5.8. Посттравматичний синдром та його подолання

Постравматичний розлад - тривожний розлад, в якому страх і супутні синдроми виникають зразу після травматичної події і тривають менше місяця.

Стресові розлади суттєво знижують загальний емоційний стан особистості, отруюють особисте, сімейне, соціальне, професійне життя людини.

Американські вчені виявили, що у більшості солдатів виникають серйозні психічні симптоми після закінчення воєнних дій.

Приблизно 29% всіх військовослужбовців, що служили у В'єтнамі, страждали частими посттравматичними розладами, 22% мали окремі, незначні стресові симптоми, 10% ветеранів досьогодні відчувають помітні пост травматичні стресові симптоми.

Обстеження ветеранів війни у Перській затоці дали схожі результати: більше третини їх через 6 місяців після бойових дій розказали, що їх мучать жахи, і вони стали вживати більше алкоголю, ніж раніше.

Ветерани Афганістану так само страждають від нав'язливих образів, снів-жахів, думок. їм перед очима постають різні страшні сцени, які на все жи^пгтя вкарбувалися в їхню пам'ять - смерть товариша, вбивство ворога, каліцтво тощо.

У 2003 р. за період з початку війни в Іраку було евакуйовано понад 600 військових армії США, 22 солдати наклали на себе руки, причому більшість суїцидів було зафіксовано після оголошення закінчення війни. Перебування на території Іраку, де активно діють партизани, на думку британського щотижневика "Observer", посттравматичний стрес загрожує кожному другому солдату американської армії. Згідно повідомлень голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства, М. Поліщук на початку 2004 р. зробив заяву про те, що 60% українських миротворців страждають на психічні розлади, а 30% солдатів в Іраку стануть імпотентами.

Гострі і посттравматичні стресові розлади можуть бути спричинені і катастрофами природного чи техногенного характеру та наслідками дії терористів.

Затяжні стресові симптоми спостерігаються у тих, хто відчув на собі насилля, жорстокість. У результаті обстеження американськими спеціалістами 124 людей, які пережили холокост, 46% з них отримали діагноз "посттравматичний стресовий розлад". У жертв зґвалтування посттравматичний період може тривати до 18 місяців і довше.

Суттєвою допомогою у подоланні посттравматичних стресів може бути організована в Україні при МНС резервістська чи добровільна структура, прототипом якої є створена в 1991 р. Американською асоціацією психологів і Американським Червоним хрестом Мережа реагування у випадку катастроф (DNR). DNR займається забезпеченням невідкладної психологічної допомоги після катастрофи.

5. Надання першої долікарської допомоги 277

Багато жертв катастроф насправді не розпізнають, наскільки вплинула на них пережита ситуація. Американські вчені визначили, що від 10 до 40% жертв тяжких дорожньо-транспортних пригод можуть отримати діагноз посттраЕіматичного синдрому протягом півроку після пережитого стресу.

Спеціалісти з психічного здоров'я можуть безпосередньо допомагати тим, хто вижив, упоратися зі своїми психологічними труднощами. Вони часто використовують підхід з чотирьох етапів:

1. Нормалізація реакцій людини на пережиту ситуацію, тобто розповідають про реакцію людини на типову ситуацію (проблеми зі сном, нервове збудження, відчуття горя і т.ін.).

2. Заохочення вираження тривоги, гніву, плачу ла інших негативних емоцій. Дають можливість виговоритися.

3. Навчання навиків самодопомоги, показ шляхл$ подолання стресу, тривожності, переживання.

4. Забезпечення спеціальної допомоги, оскільки 15-25% тих, хто вижив, потребують серйозної спеціальної допомоги, реабілітації.

Специфіка надання першої психологічної допомоги при посттравматичному синдромі полягає в тому, що самі рятувальники, перебуваючи в зоні дії негативних чинників, піддаються впливу надзвичайного стресу і зазнають певних психологічних травм. Отже для того, щоб ефективно надати допомогу потерпілому, важливо володіти методами саморегуляції, розвивати волю, загартовувати характер. Сила волі, незламний характер, контроль над собою, реакцією на ситуацію, пристосування до реалій навколишнього середовища дають змогу не тільки вижити людині в екстремальних умовах, але й допомогти вижити оточуючим.

6. Організація та управління безпекою життєдіяльності