- •Основи теорії держави та права
- •Основні теорії походження держави і права.
- •Поняття й ознаки держави
- •Класифікація держав за їхньою формою (форми правління, форми державного устрою, політичні режими)
- •Поняття й ознаки права
- •Основні ознаки права:
- •Джерела (форми права)
- •Поняття і структура правовідносин
- •Поняття законодавства, його система
- •Мета і форми систематизації нормативно-правових актів
- •Систематизація нормативно-правових актів:
- •Поняття й основні ознаки правової держави
- •Щоб побудувати в Україні демократичну правову державу необхідно впровадити:
- •Загальне поняття про громадянське суспільство
- •Для громадянського суспільства характерні наступні риси:
- •Поняття, причини і види правопорушень
- •До ознак правопорушення належать:
- •Поняття і види юридичної відповідальності
- •Основні види юридичної відповідальності:
Поняття законодавства, його система
Система законодавства – це комплекс усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів окремої держави, насамперед законів, які видають уповноважені правотворчі органи, та які є формою існування правових норм, засобом надання їм об’єктивності, визначеності, загальнообов’язковості.
Система законодавства за структурою поділяється два основних види:
галузевий (тобто за предметом правового регулювання), обумовлений конкретними суспільними відносинами. Цей вид ще називають горизонтальною системою законодавства;
ієрархічний (субординаційний), що відображає ієрархію державної влади та нормативно-правових за їхньою юридичною силою. На вершині цієї системи – конституція, далі – закони, потім інші підзаконні акти. Таку систему законодавства називають вертикальною.
Основним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, що приймається уповноваженим органом держави і встановлює, змінює або ліквідовує правові норми.
Нормативний акт характерний такими основними рисами:
його приймають державні органи в межах їхньої компетенції;
він має чітко визначену форму;
має юридичну силу;
має загальний характер, тобто поширюється на всю сферу однотипних найважливіших суспільних відношень;
його охороняє держава.
Нормативно-правові акти є неоднаковими з огляду на їх формальну обов’язковість, зокрема тому, що їх приймають різні органи. Ця властивість актів відображається поняттям їх юридичної сили.
Центральною в системі законодавства є Конституція, яка є юридичною базою для законодавчої і всієї правотворчої діяльності органів державної влади. Конституція – це особливий нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), прийнятий вищим органом законодавчої влади або народом, який має найвищу юридичну силу, закріплює і регулює базові підвалини суспільного та державного життя: основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, найважливіші права, свободи й обов’язки громадян, характер власності, місцеве самоврядування, державну символіку та ін.
Закон – це нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади, який має вищу юридичну силу, регулює найважливіші питання внутрідержавного і міжнародного життя, є формально вираженим та приймається в особливому порядку.
Види законів:
Конституційні закони (їх приймають для регулювання найважливіших питань суспільних відносин. Це можуть бути, крім конституцій, закони, які вносять зміни і доповнення в текст конституції, та закони, необхідність видання яких передбачена конституцією).
Звичайні закони (приймають з інших питань державного життя. Це можуть бути кодифіковані (Основи Законодавства, Кодекси) та біжучі закони).
Підзаконний нормативно-правовий акт – це нормативний акт компетентних правотворчих органів, який видають на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.
Залежно від юридичної сили підзаконні акти поділяють на:
Загальні – поширюються на всю територію і населення. (Укази і розпорядження Президента України; постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, Постанови Верховної Ради.)
Відомчі – поширюються на певну сферу суспільних відносин. (Накази, інструкції та розпорядження міністерств і відомств, державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади.)
Місцеві – мають чинність на території певної адміністративної одиниці. (Нормативні акти місцевої державної адміністрації; рішення органів місцевого та регіонального самоврядування.)
Локальні акти – регламентують діяльність конкретних підприємств, установ і організацій. (Нормативні накази, розпорядження та інструкції адміністрації державних підприємств, установ, організацій.)
