Робоче проектування
Робочі креслення розробляють після захисту проекту та внесення корективів у модель. На цій стадії художник-конструктор спостерігає і контролює весь процес розробки робочих креслень виробів, бере участь у розробці шаблонів і креслень складних поверхонь, перевіряє і підписує креслення (рисунок 1).
Рисунок 1 – Схема стадії «Робоче проектування»
Робочі креслення призначені для виготовлення складових частин виробу і виробу в цілому. Залежно від призначення розрізняють креслення для індивідуального виготовлення, для серійного виготовлення і для масового виробництва виробів (рисунок 2).
Рисунок 2 – Види робочих креслень виробів
Креслення індивідуального виготовлення містять оптимальну кількість інформації для виконання в матеріалі невеликої партії виробів; креслення серійного і масового виробництва розробляються на підставі експлуатаційної перевірки дослідної партії виробів.
До складу робочого проекту поряд з художньо-конструкторської документацією входять наступні елементи, що зазначені нижче (рисунок 3).
Рисунок 3 – Складові елементи робочого проекту
Виконують і оформляють робочі креслення у відповідності з діючими стандартами «Єдина система конструкторської документації (ЕСКД)» та керівними технічними матеріалами «Система конструкторської документації у виробництві товару» (ВПКТІМ).
Значне місце на стадії робочого проектування займає розробка шаблонів і складних поверхонь в основному об'ємних, «скульптурних» форм. У шаблонах криволінійних деталей основні проекції викреслюють окремо в чорно-білих лініях або шляхом накладання, виділяючи кожну проекцію кольором. При виготовленні зразка шаблони переводять на клеєну фанеру, картон або пластмасу і випилюють.
Розрізи основних видів виробу в натуральну величину з спрощеннями застосовують також у розбивках при виготовленні дослідних зразків і виконують олівцевими лініями шляхом накладення одних проекцій на інші.
Результатом графічної розробки складних поверхонь є теоретичне креслення виробу в натуральну величину, отримане суміщенням перерізів виробу вертикальними і горизонтальними площинами (рисунок 4).
Рисунок 4 – Результат графічної розробки складних поверхонь
Для побудови теоретичного креслення потрібено креслення форми вироби у натуральну величину з розбивкою поля креслення координатної сіткою з необхідним кроком. Одна з ліній сітки кожної проекції є нульовою. Сітка дає можливість пов'язати елементи конструкції, визначити положення і характер лекальних кривих. Значно полегшує роботу модель із глини, гіпсу в натуральну величину з ретельно пророблений формою.
Існує багато способів розробки складних поверхонь, але в практиці найбільше застосування мають графічні способи: послідовних наближень, параболічних відрізків і пропорційних кривих (рисунок 5).
Рисунок 5 – Види графічних способів розробки складних поверхонь виробів
Дослідний зразок виготовляють в експериментальній майстерні за робочими кресленнями у відповідності із задумом художника-конструктора. Він є прототипом нового виробу і призначений для спільної художньо-конструкторської оцінки та випробування на відповідність виробу функціональним вимогам. Для всебічних експлуатаційних випробувань виготовляють кілька зразків. Зразок виконують з матеріалів, передбачених для масового виробництва, і обробляють у відповідності з проектом.
Заміна матеріалів без узгодження з автором, імітація їх, зміна обробки, фактури може призвести до спотворення основної ідеї проекту, знизити естетичні достоїнства виробу.
У процесі виконання дослідного зразка художник-конструктор бере активну участь, веде авторський нагляд. Він вимагає від виконавців високої якості виготовлення зразка. При доведенні зразка можливі також уточнення і зміни конструктивних вузлів, перерізів, обробки та ін.
Технологія виготовлення зразків максимально наближається до технології у виробничих умовах з урахуванням реальних можливостей експериментальної майстерні. Технологічна оснастка застосовується тимчасово, розрахована на виготовлення невеликої партії виробів. Конструкції на основі пластичних мас можна формувати на гіпсових формах на основі деревини. Режими вибирають, виходячи з конкретних умов і можливостей експериментальної майстерні.