Тест для самоконтролю № 1
Завдання: Визначте, які ствердження вірні (В), а які ні (Н):
Семіотика – наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем і мов, створених на їх основні. Людина не є об'єктом семіотики.
Семасіологія – розділ мовознавства, який вивчає лексичну семантику (значення слів і словосполучень, які використовуються для номінації.
Семантика – інформація, яка передається мовою або будь-якою її одиницею або наука, яка вивчає значення.
Основними ознаками знака є: 1) не матеріальність, тобто чуттєва сприйманість; 2) позначення чогось, що перебуває поза ним; 3)непов’язаність з позначуваними природними (причинами) зв’язком; 4) інформативність (здатність нести інформацію з комунікативною метою); 5) системність (знак отримує своє значення тільки за умови входження в певну знакову систему).
Першу класифікацію знаків запропонував Ч. Пірс, один із засновників семіотики.
Ч. Пірс вважав, що всі класи знаків зводяться до трьох типів: 1) знаки-копії (іконічні знаки); 2) знаки-індекси (знаки-прикмети); 3) знаки-символи.
Фотографія, муляж, скелет у кабінеті біології, відбитки, зліпки – це знаки-символи.
Дим від вогнища – це знаки-індекси.
Мови, тризуб як символ України, хімічна, математична, географічна символіка, символіка кольорів, квітів, дерев, птахів – це знаки-копії.
Знаки-сигнали і знаки-символи – штучні, умовні знаки спілкування, які виконують комунікативно-прагматичну функцію.
Знаки-індекси і знаки-копії можуть стати сигналами чи символами тільки тоді, коли відправник і отримувач домовляться про їх значення, тобто тоді, коли вони стають комунікативними знаками.
Симптоми – це знаки, які виконують апелятивну функцію.
Сигнали – це знаки, які виконують експресивну функцію.
Символи – це знаки, які виконують репрезентативну функцію.
Класифікація знаків за А. Шаффом виділяє природні і штучні знаки.
Т. Мілевський запропонував бінарну класифікацію знаків на основі їх функції і структури.
З погляду фізичної природи (за способами сприйняття) знаки поділяються на: акустичні, оптичні, дотикові, нюхові, смакові.
В залежності від терміну існування знаки можуть бути короткочасними й тривалими.
Сучасна класифікація знаків виділяє образні, конвенціальні та природні системи знаків, які використовує людина у процесі спілкування.
Оскільки знак є носієм інформації, семіотика має велике прикладне значення при створенні і вивченні знакових систем, які використовуються у процесах передачі і обробки інформації: 1) створення природних мов, які дозволяють алгоритмізувати процеси обробки інформації (мови програмування); 2) створення алгоритмів обробки текстів на штучних мові (машинний переклад, переклад з природної мови на формальну).
Оскільки знак бере участь у спілкуванні, він є обов’язковим компонентом комунікативної діяльності людини і бере участь у трьох взаємопов’язаних процесах: комунікативному, інтерактивному, перцентивному.
Семіотика складається з синтактики (значення знаків), семантики (корисність, цінність знака для його інтерпретатора), прагматики (внутрішні, структурні якості знакових систем).
Знакова система – це сукупність знаків, які упорядковані набором синтаксичних, семантичних і прагматичних правил.
Вивчати різні аспекти суспільного життя людини на основі семіотичного підходу означає виявляти знакову природу даного явища, тобто виводити правила побудови знаків та їх комбінацій (семантика), встановлювати смисловий зміст знаків (синтактика), знаходити умови, при яких виникли знакові ситуації (прагматика).
Загальна семіотична теорія єдиного інформаційного світу була створена у кінці 20 сторіччя.