2. Сторонами договору виступають продавець і покупець. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава.

Якщо стороною договору виступає фізична особа, то її правовий статус залежить від право дієздатності.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.

Випадки примусового продажу:

• Продаж описаного майна для задоволення вимог кредитора.

• Оплатне вилучення предмету, яке стало об’єктом адміністративного правопорушення.

• Продаж заставленого майна.

Власник може здійснювати повноваження продавця або самостійно, або через представника. В окремих випадках законодавець може встановлювати особливий правовий режим для продавців.

Продавець зобов’язаний:

• Передати проданий товар у власність покупцю. Даний обов’язок залежить від того, в якому місті проходить передача товару і на який із сторін лежить обов’язок щодо доставки товарів.

• Продавець зобов’язаний передати товар в строк, який встановлений в договорі.

• Товар необхідно передати з усіма приналежності ми та документами. Приналежностями вважаються речі, які не мають самостійного господарського значення і конструктивно не пов’язанні з головними речами. Перелік документів, які підлягають передачі разом з товаром визначаються або нормативним документом або договором. До них можна віднести технічний паспорт; інструкції; сертифікати якості.

• Продавець зобов’язаний передати товар в кількості, визначеній у договорі купівлі-продажу. Вказуючи кількість товару і найменування товару, сторони таким чином визначають предмет договору. Для цього в договорі необхідно визначити одиницю виміру.

• Продавець зобов’язаний передати товар в погодженому асортименті. Асортимент – це об’єднання однорідних товарів, які розрізняються за видами, моделями, кольором, розміром. Умова про асортимент або зазначається в самому договорі або випливає із суті договору.

• Продавець зобов’язаний передати покупцю товар відповідної комплектності. Комплектність товару – це наявність в ньому всіх необхідних складових частин. Умова про комплектність визначається виходячи із нормативно-правових документів.

• Продавець зобов’язаний попередити про права третіх осіб на товар.

• Продавець зобов’язаний передати покупцю товар в відповідній тарі й упаковці. Такий обов’язок не стосується тих випадків, коли спеціальна тара чи упаковка не потрібні. Даний обов’язок може встановлюватися як і за договором сторін так і за приписом в законі.

• Продавець зобов’язаний передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору. Якість визначається різними способами: за попереднім оглядом; за зразком; за описом; на підставі стандартів. Державний стандарт – це нормативний акт який передбачає основні техніко-економічні показники продукції. Сторони мають право домовленості про передачу продукції підвищеної якості, у випадку відсутності у договорі умов про якість, продавець зобов’язаний продати покупцю товар, який придатний для цілей, для яких він буде використовуватись. Для визначення якості товару важливе значення має гарантія якості та термін цієї якості.

• Продавець зобов’язаний до передачі покупцю зберігати товар не допускаючи його погіршення.

Обов'язки покупця:

• Покупець зобов’язаний прийняти товар, який наданий продавцем. Прийняття товару означає здійснення покупцем дій, які необхідні для забезпечення передання і отримання товарів.

• Покупець зобов’язаний оплатити товар. Даний обов’язок виконується шляхом передачі продавцеві певної грошової суми, якщо оплата проводиться у безготівковій формі, то необхідно провести дії, які пов’язані з банківськими розрахунками. Оплата за товар може проводитись як до так і після передачі товару.

• Покупець зобов’язаний повідомити продавця про неналежне виконання договору.

• На покупця може бути покладений обов’язок щодо страхування товару.