів;
- виникнення надзвичайних ситуацій (війни, економічні кризи, стихійні біди і необхідність ліквідації їх наслідків), стимулюючих діяльність в сфері планування;
- постійне зростання в загальному обсязі частки колективного (суспільного) споживання товарів і послуг;
- загострення глобальних проблем сучасності (продовольчої, вичерпності невідтворюваних природних ресурсів, погіршення стану навколишнього середовища тощо) обумовлює зростаючий інтерес суспільства і держави до проблем довгострокового розвитку;
- зростання масштабів впливу людської діяльності (як виробничої так і споживчої) на довкілля, наявність негативних "зовнішніх ефектів" економічної діяльності.
Для економіки України на етапі переходу до ринкової економіки планування особливо актуальне. Органам, які управляють економікою, просто необхідне передбачення результатів становлення різноманітних форм власності, ходу приватизаційних процесів, наслідків технологічного оновлення виробництва. По мірі стабілізації ситуації в економіці України планування дозволяє виявити закономірності і тенденції соціально-економічного розвитку як економіки країни в цілому, так і її регіонів. Воно підвищує ступінь передбачуваності змін в економіці і поведінки різних суб'єктів господарської діяльності. Використання планування вимагає значно глибшого і всебічного опрацювання довготермінової та багатопланової економічної політики з боку як держави, так і окремих господарюючих суб'єктів. Завдяки плануванню можна зробити все для забезпечення оптимального варіанту майбутнього розвитку економічної системи.
Для того, щоб успішно планувати розвиток національної економіки, відслідковувати різноманітні процеси, що відбуваються в суспільстві, органам державного управління необхідно точно і правильно визначити цілі розвитку, систему пріоритетів, підготувати науково обґрунтовані заходи, які б забезпечували їх досягнення.
Стратегічна мета планування розвитку національної економіки полягає у забезпеченні сталого економічного зростання, високої конкурентоспроможності вітчизняної економіки, соціальної справедливості та екологічної безпеки.