3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів

3.9.1. Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Ліс, природне середовище загалом, наприклад, в масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій завдяки саморегулюванню за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) у багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігають кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру:

• порушення озонового шару,

• посилення парникового ефекту,

• кислотні дощі,

• забруднення Світового океану,

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 191

• зниження родючості ґрунтів,

• деградація лісів та ландшафтів,

• зменшення біологічного різноманіття.

Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз раптом опинилися на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При цьому він нагрівається і своєю чергою нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.

У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату. Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050 р. концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ютерні моделі різних кліматичних параметрів свідчать, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5-4,5 °С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4,5-5,5 °С вище її піків, які досягають 38 °С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох збережених ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на плоди і сільське господарство, імовірно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане спекотнішим, випаровування з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пересохнуть.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

• збільшення к.к.д. використання пального на транспорті;

• енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю ґрунтується на спалюванні викопного палива);

• розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;

• припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

• організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.

Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії сприяють зниженню забруднення. Насадження дерев - метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і спричиняє руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні забруд-

192

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

нювачі його руйнують. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 7% може, за даними ООН, призвести до того, що 100 тис. осіб осліпне від катаракти.

Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони). їх використовують як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони застосовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І, зрештою, в деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках. І хоча існує домовленість між багатьма країнами про повну заборону виготовлення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і кондиціонерах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступовий вихід з ладу кількість фреонів в атмосферУзуде збільшуватися ще довгі роки.

Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади - дощі, тумани, сніг, - кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10-1 000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів свідчить про наявність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'язані, насамперед, з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісноводних озер, річок, ставків зазвичай становить 6-7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній спричинює аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів.

Можливі такі шляхи їхнього впливу на рослинність:

• порушення поверхні у разі прямого контакту;

• вимивання мінеральних речовин;

• вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.

Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод. Ще один з наслідків кислотних опадів - руйнування творів мистецтва.

Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та підсилених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину, роблять його щораз грубшим. Пісок - це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покривом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 193

• часта оранка;

• перевипас худоби;

• вирубування лісів;

• засолення ґрунтів унаслідок зрошення.

Ерозія набирає силу через те, що збільшення населення та економічні труднощі штовхають людей до вирубування лісів, оранки схилів і малородючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які ненадовго збільшують врожаї завдяки додатковій ерозії. Ерозія та виникнення пустель -результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати та попереджати.

3.9.2. Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з наявністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів тощо. Деякі мікроорганізми зумовлюють масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія - масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того, розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

В Україні зафіксовано 9 млн випадків інфекційних захворювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, спричинені вірусами. Найпоширеніша вірусна інфекція - грип, яка виникає як епідемія щорічно. У розвинених країнах грип залежно від сезону займає перше-друге місця в статистиці причин смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значущості впевнено утримує перше місце серед усіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн осіб на рік, що приблизно становить 95% серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії епідемія грипу була зафіксована 1889 p., інша - охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, О, а також багато інших підтипів. Найрозповсюдженіші віруси групи А (гонконгівський, китайський грип). Грип передається під час контакту з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип спричинює ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок.

194 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 75% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 млн.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Найефективнішою та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Комплексні гомеопатичні препарати, такі як афлубін та імунал, можуть надати в цьому велику допомогу.

Одним з найефективніших засобів профілактики грипу в світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. У разі застосування вакцини захист від захворювання досягає рівня 90-98%.

Хвороба Боткіна або вірусний гепатит є досить поширеною вірусною інфекцією. Відомо як мінімум сім збудників захворювання А, В, С, О, Е, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків.

Найпоширеніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб "брудних рук", пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, він вразив 350 млн мешканців планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом і важкими наслідками (цироз і рак печінки). Достатньо сказати, що рак печінки в 9 із 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму (кров, слину, статеві секрети). Ризик з'являється, коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до здорової при:

• статевих контактах;

• ін'єкційному вживанні наркотиків;

• переливанні крові та її компонентів;

• від інфікованої матері до її дитини (при вагітності та пологах);

• при нанесенні татуювання, пірсінзі та інших немедичних процедурах, коли ушкоджується шкіра та слизові оболонки.

Для успішного запобігання цій небезпечній хворобі потрібно дотримуватися таких правил: мити руки перед їжею, кип'ятити воду, обливати кип'ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуватись презервативами. Можна ще додати рекомендацію із застосування індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В - вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання.

Туберкульозна паличка (паличка Коха) спричинює ураження не лише органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднир-ників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%) простежується ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також у випадку вживання в їжу молока, м'яса від хворої туберкульозом худоби.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 195

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. У випадку туберкульозу легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Для запобігання захворюванню на туберкульоз необхідно проводити щеплення. Але навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу, призводить до того, що вакцинована людина стає беззахисною перед туберкульозом.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають у разі активного розмноження і утворення токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносять збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа слугує для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, люди вживають щодня.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножуватися на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ділянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і важчі симптоми з наслідками.

Найнебезпечнішими харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Харчові токсикоінфекщі. Ця група захворювань посідає проміжне місце між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. їхні ознаки схожі до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і в організмі людини.

Спричинюють токсикоінфекції різні бактерії, але найчастіше сальмонели. Харчові токсикоінфекції, викликані сальмонелами, називають сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони посідають перше місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: корови, свині, коні, собаки та різні гризуни.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Останніми роками в Україні різко погіршилося становище щодо захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько ЗО захворювань, які передаються статевим шляхом. До цієї категорії належать декілька груп, наприклад:

196 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

• хвороби, які спричинені вірусами, - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

• паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

• бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

• грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, варто зазначити, що важливою є профілактика, а саме: слід уникати випадкових зв'язків, користуватись презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил. Розглянемо найпоширеніші захворювання, які передаються статевим шляхом.

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Збудник сифілісу - бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка. Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров 'яне русло. При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три клінічних (первинний, вторинний та третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3-4 тижні. Потім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це так званий твердий шанкер. Через 7-8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше -пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.

Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по організму відбувається наприкінці первинного періоду сифілісу. Настає своєрідний трепо-немний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у кістках та суглобах, підвищенням температури тіла до 37-38°С. Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість становить зазвичай 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових оболонках, на статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворий одужав. Ознаки хвороби зникають із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби.

Через декілька років (3-5-10) з'являються ознаки третинного періоду хвороби -горбинки й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце

і. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 197

іирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття. При дьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний іараліч, при якому у хворих виникають важкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим заніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба /никати випадкових статевих контактів, користуватися презервативами.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являю-гься через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь сечівник.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється слизова оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на слизову оболонку матки, труб і яйників. Внаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки, внутрішні органи і нервова система.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих контактів. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксують 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

Ракова клітина - це така клітина, яка виходить з-під контролю власного організму: її ростом організм не керує. Зараз відомі деякі механізми переродження клітин, і тому лікарі впевнені, що 60-70% всіх ракових захворювань можна запобігти, якщо уникати тих чинників, які провокують клітини до ненормального росту. Такі причини, як куріння та забруднення довкілля, відомі давно. З'ясували також, що

.

198 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення раку шкіри, їжа людини містить багато мутагенів та канцерогенів - речовин, які є причиною раку. Нещодавно встановили зв'язок між харчуванням з великою кількістю жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини суттєво знижує імовірність раку кишечнику. Деякі види раку - спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них і такі розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечника, рак легень та ін. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний поліпоз, передається майже у 100% випадків. У таких випадках необхідно регулярно перевірятися у лікаря. Раннє діагностування захворювання дає змогу ефективніше його лікувати.

Основний критерій ефективності в онкології - так зване п'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, тому що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. "Чума XX і вже XXI століття" -СНІД - за двадцять років своєї історії перетворилася на один з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічують близько 40 млн осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), 18,5 млн осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас на період 2004 р. було зафіксовано майже 40 000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру потрібно помножити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% усіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у Сполучених Штатах Америки 1981 p., відтоді він став епідемією світового масштабу. Відкриття вірусу, який спричинює СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що зумовлює СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Згідно з повідомленнями Міжнародної організації UNAIDS, на 2003 р. СНІД став головним убивцею людини. У 2003 р. було зареєстровано, що на СНІД захворіло 5 млн людей і 3 млн померло від хвороб, пов'язаних з синдромом набутого імунодефіциту. Станом на кінець 2003 р. налічували приблизно 40 млн усіх ВІЛ-інфікованих (з низ 26 млн африканців).

Отже, СНІД - смертельне захворювання людини, що спричинене ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції:

• при статевому контакті з інфікованою людиною;

• під час переливання крові та під час пересадки органів і тканин;

• у разі неодноразового використання голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 199

• при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, у випадку контакту з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

• від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи під час годування грудним молоком.

SARS (атипова пневмонія) - гострий респіраторний синдром. У 1997 р. вперше ідентифіковано пташиний грип, спалах хвороби стався в Гонконзі, джерелом зараження були птахи. Там за рішенням уряду за один день було знищено всіх птахів -качок, курей,гусей, голубів.

У 2003 р. у Китаї було госпіталізовано сотні людей з симптомами SARS - атипової пневмонії. Ця інфекція у короткі терміни спричинила загрозу здоров'ю людства і глобальній економіці.

Своєчасне оголошення глобальної тривоги здатне зменшити територію поширення атипової пневмонії. Епідемію можна зупинити, якщо навіть ліків або вакцини немає. Розвиток епідемії залежить головно від поінформованості населення та дотримання норм гігієни.

Наркотики та наркоманія. Наркотиком є кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка у разі введення в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркоманія - важка хвороба, яка дуже швидко прогресує. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість.

Є такі типи наркотичної залежності:

• Психічна - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотика, так і від потреб особистості, котра цей наркотик задовольняє.

• Фізична залежність - це стан адаптації, виражений в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотика. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

З погляду психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

1. наркотики які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіум, морфій, героїн, барбітурати);

2. наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (ам-фетаміни, кокаїн, гашиш);

3. наркотики, які спричиняють галюцинації (марихуана, мускатний горіх, діе-тиламід лізергінової кислоти, мескалін, псилоцибін).

Основні наркотичні речовини:

ЛСД ("кислота") - дуже сильний галюциноген, уперше виділений із жита у 1938 р. Став причиною багатьох смертельних випадків. ЛСД спричиняє патологічні зміни у свідомості та в чуттєвому сприйнятті. З'являється відчуття того, що час уповільнюється або, навпаки, прискорюється, виникають галюцинації, зникає контроль над собою, може настати повна ізоляція від дійсності, яка триває годинами. Після

200 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

вживання ЛСД психіка людини змінюється, з'являються негативні думки та емоції, погіршується розумова здатність, а також виникає безпліддя. Курець марихуани стає пригнічений, часто агресивним.

Амфетамін ("колеса") - синтезовано наприкінці 80-х років минулого століття. Спершу його використовували для підвищення працездатності та для схуднення. Амфетамін збільшує енергоздатність організму, емоційно збуджує, вводить у стан ейфорії. Окрім цього, підвищує кров'яний тиск, сповільнює серцебиття та зменшує апетит. Великі дози можуть викликати тривогу, агресію та галюцинації, знесилення.

Унаслідок тривалого вживання виникає параноя, різні патологічні зміни у психіці, пошкоджуються внутрішні органи. До речі, у деяких людей негативна реакція може настати вже після першої, навіть невеликої дози амфетаміну.

Марихуану ("травку"') виготовляють із конопель, вона має галюциногенні та седативні властивості. Зумовлює зміни у сприйнятті світу, інколи - стан ейфорії, який може супроводжуватися посиленим серцебиттям, порушенням координації рухів та погіршенням пам'яті (коли недуже серце, може статися напад). Через регулярне вживання марихуани спостерігається послаблення або навіть втрата пам'яті, значно погіршується розумова здатність, а також виникає неплідність. Курець марихуани стає пригніченим, часто агресивний.

Екстазі (екстасі) виготовляють із амфетаміну. Цей наркотик викликає сентиментальність, співчуття до когось, тому протягом деякого часу його використовували у психотерапії аж до заборони. Спричинює незначні галюцинації, почуття радості, відчуття близькості до людей. Помилково вважають, що завдяки екстазі зростає взаємна симпатія між людьми. Гучна музика, безперервний танець - це посилює дію екстазі. Цей наркотик нищить нервові клітини мозку. Довготривале вживання може зашкодити серцю, легеням та печінці. Відомі також летальні наслідки від передозування просто на дискотеках. Наркоман, наковтавшись понад міру таблеток, дедалі прудкіше рухається, його рухи стають конвульсивними, і, нарешті, падає мертвим.

Героїн - сильнодіючий наркотик, який виробляють із морфію. Після ін'єкції настає почуття радості та задоволення. Після другої-третьої дози це почуття слабне, а організм потребує нової порції героїну, щоб притупити вкрай неприємні симптоми (пронос, що не припиняється, біль у кістках, тремтіння, сильне потовиділення, тривогу, депресію тощо). Наркоман ризикує загинути через низьку якість героїну, адже цей наркотик дуже дорогий і численні посередники змішують його із різними речовинами. При ін'єкціях героїну збільшується ризик заразитися СНІДом та гепатитом. Тривале вживання спричиняє руйнування печінки. Кожне наступне вживання із збільшенням дози викликане не стільки прагненням ейфорії, скільки бажанням усунути больові відчуття - "ломку". У наркоманів порушується здатність організму виробляти ендорфіни - природні речовини, які тамують біль. Тому люди, які вживали героїн, ще довго залишаються чутливими до найменшого болю.

Елтон Джон чи інші заможні зірки мас-медіа можуть собі дозволити чисті наркотики, а потім - дороге лікування. Прості смертні курують низькопробне зілля і їхній шлях до смерті удесятеро коротший.

Ті, хто споживає наркотичні речовини, ризикують померти від передозування, накласти на себе руки під впливом наркотику, захворіти на СНІД чи іншу невиліковну хворобу. Вживання наркотичних речовин спричинило до смерті не тільки

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 201

таких відомих осіб, як Джейніс Джоплін, Курт Кобейн (група "Nirvana"), Елвіс Преслі, Джиммі Гендрікс, Мерилін Монро, Браян Джоне (група "Rolling Stones"), Джеймс Дуглас Моррісон (група "The Doors"), Джон Саймон Річі, відомий під псевдонімом Сід Вішес (Група "Sex Pistols"), чи когось з ваших знайомих, близьких, але й мільйонів простих, нікому невідомих людей.

3.9.3. Екологічні кризи та здоров 'я людини

Сутність екологічних криз полягає в тому, що це такі загрозливі для життєдіяльності людини процеси, котрі відбуваються в екосистемах, з яких людина черпає необхідні для життєдіяльності припаси та ресурси, у тім числі біосферу. Наприклад, коли в степу вигорає від сонця трава і кочові скотарі, не маючи корму для своєї худоби, зазнають чималої скрути.

Однак у суспільстві сучасного типу життєдіяльність людини протікає головно у системах, антропогенно трансформованих (установа, домівка, місця відпочинку та ін.). У цьому разі екологічні кризи певних екосистем зачіпають людину опосередковано - як небажані явища демографічного, соціального, політичного, енергетичного та іншого характеру.

Наслідками екологічних криз є деградація стану довкілля, що призводить до погіршення здоров'я людини. Соціальне неблагополуччя суспільства становить смертельну небезпеку не тільки життєдіяльності людини на певному історичному етапі, але і в майбутньому. Зокрема, лише від уживання недоброякісної води щорічно вмирає майже 1 млн мешканців планети. Сотні тисяч помирають від різних отруєнь, а скільки сотень мільйонів безнадійно втрачає своє здоров'я. За даними ВООЗ, 80% екологічно зумовлених захворювань - тяжкі і майже невиліковні. Кількість хворих на рак збільшується щороку на 1-4%. Виявляється також, що і структура захворювань безпосередньо пов'язана з характерними ознаками викидів промисловості, яка переважає у регіоні. Наприклад, кольорова промисловість спричинює головно розлад серцево-судинної системи; чорна металургія - захворювання крові і появу злоякісних утворень, вражає органи дихання; хімічна -впливає на склад крові, розвиток злоякісних пухлин; застосування пестицидів у сільському господарстві веде до захворювань органів травлення, обміну речовин, крові тощо.

Онкологічні захворювання залежать від хімічної природи речовини. Так, азбест призводить до раку легень, гортані, травного каналу; бензидин - до раку сечового міхура; бензол - до лейкозу; вінілхлорид спричиняє рак печінки, головного мозку, лейкоз; миш'як та його сполуки - рак шкіри, легень, печінки; ароматичні аміни та розчинники - рак сечового міхура, лейкоз; сажі, смоли, мінеральна олія - рак шкіри, легень, сечового міхура, травного каналу; хром та його сполуки - рак легенів; кадмій - рак простати; бенз(а)пірен - рак легень та ін.

Домінуюче місце в структурі захворювань та смертності населення України посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової системи та органів чуття, алергічні, генетичні та інші захворювання складної етіології, що відбиває вплив усієї багатоманітності умов життя. За період від 1980 р. відбулися значні зміни в захворюваності населення України. За всіма хворобами помітне зростання цього показника на 27,3%. Так, захворюваність на цукровий діабет зросла у 2,1 раза,

202 3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

бронхіальну астму - у 2,1 раза, на виразкову хворобу шлунка і 12-ти палої кишки - в 1,9 раза, органів кровообігу в 8,6 раза, гострий інфаркт міокарда - в 2,6 раза.

З 1992 р. вперше за останні 30 років відзначено тривожну тенденцію збільшення захворюваності на туберкульоз на 8,4%, злоякісні новоутворення зросли на 27,8%, тиреотоксикоз - на 21,2%, психічні розлади на 26,8%, отит хронічний - на 32%, хронічний бронхіт - на 21%, жовчнокам'яна хвороба - на 28%.

Більше 30% продуктів харчування, які вживають жителі пострадянського простору, отруєні нітратами, фосфатами, пестицидами, ртуттю, радіоактивними речовинами, що становлять постійну загрозу для їхнього здоров'я. У районах інтенсивного застосування пестицидів загальна захворюваність дітей у п'ять разів вища, ніж в екологічно чистих районах, надто частими є хвороби шкіри, органів дихання, травлення, відставання у фізичному розвитку. У дорослих на перше місце виходять захворювання нервової системи і органів дихання. Виявлено прямий зв'язок між застосуванням пестицидів і захворюванням на туберкульоз, цироз печінки, хронічні гепатити, дитячою смертністю. Така ж ситуація в багатьох регіонах світу.

Крім зростання загальної захворюваності, забруднення середовища веде до появи незвичних, раніше невідомих захворювань, як, наприклад, у Чернівцях, де в 1986 р. у 200 дітей різного віку протягом місяця, зокрема у двох повністю випало волосся. Щоправда, через певний час воно відросло. Інтенсивні медичні дослідження за участю спеціалістів від ВООЗ не змогли визначити джерело захворювання. Подібні випадки облисіння були зареєстровані в Маріуполі, Запоріжжі, Кемерові, Ташкенті, Москві та в Естонії.

Особливо переконливо зв'язок захворюваності зі станом довкілля виявляється у разі порівняння стану здоров'я мешканців великих міст. За даними ООН, нині в містах мешкає до 80% загальної кількості населення. В Україні - 60%. У світі існує понад 160 міст з мільйонним населенням, які дуже негативно впливають на довкілля в радіусі десятків кілометрів. Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, вплив магнітних, електричних, іонізаційних полів спричинюють найрізноманітніші захворювання. Зокрема, мешканці Кривого Рогу потерпають від захворювань органів дихання та нервової системи у 2-4 рази частіше, ніж приміські мешканці. Численні дані свідчать про те, що сучасне містоформування (урбанізація) викликає велику стурбованість людей. Загальний рівень захворюваності на найтяжчі недуги цивілізації у великих містах у 2-3 рази вищий, ніж у сільських місцевостях.

Стосовно України, слід наголосити, що антропогенні зміни навколишнього середовища в результаті гігантських темпів індустріалізації, хімізації, хижацької експлуатації та розпродажу за демпінговими цінами за кордон сировини союзними відомствами-монополістами, насильницьке порушення традиційного способу життя людей, насамперед селянства, відчуження їх від землі, спочатку колективізацією й індустріалізацією, а потім взагалі насильницьким вигнанням з постійних місць проживання, унаслідок меліорації, будівництва водосховищ, радіоактивного забруднення та урбанізації, не лише суттєво погіршили стан здоров'я мешканців України, а й поставили під загрозу генний код нації загалом. Так, за кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць в Європі. Через це тут середня тривалість життя - 66 років, тоді як у Японії, Швейцарії, Ісландії та США - 75-79 років. Станом на 1995 р. Україна за тривалістю життя чоловіків посідала 29-те місце в Європі і 49-те місце у світі; жінок - відповідно 27-ме і 39-те місця.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 203

Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, значно збільшилась. Зонами екологічного лиха є більшість її території. Майже 40% ядерних реакторів колишнього Союзу розміщені в Україні, яка мала лише 2% стоку його поверхневих вод. До того ж, практично 100% електроенергії Хмельницької і 90 % Рівненської АЕС йде на експорт. А ще в Україні функціонує 1 700 шкідливих виробництв, 1 000 з них - хімічні - становлять екологічну небезпеку, майже третина цих виробництв розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показниками кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. смертність у нашій державі перевищує народжуваність.

Усвідомлення екологічної небезпеки відбулося на наших теренах років на 15-20 пізніше, ніж у розвинених країнах. Відповідно, пізніше почали вживатись і якісь заходи. Раптовість усвідомлення лиха зумовила контраст переходу від "соціального оптимізму" 70-х років до "екологічного мазохізму" 90-х. Особливо багато було спроб покращити ситуацію у 70-80-ті роки. Насамперед це стосувалося найзабруд-неніших регіонів: Центрального, Південного та Південно-Східного. Усі спроби поліпшити стан здоров'я населення звелись головно до збільшення числа лікарень і лікарів. Оскільки природоохоронні заходи орієнтувались на боротьбу з наслідками нераціонального, суто екстенсивного зростання виробництва, а не на зміну його природоруйнівної структури, технічне вдосконалення, тому вжиті заходи не принесли бажаного ефекту.

Мірилом помилок сучасної цивілізації став Чорнобиль. Аварія планетарного масштабу має страшні і довготривалі наслідки. З району ядерної катастрофи були виселені понад 200 тис. мешканців з 2 000 населених пунктів. Забруднено величезні території. Потужність аварії на ЧАЕС у 300 разів перевершила потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму. З 1987 р. лише в Києві кількість онкологічних захворювань збільшилась утричі, захворювань крові - у 6 разів, ендокринної системи - в 6,5 раза, органів дихання - у 31 раз. Приблизно 10 тис. ліквідаторів-чорнобильців уже спочили (кожний десятий). Оцінивши загальну дозу, яку люди отримують з навколишнього середовища від радіоактивності чорнобильського походження, й уточнені значення ризику, дослідники прогнозують, що додаткових фатальних захворювань на рак буде не менш як 900 тис. Усе це є свідченням глобального характеру екологічної кризи сучасної України та й цивілізації загалом.

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища на здоров 'я

Хімічні забруднювачі бувають неорганічної та органічної природи - солі важких металів, кислоти, нітрати і нітрити, отруйні газоподібні речовини, феноли, по-ліхлоровані біфеніли (діоксини і фурани), поліциклічні ароматичні вуглеводні (бенз(а)пірен), пестициди, детергенти та багато інших. Наприклад, при спалюванні пластикової тари в довкілля виділяються дуже небезпечні речовини - діоксини. Вони отруйніші навіть за ціанистий калій, до того ж мають здатність накопичуватися в організмі

Зовнішня екологічна агресія впливає на різні системи, функції, розвиток і формування організму. Наведемо декілька прикладів основних ефектів і мішеней таких впливів:

мутагенний вплив - вплив на ДНК, гени, хромосоми (наприклад, радіація);

204

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

• канцерогенний вплив - переродження, трансформація різних клітин організму, злоякісний їх ріст (хімічні, радіаційні та інші впливи);

• тератогенний ефект - поява виродливості у плода, порушення розвитку;

• ембріотоксичний ефект - вроджені пошкодження і хвороби, що спричинені алкоголем, вірусами, хімічними речовинами та ін.;

• гонадотоксичний - вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок;

• пошкодження етапів і систем матричного синтезу білка і нуклеїнових кислот (деякі антибіотики, лікарські препарати, хімічні і радіаційні впливи);

• алергенний - сенсибілізація, алергізація організму (дія пестицидів, промислового пилу);

• нейротропний - токсичний вплив на нервову систему (нейрорецепторні отрути і токсиканти);

• вплив на органи чуття;

• стресорні впливи на людину, ефект напруження і перенапруження;

• вплив на шлунково-кишковий тракт, вплив на мікрофлору шлунково-кишкового тракту, результат - дисбактеріоз;

• гепатотропний - вплив на печінку; вплив на метаболізм організму, інтоксикаційний ефект, пошкодження печінки (солі важких металів, алкоголь, інфекційна патологія, вірусні гепатити);

• нефротропний - вплив на нирки;

• кардіотропний - вплив на серцево-судинну систему;

• геронтогенний - впливи на людину, які зумовлюють передчасне старіння організму.

Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров'я. Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого віку та хворі.

Накопичуючись в організмі, хімічні забруднювачі ведуть до різних порушень: зміну діяльності ферментних систем, що регулюють процеси обміну, імунологічної реактивності, порушення нормальної роботи окремих органів і їхніх систем.

Залежно від того, в якому аспекті розглядають наслідки впливу токсичних речовин, у це поняття вкладають різний зміст. Застосовують такі підходи до визначення поняття "токсичність":

• хімічний - порушення внаслідок взаємодії хімічних сполук з макромолекулами біологічних систем;

• біологічний - явище, засноване на здатності організму реагувати на екзогенні хімічні речовини;

• фізіологічний - ступінь хімічного впливу, що порушує функціонування біологічних систем на різних рівнях;

• біохімічний - втручання ксенобіотиків у перебіг біохімічних реакцій, що призводить до порушення процесів життєдіяльності

• патологічний - ступінь хімічного пошкодження органів і систем, порушення гомеостазу;

• клінічний - ступінь ризику виникнення отруєння;

• гігієнічний - критерій шкідливого впливу;

• екологічний - можливість несприятливого впливу на функціонування екосистем.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 205

Систематичне чи періодичне надходження в організм порівняно невеликих кількостей токсичних речовин спричинює хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок, а також поява нейропсихічних відхилень і швидкого стомлення або відчуття постійної втоми, сонливості чи, навпаки, безсоння, апатії, послаблення уваги, розсіяності, забудькуватості, сильних коливань настрою.

Біологічно високоактивні хімічні сполуки зумовлюють ефект віддаленого впливу на здоров'я людини: хронічні запальні процеси в різних органах, зміни в нервовій системі, відхилення внутрішньоутробного розвитку плоду, що призводить до різних патологій у новонароджених.

Основні причини смертності людей пов'язані з такими "сучасними" патоло-гіями, хворобами цивілізації, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння і діабет, серцево-судинні захворювання, різні види імунодефіциту, зокрема, метаболічна імунодепресія та злоякісні новоутворення. Зростає кількість уражень бронхолеге-невої системи, хронічні пневмонії і бронхіти, бронхіальні астми та ін.

Стали частіше траплятися випадки розладів психіки, зокрема різні види депресивних станів, зростає алкоголізм і наркоманія.

Господарське освоєння територій у тропіках та інших необжитих місцях веде до різкого погіршення екологічної ситуації у відношенні здоров'я населення.

У ході перетворення людиною навколишнього середовища постійно відбувається процес пристосування до умов навколишнього середовища, що змінюється, не тільки самої людини, але й представників біоти, зокрема, збудників різних інфекційних хвороб. Збудники хвороб, що мають природно-осередковий характер, втрачають або змінюють своїх носіїв, проміжних і основних жителів та пристосовуються до паразитування на людині, змінюють ареали свого існування. Зростання щільності населення сприяє передачі збудника хвороби від людини до людини, минаючи всі інші ланки.

Антропогенні зміни середовища, його забруднення спричинюють еволюцію хвороб і їх збудників. Еволюція інфекційного паразитизму може відбутися значно швидше, ніж еволюція середовища. Наприклад, останнім часом у північно-західних районах Росії спостерігається зростання захворюваності на хворобу Лайма. Ця хвороба викликається спірохетою, яка передається людині через укус кліща. Кліщ заражується, кусаючи копитну тварину. Доведено, що відсоток заражених кліщів серед особин з аномаліями покривів, зумовлених забрудненням місцевості важкими металами, вищий, ніж серед особин, які таких аномалій не мають.

Епідеміологи вважають, що забруднення місцевості важкими металами є основною причиною зростання випадків захворюваності на хворобу Лайма.

У нових умовах з'являються нові більше пристосовані форми збудників. Змінюються темпи розмноження мікроорганізмів, вірулентність. їхня еволюція відбувається також через зміну сприйнятливості та стійкості до них самої людини. Пригнічення імунобіологічних функцій, алергізація і в результаті зміна реакції організму є наслідком певних негативних впливів навколишнього середовища.

Антропогенні зміни середовища є причиною не лише появи нових форм і видів збудників, але й зміни епідеміології "класичних" інфекційних хвороб.

У результаті забруднення з'являються нові, невідомі раніше хвороби, зумовлені хімічними агентами навколишнього середовища. Причини їх інколи досить важко

206 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

визначити. Прикладами таких хвороб є ітай-ітай, хвороба Мінамата, хвороба Юшо, бериліоз та ін.

У додатку 2 подано найпоширеніші екозалежні хвороби людини. Вплив деяких токсичних неорганічних речовин наведено в додатку 3.

ЗЛО. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома чинниками - "демографічним вибухом" другої половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їхньої ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста створювали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII-XIXct., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст породив певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа - Північна Америка - Австралія та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка.

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення в загальній його кількості становить 85-90% і більше.

Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно ("загарбання" містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршення становища природи загалом).

Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя, виявилося настільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої і невиробничої діяльності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох міст світу уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потреб сучасної людини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природного середовища - атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну сітку, підземні води і навіть клімат.

За даними ООН найзабрудненішим містом є Бангкок (на другому місці -Мехіко, на третьому - Каїр). На 8 млн жителів тут припадає 2,3 млн автомобілів, 11 тис. автобусів, 1,2 млн мотоциклів. Підприємства цих міст щоденно викидають у навколишнє середовище 7,5 тонн газоподібних, твердих і рідких відходів.

Кожне місто - це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних чинників середовища (клімат, рельєф, геологічна будова, фауна і флора) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації"). У сучасній, урбоекосистемі виділяють природну, соціальну та технологічну підсистеми, які визначають особливості екосистеми міста.

Процес урбанізації є досить складним і поділяється на кілька стадій, кожна з яких має характері особливості. Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 207

дедалі загострюється, є ресурсна - різке зменшення таких видів природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.

Усі згадані проблеми вивчає наука урбоекологія. Одним з найголовніших її завдань є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст (оптимізація урбоекосистеми).

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах збільшується кількість населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густонаселених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

• наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

• зосередження закладів науки та культури;

• забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

• можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови;

• розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових чинників, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей:

• постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води,

• контроль і запобігання забруднення повітря,

• водних ресурсів, ґрунтів,

• утилізація та захоронения нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів.

Також великої ваги набувають соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та ін.

3.10.1. Забруднення атмосфери міст

Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма параметрами відрізняється від повноцінного природного повітря, яке стимулює біологічні процеси. Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більше аерозолів і в 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення спричинене автомобільним транспортом. Активніша конденсація вологи призводить до збільшення

208 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

опадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радіації і швидкості вітру.

При малій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари повітря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвиток міст створює "острови підвищеної температури", які формують власний мікроклімат.

Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферу вночі. Температура в таких містах, як Пекін і Атланта, підвищується на 5,5 градусів і більше. Такі температурні інверсії призводять до підвищеного забруднення атмосфери, виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають у районах міст з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів змінюються показники розумової та фізичної працездатності. У містах зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт унаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вуглеводами, сірчистим газом, які є причиною отруєння і, крім того, знижують захисні властивості організму.

Оксиди азоту зумовлюють подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів. У Великобританії через забруднення повітря оксидами азоту і сірчистим газом щорічно від бронхіту вмирає понад 30 000 чоловік. Найпоширенішою шкідливою домішкою повітря міста є монооксид вуглецю (джерело - автотранспорт, спалювання вугілля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюваність, головний біль, порушення сну, ослаблення пам'яті, розлади серцево-судинної та дихальної систем. Доведено існування прямої кореляції між концентрацією бенз(а)пірену (джерело - автотранспорт) у повітрі і смертністю від раку легенів. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутній також свинець, який веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем. Захворюваність на пневмонію, інфаркт, алергічні хвороби, зокрема, бронхіальну астму, також пов'язана із забрудненням повітря.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста, промисловість.

Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більш ніж 1 млн вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі виріс обсяг оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. їхній вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, унаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 209

Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15.

Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовують викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у вигляді електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів у повітрі незначний, їхня сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини під час дихання, може виявитись токсичною. Найпоширенішою шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

3.10.2. Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень.

Одним з найзабрудненіших приміщень є кухня. Коли згорає природний газ виділяються оксиди азоту і сірки, чадний газ. Вміст СО над газовою плитою перевищує норму в 13 разів. Чадний газ з'єднуючись з гемоглобіном блокує його і наші органи не отримують кисню. Оксиди азоту ускладнюють ситуацію, уражають органи дихання і сприяють утворенню різних захворювань, у тому числі рак легень. Тому краще використовувати електричні нагрівники. В інституті гігієни і медекології ім. А. Морзеєва АМН України встановили, що монтувати витяжку над газовою плитою слід не нижче 750 мм, і 650 мм від електричної.

Другим джерелом забруднення є кухонна мийка. Невичищений відстійник є джерелом мікробів, які разом з водою, що виривається назад у раковину, на посуд, тому необхідно раз в неділю "протравлювати" стоки спеціальним засобом, який розчиняє жир що осів у трубах. Подрібнювач харчових відходів (диспоузер) перемелює у порошок харчові відходи і вони легко змиваються у раковину.

Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.

Причини забруднення повітря приміщень:

• забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;

• не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

• аерозолі;

• очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлог;

• зволожувачі повітря

• розпилювачі від комах (інсектициди);

• дим від цигарок.

Неякісні синтетичні матеріали: лінолеум, вінілові шпалери, синтетичні стельові плити, лаки виділяють у підвищених концентраціях фенол, формальдегід.

Інші токсичні матеріали - олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, виділяють бензол, толуол та інші речовини.

У,

210 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

• ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

• замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

• замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

• робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

• обладнати кухню витяжною шафою;

• не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

3.10.3. Забруднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший чинники здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода, але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тис. токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб. Так, наприклад, залізобактерії, сіркобактерії виділяють метаболіти, які небезпечні для організму людини.

За повідомленнями Держкомстату будівництва, архітектури і житлової політики у понад 250 містах України за окремими фізико-хімічними показниками питна вода не відповідає вимогам стандартів.

Тривале вживання води із значно вищою концентрацією заліза може дати небажані наслідки для здоров'я - захворювання печінки, алергія, збільшення ризику інфаркту.

Окиснювальні процеси та залізисті бактерії за кілька місяців здатні забити водопровід.

Споживання води в містах у розрахунку на 1 людину більш ніж десятикратне перевищує споживання в сільських районах, а забруднення водойм досягає катастрофічних розмірів. Об'єми стічних вод досягають 1 м³ за добу на 1 людину. Тому практично всі великі міста зазнають дефіциту водних ресурсів і багато з них отримують воду з віддалених джерел.

Водоносні горизонти під містами значно виснажені в результаті безперервних відкачувань через свердловини і колодязі, до того ж забруднені на значну глибину.

Жителі великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема, в Україні, у більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищувати величезні об'єми води через брак відповідних технологій та коштів). Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найнебезпечнішими внаслідок здатності до швидкого поширення водним шляхом є такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз.

Надійним способом очищення питної води від збудників перелічених інфекцій є хлорування. У більшості європейських міст для знезараження води застосовують озон. Обидва способи мають свої переваги і недоліки. При організації водопостачання міст потрібно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів,

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 211

водосховищ, зменшення їхнього забруднення промисловими викидами шляхом застосування фільтрів очищення стічних вод, упровадження оборотного водопостачання.

У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні - гідрокарбонати, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію, серед мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з мікроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їхнє різноманіття величезне.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати у такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води біологічно очищують (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення виконується в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо. Після визначених методів очищення у воді можуть перебувати різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:

• термічно (скип'ятити);

• за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калію);

• впливом іонів благородних металів (зазвичай використовують срібло);

• фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку).

Використання індивідуальних (домашніх) очисних фільтрів дає змогу усунути присмак міді та хлору, та інших шкідливих домішок, запобігти появі осаду, пом'якшити питну воду. Проте, лише якісні фільтри можуть на 99% очищувати воду від хлору, хлорорганічних сполук. Ефективним є також відстоювання води в скляних посудинах, які містять срібні кульки.

3.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. У будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні ЗО років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази. Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумле-них районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них трапляється утричі

>12

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

частіше. Зростає також загальна захворюваність. Особливо вражає вплив шуму на міських жителів. Якщо на 100 тис. сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра збільшується у 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - у 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти гтають агресивнішими та вередливішими.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін ''шумова хвороба". Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму здійснюють вагомий внесок у звукове середовище міста.

У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми і на людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватися чинних нормативів. Сьогодні на вулицях великих міст шум не становить нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки.

Для зменшення шуму в квартирі можна скористатися такими порадами:

• відрегулюйте в найсприятливішому для вас режимі гучність дзвоника вхідних дверей та телефону;

• для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити (їх закріплюють під шпалерами або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;

• щоб двері не скрипіли, змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали - прибийте до косяка смужку тонкої гуми або приклейте спеціальний ущільнювач;

• замініть двері в ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;

• коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор привчайте домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найпотужніше джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

213

залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. У метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.

Наші будинки зводять за планами, в яких враховують геологію місцевості, а не аномальність зон. А наукові відкриття останніх років доводять, що на Землі є сприятливі і несприятливі місця для проживання людини. Та крім природних несприятливих зон у наших квартирах є ще й штучні, створені електромагнітними полями. Несприятливо впливають на організм людини електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники, що становить певну небезпеку.

Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського організму, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, млявість. Адже кожен орган людини працює на певній частоті, наприклад, серце - близько 700 Гц (коливань на секунду), мозок у стані сну - 10 Гц тощо. Отже, якщо поряд є постійне джерело випромінювання воно збиває з нормальних меж біоритмів людини, це може призвести до зниження нормальної частоти робочого органу і навіть спричинити стенокардію.

Та найбільше опромінюється людина (особливо дитина!) під час сну. Тому у вашій спальні не повинно бути ніяких джерел електромагнітного випромінювання.

Звичайно, повністю ізолюватися від електричних приладів неможливо та й не потрібно. Просто треба дотримуватися простих правил.

Комп'ютер, радіотелефон чи музичний центр не бажано ставити в спальні. Навіть при вимиканні з розетки у телевізорі все "заспокоюється" аж через 10 годин. Зараз ми часто користуємося різними пультами, які також шкідливі для здоров'я. До речі, навіть розетки, електричні годинники, зарядні пристрої для мобільних телефонів бажано розміщувати не менше як за метр від узголів'я ліжка.

Варто пам'ятати, що максимальне випромінювання йде від задньої стінки телевізора. Тому відповідно його розташуйте, аби найкраще убезпечити себе. Не треба також нагромаджувати в спальні багатоярусні стелі чи ставити ліжко в такому місці, де над ним буде проходити балка. Якщо неможливо переставити ліжко, і балка все-таки нависає над головою, спробуйте хоча б задрапірувати її тканиною так, щоб уникнути гостроти кута.

Над головою краще не завішувати громіздких полиць та картин. Підсвідомо ви увесь час будете боятися: "Раптом упаде!". Це відчуття дуже заважає здоровому сну. Не місце тут і масивним шафам, прикрашеним різьбленням, хрестами, ромбами і, тим більше, орнаментам із зображенням звірів.

Якщо ж ви чекаєте на поповнення сім'ї, відкладіть на якийсь час ремонт спальні та намагайтеся зайвий раз не рухати ліжко, навіть під час прибирання.

Можна поставити на підвіконня декілька невеликих горщиків із квітами або одну велику рослину в кутку, але не перетворюйте спальню на сад - уночі рослини поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. До того ж енергія дерева - це активна енергія росту. А у спальні її надлишок - шкідливий.

Також варто знати, що випромінювання від багатьох джерел накопичується у кутках кімнати, тому краще не спати головою до кутка. А також не варто вста-

214 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

новлювати над ліжком бра та світильники з плафонами, що спрямовані донизу -світло має бути спрямованим тільки вгору.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне - дотримуватись певних правил:

• у спальні не варто встановлювати комп'ютер, "базу" для радіотелефону, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів; телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;

• електронний будильник не повинен стояти в головах;

• потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу треба звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.