4. Творчість п. Кальдерона, її основні етапи, жанрова класифікація.

Педро Кальдерон де ла Барка (1600—1681) належав до стародавнього дворянського роду й навчався спочатку в єзуїтській колегії, а потім у Саламанкському університеті, де вивчав теологію, схоластику, філософію й право. Ще зовсім юним він набув популярності як поет і автор п'єс, а з 1625 р. став фактично головним придворним драматургом. Він був обласканий королями й вельможами, в 1651 р. прийняв сан священика й скінчив життя почесним королівським капеланом.

Звичайно, основу світогляду Кальдерона склали релігійні ідеї, що трактувалися їм у дусі «християнського гуманізму», тобто ранньохристиянських ідеалів. У світі, де життя й смерть, реальність й сон утворюють якусь дивну, незбагненну єдність, людина не здатна пізнати вищий смисл буття. Але, на думку Кальдерона, розум, що керує пристрастями, може допомогти людині знайти найкращий шлях якщо не до істини, то, принаймні, до душевного спокою.

Риси творчості:

• Складність філософської проблематики

• Синтез реального та уявного

• Схильність до абстрактних узагальнень

• Поєднання жарту та гіркоти, розчарування, суму

• Світ – негармонійний, хаотичний, мінливий

• Людина – втратила душевну рівновагу, охоплена відчуттям тривоги, невлаштованості

Своєрідний раціоналізм кальдеронівського мислення виявляється й у художній структурі його творів. Кальдерон виробляє власну драматургічну манеру. Її специфічні особливості:

• сувора домірність усіх частин драми

• до деталей продумана й логічно струнка композиція

• посилення інтенсивності драматичної дії, її концентрація навколо одного або двох персонажів

• надзвичайно експресивна мова, у якій широко використовуються прийоми як культистської, так і консептистської поезії

• певна схематизація характерів.

Етапи творчості (за Н. Томашевським):

І етап – до середини 20-х років 17 ст.(учнівський) –наслідування Лопе де Вега

ІІ етап – з середини 20-х до середини 30-х рр. – синтетичний: прагнення до широких філософських узагальнень, постановки злободенних соціальних і морально-етичних проблем, а в плані формальному - тяжіння до одночасної розробки декількох тем у межах однієї п'єси й символіки. «Стійкий принц», «Життя це сон».

ІІІ етап – з середини 30-х до кінця 40-х рр. – аналітичний: прагненням до поглибленого аналізу, до концентрованої розробки окремих тем, до розкриття якої-небудь однієї ведучої риси у характері своїх героїв. «Лікар своєї честі», «Саламейський алькальд».

IV етап – з 50-х років – заключний: відхід від актуальної суспільної проблематики, придворні музичні алегоричні п’єси.

Жанрова класифікація творів:

1. національні, або рицарські п’єси (комедії інтриги, комедії плащу та шпаги)

• зображення конфліктів, породжених коханням, ревнощами, почуттям честі

• швидкий розвиток дії

• перевага інтриги над розробкою характерів

«Дама-примара», «Саламейський алькальд», «Лікар своєї честі».

2. Морально-філософськи драми

• Відхід від дійсності в бік абстрактних міркувань, складні питання людського буття

• Концентрація сюжету навколо одного-двох персонажів

• Послаблення зовнішньої дії

• Схематизація образів (це лише спосіб вираження авторських думок)

• Розкриття внутрішніх конфліктів в монологах та діалогах героїв

• Виразна символіка, алегоричність, містицизм.

«Життя це сон», «Стійкий принц», «Поклоніння хресту»

3. ауто (одноактні драматичні вистави релігійно-алегоричного змісту) – пише на протязі всієї літературної кар’єри. Відверто дидактичний характер, підтримка католіцизму. Персонажі – біблійні герої, святі, церковні та історичні діячі, алегоричні фігури.