1.3 Організаційно-виробнича структура підприємства

Організаційно-виробнича структура підприємства включає органи, що здійснюють загальне і функціональне керівництво виробництвом, тобто керівництво в галузі планування, організації праці, заробітної плати, технічного контролю виробництва і якості продукції, ремонту, енергопостачання, транспорту, матеріально-технічного постачання і реалізації продукції, підготовки кадрів, обліку та аналізу господарської діяльності, фінансування, господарського обслуговування, забезпечення безпечних і безаварійних умов праці. На заводі використовується змішана структура органів управління.

Основна роль цих підрозділів зводиться до виконання підготовчих операцій по розробці проектів рішень, які вступають в силу тільки після їх затвердження відповідним лінійним керівником (головою правління, начальником цеху і т.д.)

Прикладами таких функціональних служб на підприємстві є планово-економічний відділ, бухгалтерія, фінансовий відділ, відділ забезпечення переробки сировини, відділ головного механіка та технагляду, головного енергетика, відділ зовнішньоекономічних зв'язків.

При створенні функціональних відділів в складі апарату управління враховуються масштаби виробництва і виробнича структура, складність технологічних процесів, асортимент продукції тощо. Функції управління підприємством розподіляються між головою правління акціонерного товариства, головним інженером та фінансовим директором, які є першими заступниками голови правління, а також комерційним директором, технічним директором та головним бухгалтером, в підпорядкуванні яких знаходяться функціональні відділи.

Голова правління акціонерного товариства здійснює керівництво діяльністю заводу, керує роботами по плануванню, фінансуванню, обліку, капітальному будівництву, підготовці кадрів, організації праці і заробітної плати, технічному контролю якості продукції.

Голова правління організовує та відповідає за всю виробничо-господарську діяльність акціонерного товариства.

Головний інженер здійснює технічне керівництво:

-проектуванням та освоєнням виробництва нової продукції;

-впровадженням передової техніки і прогресивних технологічних

процесів;

-конструюванням і виготовленням, впровадженням, реалізацією,

ремонтом основних фондів;

-науково-дослідною роботою на підприємстві: визначає основні

-напрямки розвитку техніки і організації виробництва.

Відділ головного механіка керує роботами по монтажу, демонтажу, обслуговуванню і ремонту всієї техніки, яка знаходиться на заводі. Відділом керує головний механік, який підпорядковується технічному директору.

Відділ головного енергетика організовує забезпечення заводу всіма видами енергії, експлуатацію енергетичного обладнання, розробляє заходи по економії енергетичних ресурсів. Відділом керує головний енергетик, який підпорядкований головному інженеру.

Відділ головного технолога розробляє і впроваджує у виробництво найбільш прогресивну технологію, здійснює контроль за наглядом технологічної дисципліни, розробляє заходи по збільшенню відбору від сировини, покращенню використання допоміжних матеріалів і палива. Керує відділом головний технолог, який підпорядкований інженеру.

Головний бухгалтер є контролером, який перевіряє доцільність і законність витрачання засобів і законність фінансової дисципліни в акціонерному товаристві.

Виробнича структура підприємства - це сукупність виробничих підрозділів і служб підприємства, співвідношення і взаємозв'язок між ними.

За призначенням і характером продукції, яка виробляється та виконуваних робіт виділяють основне і допоміжне виробництво.

Основне виробництво випускає вироби для постачання зовнішнім споживачам. До основних цехів відносяться ті, в котрих виконується окрема частина виробничого процесу по перетворенню сировини, матеріалів, напівфабрикатів в готову продукцію, або відбувається ряд стадій виробничого процесу для виготовлення якого-небудь виробу.

До основних цехів на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" відносяться:

-цех первинної переробки нафти;

-цех деструктивної переробки нафти;

-товарно-сировинний цех.

До допоміжних цехів відносяться ті, котрі сприяють виготовленню продукції виконуючи допоміжні роботи, необхідні для нормальної роботи основних цехів:

-ТЕЦ (теплоелектроцентраль) потужністю 30,5 тис. кВт;

-цех електозабезпечення - забезпечує ремонт і монтаж енергетичного обладнання заводу;

-цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;

-цех водопостачання, очисних споруд та каналізації;

-цех дослідного виробництва;

-ремонтно-механічний цех.

Така кількість допоміжних цехів свідчить про їх спеціалізації , що сприяє підвищенню продуктивності праці робітників допоміжних цехів. Спеціалізація допоміжних цехів сприяє покращенню використання обладнання в основних цехах, так як всі допоміжні роботи , виконуються якісно і швидко.

4 Методика визначення амоній-іонів з реактивом Несслера в стічних водах

4.1 Галузь застосування,характеристики похибки та методи вимірювань.Відбір та попередня обробка проб

Методика встановлює алгоритм кількісного визначення вмісту іонів амонію у стічних водах у діапазоні вмісту амоній-іонів 0,15-5 мг/дм3.

Методика є обов’язковою для аналітичної служби органів державного контролю за рівнем забруднення та станом природного середовища України.

Метрологічні характеристики похибки одиничного вимірювання за даною методикою виражені як:

• найбільше можливе значення середнього квадратичного відхилення випадкової складової похибки (показник відтворюваності)σ(Δº);

• систематична складова похибки Δс;

• границі інтервалу ±Δ, що накриває похибку з ймовірністю р=0,95

Метод ґрунтується на взаємодії іонів амонію з тетрайоло-меркуроатом калію у лужному середовищі( реактив Несслера K2HgI4+KOH) з утворенням коричневої нерозчинної у воді йодистої солі основи Міллона[Hg2N] I*H2O, яка переходить у колоїдний стан при малому вмісті іонів амонію, та вимірювання світлопоглинання при λ=425нм(або з фіолетовим світлофільтром).

Проби відбираються у відповідності з КНД 211.1.0.009.

Аналіз виконують у день відбору проб або консервують з додаванням 1 см³ концентрованої сірчаної кислоти на 1 дм³.Консервовану пробу можна зберігати 2 доби.

4.2 Засоби вимірювання,допоміжне обладнання, реактиви та матеріали.

При виконанні вимірювання за даною методикою використовують:

4.2.1 Засоби вимірювань, допоміжне обладнання

-фотоелектроколориметр або спектрофотометр для вимірювання світло поглинання при λ =425 нм або з відповідним світлофільтром;

-кювети з товщиною шару 1 і 5 см;

-терези лабораторні загального призначення є похибкою зважування 0,0002 г;

-сушильна шафа електрична загально лабораторного призначення(при температурі 105 ºС) ;

-рН-метр;

-апарат для звичайної перегонки або з водяною парою (апарат Парнаса-Вагнера);

-центрифуга лабораторна;

4.2.2 Посуд

-колби мірні місткістю 80,100,500,1000 см³

-піпетки з поділками місткістю 1,2,5,10 см³ та піпетки з однією міткою місткістю 5,10,25,50 см³;

-колби плоскодонні місткістю 500 см³;

-лійки скляні для фільтрування;

4.2.3 Реактиви та матеріали

-фільтри знезолені;

-стандартний зразок іонів амонію(наприклад з 1 мг/см³) або амоній хлористий;

-реактив Несслера;

-калій фосфорнокислий однозаміщений;

-калій фосфорнокислий двозаміщений;

-натрій гідроксид;

-калій гідроксид;

-натрій сірчистокислий;

-натрій миш’яковистокислий (метарсеніт);

-натрій тіосульфат;

-цинк сірчанокислий 7-водний ;

-калій-натрій виннокислий 4-водний(сегнетова сіль);

- етилендіамін - тетраоцтової кислоти дінатрієва сіль (трилон Б) ;

- калій марганцевокислий -;

-калій йодистий ;

-натрій тетраборнокислий;

- галун алюмокалійовий;

- кислота борна;

- ртуті (ІІ) оксид;

- кислота сірчана;

- аміак водний ;

- кислота соляна;

4.3 Вимоги техніки безпеки та підготовка до виконання вимірювань

При виконанні аналізу необхідно додержуватись техніки безпеки при роботі у хімічній лабораторії, а також правил техніки безпеки при роботі з електронагрівальними приладами

Спектрофотометр або фотоелектроколориметр який пройшов державну перевірку та дозволяє вимірювати світопоглинання при λ=425 нм (або з відповідним світлофільтром), готують до роботи, як вказано у паспорті.

4.3.1Підготовка до виконання вимірювань

Для виконання вимірювань готують такі розчини:

- бідистилят для аналізу: двічі перегнану воду пропускають через колонку з катіонітом КУ-2 або СБС (або повторно дистильовану воду після попереднього підкислення сірчаною кислотою та марганцевокислого калію до ніжного малинового забарвлення).

Отриману воду перевіряють на присутність аміаку реактивом Несслера і використовують для приготування реактивів иа розведення проб.

-основний розний амонію хлористого: 2,9650 г амонію хлористого висушеного при 100-105 ºС у сушильній шафі, розчиняють у мірній колбі місткістю 1000 см³ у невеликому об'ємі води а потім доводять до мітки. 1 см³ містить 1 мг амоній-іонів підготовлений розчин зберігають у банці з темного скла на протязі одного року або ж використовують

стандартний зразок.

- робочий розчин амонію хлористого: 1 см³ основного розчину або стандартний зразок доводять до мітки безаміачною водою у мірній колбі до 200 см³. 1 см³ розчину містить 0,005 мг амоній-іонів. Застосовують свіжоприготовлений розчин

- боратний буферний розчин рН-9,5, до 500 см³ 0.025М розчину тетраборату натрію добавляють 88 см³ 0,1 М розчину гідроксиду натрію і доливають безаміачної води до 1 дм³

- тетраборат натрію, 0,025М водний розчин: 9,5 г тетрборату натрію 10-водного розчиняють у мірній 1000 см³ колбі;

- фосфатний розчин, рН=7,4: у дистильованій воді без аміаку або амонійних солей розчиняють 14,3 г безводного однозаміщеного фосфорнокислого калію і 68,8 г безводного двозаміщеиого фосфорнокислого калію і доводять до 1 дм³ безаміачною водою;

-реактив Несслера: використовують промисловий реактив - за ТУ 6-09-2089. При його відсутності готують у лабораторних умовах з оксиду ртуті(ІІ) одним з вказаних нижче методів.

Перший метод. Вихідний матеріал: НgСІ2. Хлорид ртуті(ІІ)

готують розчиненням оксиду ртуті у розбавленій соляній кислоті:

Нg2О + 2HCl = Н2О + HgCl2

Розчиняють у 50 см3 безаміачної води 50 г йодиду калію. Окремо З0 г хлорида ртуті(ІІ) розчиняють у 150 см3 нагрітої до кипіння безаміачної воли. Гарячий розчин хлориду ртуті(ІІ) приливають у розчин йодиду калію до появи червоного осаду, який не зникає при перемішуванні.

Потім рідину фільтрують через скляний фільтр або шар прожареного азбесту. До фільтрату додають розчин 150 г гідроксиду калію у 300 см3 безаміачної вода.

Отриманий розчин доводять до 1 дм³ , додають до нього 5 см³ насиченого розчину хлориду ртуті(ІІ) і залишають у темному місці до повного просвітлення. Зберігають у темному місці, у закоркованій склянці для вимірювань вибирають піпеткою прозору рідину нескамамучуючи осаду на дні склянки.

Другий метод. Вихідний матеріал Нgl2. Йодит ртуті утворюються при взаємодії хлорної ртуті З йодистим калієм.

НgСІ2 + 2КІ = НgІ2 + 2КСІ

100г безводного йодиду ртуті(II) та 70 г безводного йодиту калію розчиняють у малому об'ємі безаміачної води . Цю суміш повільно, при безпосередньому перемішуванні виливають у охолоджений розчин 160 г гідроксиду натрію у 500 см³ без аміачної води. Цю суміш доводять безаміачною водою до 1 дм³. Зберігають і використовують реактив таким же чином, як і реактив одержаний 1 методом;

- сульфат цинку, водний розчин: 100 г сульфату цинку розчиняють у 1 дм³ безаміачної води; ,

- трилон Б (етилендіамінтетраацетат натрію), водний розчин 10 г гідроксиду натрію розчиняють у 60 см³ безаміачної води. До отриманого розчину додають 50 г трилону Б і водою доводять до 100 см³; або:

- калій-натрій виннокислий (сегнетова сіль), водний розчин 50 г калію-натрію виннокислого 4-водного розчиняють у безаміачній воді, доводять до 100 см3 і додають 0.2-0.5реактиву Несслера;

- дехлоруючий розчин: готують один з приведених нижче розчинів

--арсеніт натрію, водний розчин: 1г миш'яковистокислого натрію розчиняють у безаміачній воді і доводять безаміачною водою до 1 дм³;

--сульфіт натрію, водний розчин: 0,9 г сірчистокислого натрію розчиняють у безаміачній воді і доводять об'єм до 1 дм³;

--тіосульфат натрію, водний розчин: 3,5 г тіосульфату натрію розчиняють у безаміачній воді і доводять об'єм до 1 дм³;