Теми рефератів

1. Використання даних Звіту про рух грошових коштів в управлінні.

2. Порівняльна характеристика Звіту про рух грошових коштів підприємств України із зарубіжними компаніями.

Тести

1. Форма «Звіт про рух грошових коштів» є:

1. річною;

2. квартальною;

3. місячною.

2. Рух коштів відображається в Звіті про рух грошових коштів в контексті таких видів діяльності:

1. операційної, фінансової, інвестиційної;

2. основної, операційної, фінансової;

3. звичайної, надзвичайної;

4. звичайної, фінансової, інвестиційної.

3. Зміст та форма Звіту про рух грошових, коштів визначається:

1. П(С)БО 5;

2. П(С)БО 4;

3. П(С)БО 3;

4. П(С)БО 10.

4. Метою складання Звіту про рух грошових коштів є:

1. надання інформації про зміни, які виникли в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

2. надання користувачам правдивої неупередженої інформації про операційну, інвестиційну і фінансову діяльність;

3. відповіді а) і б) правильні.

5. Грошові потоки – це:

1. надходження та вибуття готівкових і безготівкових коштів;

2. надходження виручки від реалізації;

3. надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів.

6. Негрошові операції:

1. не включаються до Звіту про рух грошових коштів;

2. включаються;

3. розкриваються в Примітках до річної фінансової звітності.

Література: 1–4, 6, 7, 9–11, 13, 15, 17, 20, 27, 43, 45–47, 49–51, 65, 73.

[Вверх] [Вниз]

Тема 5. Звіт про власний капітал

При вивченні цієї теми студенти повинні:

• зрозуміти, з якою метою складається Звіт про власний капітал; яка його будова; яка інформація з Балансу, Звіту про фінансові резуль­тати, даних бухгалтерського обліку та Приміток до річної фінансової звітності необхідна при складанні Звіту про власний капітал;

• усвідомити класифікацію і функції власного капіталу; знати, в яких розділах Звіту про власний капітал відображаються зміни власного капіталу;

• з’ясувати, як взаємоузгоджуються окремі показники Звіту про власний капітал і яке значення має цій звіту в управлінні підпри­ємством.

Ключові терміни: власний капітал, статутний, пайовий, додат­ковий та інший додатковий капітал, реєстрований і не реєстрований капітал, неоплачений і вилучений капітал.

Методичні поради щодо вивчення теми

Перелік питань

1. Визначення поняття «власний капітал», його функції та мета складання Звіту про власний капітал.

2. Статті власного капіталу та їх зміни.

3. Зміст статей Звіту про власний капітал і методика його складання.

4. Розкриття інформації про власний капітал у Примітках до фінансової звітності.

1. Визначення власного капіталу, його функції та мета складання Звіту про власний капітал

Власний капітал – це один із найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі такі харак­теристики:

• забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

• платоспроможність підприємства;

• кредитоспроможність підприємства.

На стадії створення підприємства його початковий (стартовий) капітал (К ) дорівнює активам (А), які інвестори (засновники) пере­дали в його розпорядження як внески у вигляді майна (активи). В момент реєстрації підприємства взаємозв’язок між активами і капі­талом буде мати такий вигляд: А = К.

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов’я­зання (З ) і формула зв’язку буде такою: А = К + З.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» подано таке визначення: «Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань».

Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд: К = А – З.

Враховуючи визначення доходів (Д ) і витрат (В ) і їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде такими: А = К + З + Д – В.

У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв’язок основних форм звітності: різниця між доходами й витратами являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати, який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про власний капітал визначені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підприємств. Він складається за формою № 4 (код ДКУД 1801005) за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кінця звітного періоду усіма підприємствами, крім СМП.

Звіт про власний капітал – це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інфор­мації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Власний капітал утворюється за рахунок двох джерел:

• внесення власниками (засновниками) грошей чи інших активів;

• накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

Отже, власний капітал – це власні джерела фінансування діяльності підприємства, які без визначення строку повернення внесені його власниками (засновниками), або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на дві частини:

• статутний (реєстрований) капітал, розмір якого визначається установчими документами й обов’язково підлягає реєстрації;

• додатковий капітал, який ще називають нереєстрований, – це додаткові внески засновників (учасників), резервний капітал і нерозподілений прибуток.

Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Згідно з чинним законодавством внесення реєстрованого вкладу до статутного капіталу є обов’язковим для засновників.

Додатковий капітал – це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства.

Додаткові внески здійснюються до резервного (страхового) капіта­лу, і він лише виконує функцію інвестування. Тобто додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо. Додаткові внески є добровільними, рішення про їх сплату прий­маються простою більшістю голосів засновників (учасників). У разі банкрутства підприємства учасники товариства відповідальні за свої частки. При цьому додаткові внески вкладів учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

За формами власний капітал поділяється на: інвестований капітал; нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих чи привілейованих акцій за їх номінальною (об’явленою) вартістю, а також додатково вкладе­ний капітал, який може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, яка не була розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.

Роль власного капіталу підприємства розкривається через його функції:

• інвестування діяльності підприємства, бо кошти знаходяться у розпорядженні підприємства довгостроково;

• управління підприємством, бо кількість голосів кожного учасни­ка дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до нього;

• регулювання відносин власності, адже частка окремих власників у капіталі є основою розподілу прибутку та майна у разі ліквідації підприємства;

• компенсації понесених збитків, які повинні погашатися за раху­нок власного капіталу;

• платоспроможності перед кредиторами та захисту їх прав, адже саме розмір власного капіталу, зазначений у Балансі, є для зовнішніх користувачів гарантом відносин відповідальності та захистом кредиторів від втрати капіталу;

• кредитоспроможності, адже при отриманні кредитів перевага надається підприємствам з більшим власним капіталом та меншою кредиторською заборгованістю;

• фінансування ризику, адже власний капітал може використо­вуватися і для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори.

Таким чином, підприємство створюється з метою отримання прибутку за умови збереження свого власного капіталу. Тобто збере­ження капіталу і його збільшення можливо за рахунок прибутку та за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищить суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків власників протягом усього періоду.