Поняття і види юридичної відповідальності

Правопорушення, що є суспільно небезпечним (шкідливим), протиправним, винним діянням (дією або бездіяльністю), скоєним деліктоздатною особою (суб’єктом), яка досягла вказаного в законодавстві віку, обов’язково передбачене в санкції відповідної правової норми і тягне за собою юридичну відповідальність. Якщо громадянин не виконує своїх обов’язків, зафіксованих у правових документах, держава може застосувати до нього заходи впливу (примусу). В цьому полягає суть юридичної відповідальності. Під юридичною відповідальністю розуміють несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв'язку з тим, що вона скоїла правопорушення.

Юридична відповідальність – це встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника бути позбавленим певних благ, цінностей, йому належних (позбавлення волі, позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів та ін.) Відповідальність – форма впливу на порушників, реакція держави на допущені порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси суспільства, права особи.

Юридична відповідальність характеризується визначеними ознаками:

• виникає тільки за наявності правопорушення;

• основною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення;

• передбачає примусове позбавлення правопорушника певних соціальних благ (особистих, майнових або духовних);

• притягнення до юридичної відповідальності здійснюють спеціально уповноважені на те особи і тільки відповідно до процесуальних норм;

• визначена нормами права як один із видів державного примусу у формах каральних і правовідновлюючих заходів;

• завжди пов'язана з оформленням визначених правових приписів, що пов'язані з юридичною відповідальністю;

• суворою регламентацією заходів державного примусу в нормах права.

Основні види юридичної відповідальності:

• конституційна відповідальність (наприклад, відповідальність президента, за його державну зраду, відповідальність народного депутата за невиконання своїх обов’язків). Особливістю конституційної відповідальності є те, що у багатьох випадках вона детально не конкретизована. Нерідко законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності. Конституційна відповідальність “вичерпує” себе в нормах конституційного права. У багатьох випадках вона поєднується з іншими видами юридичної відповідальності.

• цивільно-правова відповідальність (майнова) – це встановлені законом юридичні наслідки, негативна реакція держави на цивільне правопорушення, на те, що особа не виконала або неналежно виконала зобов'язання, які обумовила друга сторона. Це виявляється у позбавленні винної особи певних цивільних прав і накладенні на неї нееквівалентних майнових обов’язків. Цивільні права захищають у встановленому порядку загальний суд, арбітражний або третейський суд. Мета цивільно-правової відповідальності – відновлення порушених майнових прав кредитора, відшкодування збитків, тобто їх компенсація. Вона виникає за порушення майнових і особистих немайнових прав громадян і організацій, в основному за невиконання договірних зобов’язань, за заподіяння шкоди. Результатом її настання буде відшкодування збитків у формах, передбачених санкціями цивільного права, наприклад: оплата неустойки (штрафу, пені) або повне відшкодування. Характерною ознакою цивільної відповідальності є те, що правопорушник має змогу добровільно її здійснити. Чинне законодавство виділяє кілька різновидів цивільно-правової відповідальності залежно від підстав її виникнення

• адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), встановлене Кодексом про адміністративні правопорушення, певного заходу державно-правового примусу - адміністративного стягнення.

• кримінальна відповідальність є, безперечно, найсуворішою, настає вона за скоєння злочинів (суспільно небезпечних, кримінально-протиправних, винних діянь, які передбачені кримінальним законом і посягають на суспільний чи державний устрій України, її політичну й економічну систему, власність, особу, громадські політичні, економічні, соціальні та інші права й свободи громадян). Кримінальна відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання. Це обов’язок особи, яка вчинила злочин, дати звіт про свої суспільно небезпечні дії та обов’язок піддатися кримінальному покаранню, стерпіти його юридичні наслідки.

• дисциплінарна відповідальність настає внаслідок порушення дисципліни (трудової, військової і т. д.). Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності: у зв'язку з порушенням правил внутрішнього розпорядку; у порядку підлеглості; відповідно до дисциплінарних статутів і положень, що діють у деяких сферах (оборони, внутрішніх справ, залізничного, водного і повітряного транспорту).

Дисциплінарну відповідальність здійснюють у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень. Для дисциплінарної відповідальності характерне те, що вона має місце у відношеннях підлеглості особи, яка вчинила проступок, органові, який застосував захід дисциплінарного впливу.

• матеріальна відповідальність -- особливий вид відповідальності у трудовому праві, має риси одночасно і майнової, і адміністративної відповідальності. Матеріальна відповідальність дещо пов'язана з дисциплінарною, адже ці види юридичної відповідальності настають у зв'язку з трудовими відносинами. Матеріальна відповідальність працівників - це обов'язок повністю або частково відшкодувати матеріальні збитки, заподіяні з їхньої вини підприємству, де вони працюють.

Підприємство також несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків, що сталося з вини підприємства як на його території, так і за її межами.

Юридична відповідальність виникає за наявності обставин, що невідворотно тягнуть її настання. Ці обставини називають підставами юридичної відповідальності. Підставами юридичної відповідальності є:

• факт вчинення правопорушення;

• наявність у діяннях складу правопорушення;

• деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта, його вік;

• передбаченість правопорушення нормативно-правовими актами.

Склад правопорушення характеризується сукупністю таких елементів: об’єкт; об’єктивна сторона; суб’єкт; суб’єктивна сторона правопорушення.

Важливою підставою юридичної відповідальності є наявність норми права, що забороняє визначений протиправний вчинок і встановлює відповідні санкції. До юридичної відповідальності притягують на основі акту застосування норми права, в якому індивідуалізують заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника (рішення суду).

Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння. Не можуть бути підставою відповідальності: думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості. Не є правопорушеннями і, відповідно, не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності діяння, хоча зовні схожі з правопорушеннями, але які не є такими через свою суспільну значимість. До таких діянь чинне законодавство відносить інститути необхідної оборони і крайньої необхідності, а також професійний ризик.

Застосовуючи заходи юридичної відповідальності, держава прагне досягти певного остаточного результату, який передбачений законодавством. За різних видів юридичної відповідальності можуть бути різні цілі, зокрема:

• вона забезпечує захист правопорядку, охорону існуючого ладу і суспільних відносин, у тому числі шляхом покарання винного;

• юридична відповідальність сприяє вихованню громадян у дусі поваги до права;

• вона спрямована на відновлення соціальної справедливості;

• юридична відповідальність попереджає скоєння нових правопорушень.

Слід зазначити, що будь-яке покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Метою юридичної відповідальності залежно від характеру скоєного правопорушення і розміру завданої ним шкоди можуть бути:

• компенсація потерпілому збитків правопорушення (в тому числі державі), включаючи моральну шкоду;

• позбавлення винного на деякий час можливості вчиняти нові правопорушення;

• вплив на винного та інших осіб, внаслідок якого у них відпало б бажання вчиняти нові правопорушення;

• надання винному можливості пристосування до нормального життя в суспільстві;

• покарання за скоєне – таку мету відповідальність має лише у виняткових випадках, коли скоєні тяжкі за наслідками й особливо суспільно небезпечні правопорушення.