Монологи Фернандо из драмы «Стойкий принц»

С веселостью, и пышной, и беспечной,

Цветы проснулись утренней зарей.

Настала ночь, и вот, с холодной мглой,

Их сон объял, непробудимо вечный.

В них с золотом и с белизною млечной

Играла злость радужной игрой.

И тускло все. Вот лик судьбы людской.

Так много день уносит быстротечный.

С рассветом ранним розы расцвели

И умерли: в одной и той же чаше

И колыбель и гроб себе нашли.

Так точно мы, рожденные в пыли,

В единый день свершаем судьбы наши:

Столетья - час, когда они прошли.

***

Я знаю, наконец, я смертен,

И нет мгновений достоверных;

По этой-то причине разум

Устроил гроб и колыбель

Похожими по внешней форме,

Похожими по матерьялу.

Когда кого-нибудь мы просим,

Мы руки складываем так

И поднимаем их; когда же

Хотим мы что-нибудь отбросить,

Мы то же делаем движенье,

Но опускаем руки вниз.

Когда рождаемся мы к жизни,

То в знак того, что мир нас ищет,

Он в колыбель нас принимает,

Которая открыта вверх.

Когда же презреньем или гневом

Он пожелает нас отбросить,

Он вниз тогда роняет руки,

И тот же самый инструмент

Меняет смысл при той же форме,

И, сохраняя ту же сущность,

Что было кверху колыбелью,

То книзу превратилось в гроб.

Так близко мы живем от смерти,

Так тесно при рожденьи нашем

Сливаются, черта с чертою,

И колыбель и ложе мглы.

Бароко як напрям у літературі та мистецтві Европи 17 ст.

План:

1. Поняття «бароко».

2. Соціокультурна ситуація у Європі 17 ст.

3. Світоглядні позиції бароко.

4. Специфіка естетики і поетики бароко.

5. Жанрова система барокової літератури.

1. Поняття «бароко».

«XVII століття» — не календарне поняття з 1600 по 1700 р., а визначення самостійної епохи, що має у різних країнах різні хронологічні рубежі. Це початок літератури Нового часу, наступного історико-культурного етапу після античності та Середньовіччя, перехід від середньовічної цивілізації, у рамках якої залишалася культура Ренесансу, до цивілізації нового типу.

У 17 ст. Європа вступає у нову культурно-історичну добу – вік Бароко. Поняття бароко включає в себе кілька значень:

1. Бароко як світорозуміння та світовідчуття, пов’язане зі специфічним розумінням світу і місця людини в ньому в новий історичний час, що прийшов на зміну Відродженню. В цьому сенсі ми говоримо про «барокову людину», яка у своїх життєвих цілях, почуттях, думках і поведінці відбиває неповторність нової доби; така людина стає персонажем мистецтва;

2. Загально мистецький стиль (стильова система) бароко, який відобразився в літературі, образотворчих мистецтвах, музиці й театрі;

3. Літературний напрям бароко, в який включають літературні явища, позначені бароковим стилем і світорозумінням (світовідчуттям).

Слово «бароко» походить від португальської назви «perrola barroca» (перлина чи мушля з перлиною незвичної, неправильної форми). Це слово почали вживати в Італії щодо архітектури і образотворчих мистецтв, щоб підкреслити відмінність нового стилю від стилю Ренесанс. Як мистецтвознавчий термін «бароко» узаконили Якоб Буркхард і Генріх Вьольфлін у другій половині 19 століття. У 20 столітті термін «бароко» поширили на інші види мистецтва 17 століття – музику, літературу тощо.