4.5. Механізм забезпечення відповідності асортименту товарів запитам споживачів

Механізм, який сприяє досягненню збалансованості попиту і пропозиції на товарному ринку, поєднує в собі методи, важелі і форми гнучкого регулювання поточної господарської ситуації, що складається на ринку товарів.

Важливе місце в цьому процесі займає моделювання загального обсягу попиту населення при розробці балансу попиту та пропозиції товарів. Воно грунтується на довгостроковому цільовому прогнозі грошових доходів населення. При цьому в прогнозі відбивається не тільки складена тенденція самих грошових доходів, а й очікувана динаміка основних макроекономічних пропорцій господарства і соціальних заходів. При прогнозуванні доцільно враховувати наступні види грошових доходів: заробітна плата робітників, службовців, фермерів, підприємців; пенсії, допомоги, стипендії та інші доходи. Прогноз грошових доходів можна розширити з урахуванням очікуваних демографічних змін: прогнозу чисельності доходоотримувачів за категоріями доходів; прогнозами зміни середнього розміру сімей; кількості сімей; розвитку житлового будівництва та забезпечення ним населення і т.д.

Для визначення загального обсягу купівельного фонду населення на середній та довгостроковий періоди складаються прогнозні значення грошових доходів з прогнозами макроструктури витрат (витрат на товари, витрати на оплату послуг, витрати на приріст грошових накопичень або придбань акцій, сертифікатів та ін.)

Як інструмент прогнозування витрат можуть бути використані регресійні моделі, що зв'язують динаміку зміни окремих статей витрат із загальним обсягом видатків (доходів). При використанні методів регресійного аналізу прогнозуються не обсяги, а частки витрат за окремими напрямами. Наприклад, при прогнозуванні частки витрат на придбання товару проводиться аналіз залежності цієї частки від рівня доходу на одну душу в сім'ї.

Обсяг витрат на придбання товару (являє собою частину купівельного фонду) може бути визначений як різниця між величиною грошових доходів населення та основними група витрат. Остаточна величина купівельного фонду, призначеного для придбання виробів, визначається лише після розрахунку динаміки товарних ресурсів і подальшої їх ув'язки з попитом у балансі попиту та пропозиції. При цьому в обов'язковому порядку враховується розмір незадоволеного попиту. З цією метою в алгоритм розрахунку обсягу та структури попиту розробки балансу попиту і пропозиції включається економіко-математична модель визначення загального обсягу купівельного фонду і незадоволеного попиту населення. Ця модель може бути реалізована на ЕОМ стандартним методом обробки даних бюджетних обстежень (грошових доходів і витрат у різних сім'ях) та анкетних опитувань населення.

В умовах збалансованості попиту і пропозиції існує деяке постійне співвідношення між грошовими доходами (Д) і витратами населення (Р), зване нормою збалансованості (N), тобто

Якщо Р / Д <N, то відбувається утворення незадоволеного попиту; якщо ж кількість, якість і асортимент пропонованих на ринку товарів забезпечує співвідношення Р / Д> N, то відбувається «розсіювання» незадоволеного попиту. Таким чином, для ліквідації накопиченого незадоволеного попиту необхідною умовою є забезпечення виконання співвідношення Р / Д = N.

Отримані за ряд років оцінки обсягу незадоволеного попиту населення, можуть бути використані в модифікованій структурній моделі попиту. На основі цієї моделі можна визначити потоварні оцінки незадоволеного попиту населення як різницю між дійсним і реалізованим попитом. Основною інформацією для цієї моделі служать бюджетні угруповання сімей за рівнем середньодушового доходу, заощаджень та інших факторів, які в кінцевому підсумку визначають макроструктуру попиту. В основу визначення мікроструктури попиту, коли переважаючими факторами стають дані про витрати населення на придбання різних товарів з урахуванням їх споживчих характеристик (наприклад, меблів високого ступеня комфортабельності, середньої або низької), закладається принцип структурного моделювання.

Проте вирішення цієї задачі тісно пов'язано з динамікою реальних грошових доходів населення. Відсутність у продажу окремих видів товарів, призводить до збільшення інтервалу між надходженням грошей населенню у вигляді заробітної плати, пенсій, допомог і т.д. та їх реалізацією. Тому при розробці балансу попиту та пропозиції слід використовувати модель вимушених заощаджень (А "), побудова якої базується на спостережуваній довгостроковій стабільності норми товарних витрат у загальному доході. Якщо товарні ресурси ринку дозволяють дотримуватися цієї норми, то змушені заощадження не утворюються, а ринок характеризується об'ємною збалансованістю попиту і пропозиції.

Особлива складність регулювання сьогодні співвідношення попиту і пропозиції на ринку товарів полягає в обмеженні сфери застосування балансового методу (системи балансів виробництва і споживання, балансів грошових доходів і витрат населення та ін.) Основні структурні зв'язки між елементами в механізмі розробки балансу попиту і пропозиції на ринку товарів схематично можна представити таким чином (див. рис. 4.4.3.; 4.4.4).

- =

- =

При цьому повинна дотримуватися умова

<

Рис. 4.4.3 - Схема балансу попиту і пропозиції на ринку товарів

Прямі зв’язки

Зворотні зв’язки

Рис. 4.4.4 - Зв'язок балансу попиту і пропозиції на ринку товарів з іншими балансами

Як видно з наведених схем ступінь збалансованості попиту і пропозиції на ринку товарів може бути підвищена за рахунок зміни грошових доходів і витрат населення, так і за рахунок перегляду показників міжгалузевого балансу виробництва і споживання і системи матеріальних балансів. Недостатньо ефективне використання цих зв'язків призводить до того, що розвиток і насичення ринку товарів не ув'язується з попитом населення і з реальними товарними ресурсами. При цьому обгрунтованість балансу попиту, пропозиції і споживання і його взаємозв'язок з іншими показниками стану ринку багато в чому залежить від вирішення завдань з оцінки якості й раціональності асортименту; угруповання виробів залежно від виду попиту на них (активний, стійкий, помірний та ін.)