Defining universal rights

The Universal Declaration of Human Rights is the cornerstone of the wide-ranging body of human rights law created over the decades.

Its Articles 1 and 2 state that "all human beings are born equal in dignity and rights" and are entitled to all the rights and freedoms set forth in the Declaration "without distinction of any kind, such as race, colour, sex, language, religion, political or other opinion, national or social origin, property, birth or other status".

Articles 3 to 21 set forth the civil and political rights to which all human beings are entitled, including:

• The right to life liberty and security

• Freedom from slavery and servitude

• Freedom from torture or cruel, inhuman or degrading treatment or punishment

• The right to recognition as a person before the law; the right to judicial remedy; freedom from arbitrary arrest, detention or exile; the right to a fair trial and public hearing by an independent and impartial tribunal; the right to be presumed innocent until proved guilty • Freedom from arbitrary interference with privacy, family, home or correspondence; freedom from attacks upon honour and reputation; the right to the protection of the law against such attacks

• Freedom of movement; the right to seek asylum; the right to a nationality

• The right to marry and to found a family; the right to own property

• Freedom of thought, conscience and religion; freedom of opinion and expression

• The right to peaceful assembly and association

• The right to take part in government and to equal access to public service

Articles 22 to 27 set forth the economic, social and cultural rights to which all human beings are entitled, including:

• The right to social security

• The right to work; the right to equal pay for equal work; the right to form and join trade unions

• The right to rest and leisure

• The right to a standard of living adequate for health and well-being

• The right to education

• The right to participate in the cultural life of the community

Finally, Articles 28 to 30 recognize that everyone is entitled to a social and international order in which the human rights set forth in the Declaration may be fully realized; that these rights may only be limited for the sole purpose of securing recognition and respect of the rights and freedoms of others and of meeting the requirements of morality, public order and the general welfare in a democratic society; and that each person has duties to the community in which she or he lives.

Assignment 16. Translate into English. Consult the text of the Declaration of Human Rights if necessary.

Загальна Декларація прав людини - один з найважливіших міжнародних документів, який став підставою для розвитку міжнародно-правового захисту прав людини та громадянина. Була прийнята 10.12.1948 Генеральною Асамблеєю ООН (48 держав проголосували «за», 8 - «утримались») на розвиток статутних цілей ООН, зокрема утвердження віри в основні права людини, заохочення та розвиток поваги до прав людини й основних свобод для всіх, не зважаючи на колір шкіри, статі, мови та релігії (преамбула; частина 3 стаття 1 Статуту ООН). Загальна Декларація прав людини за формою є резолюцією та згідно зі Статутом ООН має рекомендаційний, а не зобов'язуючий характер. Проте, поступово, вона стала важливою частиною міжнародного права, а її норми - звачаєво-правовими стандартами поведінки держав, що впливають, серед іншого, на національні правотворчі процеси в сучасних державах. Для того, щоб надати Декларації універсальний характер, до неї було включено тільки основні права та свободи, які визнавались в усіх суспільних системах. Щорічно в усьому світі, відповідно до резолюції № 423 ГА ООН від 4.12.1950, день прийняття Загальної Декларації прав людини святкується як День прав людини. Загальна Декларація прав людини не накладає на держави, які підписали чи приєдналися пізніше до неї, ніяких зобов'язань як стосовно закріплення та забезпечення цих прав і свобод у національному законодавстві, так й у відносинах держав між собою. У Загальній Декларації прав людини: встановлюється безпосередній зв'язок між досягненнями справедливості та загального миру в міжнародних відносинах і визнанням рівних та невід'ємних прав людини; визначається, що необхідною умовою забезпечення прав людини є верховенство права, встановлення такого режиму за якого гарантується дотримання всіх основних прав та свобод людини, тобто режиму правової держави й громадянського суспільства як головних факторів забезпечення прав людини; закріплюється ідея про тісний зв'язок змісту Декларації із зобов'язанням держав-членів ООН сприяти загальній повазі та дотриманню прав людини; визнається неподільність прав та свобод людини, їхня взаємопов'язаність та непротиставлюваність.

Декларація складається з преамбули і 30 статей. У сучасній доктрині міжнародного права серед закріплених у Декларації прав і свобод виявляють 4 основні групи. Першу групу (найбільш широку) складають невід'ємні від особистості права та свободи. Визнання державами цього блоку прав і свобод, відображення їх у законодавстві, створення механізму їхньої реалізації та забезпечення складає основу інституту міжнародно-правового співробітництва держав. Ці права та свободи засновуються на положенні про те, що «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного у дусі братерства» (статті 1). Невід'ємними правами та свободами є: право на життя, свободу й особисту недоторканість (стаття 3); свобода від рабства (стаття 4); заборона тортур, жорстокого або нелюдського поводження (стаття 5); рівність усіх людей перед законом та їхнє право на рівний захист законом (стаття 7); недоторканість особистого й сімейного життя, таємниця кореспонденції тощо (стаття 12). До першої групи прав і свобод також входять положення стосовно гарантій правосуддя (статті 8-11). До другої групи основних прав і свобод відносяться громадянські права: право кожної людини на визнання її правосуб'єктності (стаття 6); свобода пересування та вільного обрання місця проживання (стаття 13); право на притулок (стаття 14); право на громадянство (стаття 15), на шлюб (стаття 16), на вільне володіння майном (стаття 17). Третю групу в Декларації складають політичні права та свободи: свобода думки, совісті, релігії, поглядів і їх вільного вираження (статті 18-19); право на свободу мирних зборів та асоціацій (стаття 20); право брати участь в управлінні країною та право рівного доступу до державної служби (стаття 21). До четвертої групи в Декларації належать соціальні, економічні та культурні права. Декларація називає у цьому зв'язку право на соціальне забезпечення (стаття 22), право на працю, право на рівну оплату за рівну працю (стаття 23), право на створення профспілок, право на відпочинок і дозвілля (стаття 24), право на життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров'я й добробуту (стаття 25); право на освіту (стаття 26); право вільно брати участь у культурному житті суспільства та в науковому прогресі й користуватися його благами (стаття 27). Складовою цих прав є права на таких життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я й добробуту людини та її сім'ї, окремо в Декларації зазначаються права щодо материнства й дитинства: матері та діти мають перебувати під особливим захистом права (стаття 25).

Загальна Декларація прав людини не мітить переліку зобов'язань, вказуючи лише на те, що кожна людина має зобов'язання перед суспільством, у якому вона проживає, зокрема при здійсненні своїх прав і свобод повинна поважати права та свободи іншої та відповідати справедливим вимогам моралі, громадського порядку тощо (стаття 29). Загальна Декларація прав людини, як і національне право держав і міжнародне право в цілому, не виключає можливість обмеження прав і свобод громадян за об'єктивних обставин, що склалися (наприклад, у випадку війни, стихійного лиха, введення надзвичайного стану). Такі обмеження не повинні суперечити цілям і принципам ООН, як і здійсненню людиною своїх прав і свобод (стаття 29). У Декларації визначено правило про єдине тлумачення її тексту. Та чи інша держава, певна група осіб чи окрема людина не повинна використовувати текст Декларації, те чи інше відображене у ній право у власних інтересах на шкоду іншим, чи таким чином, щоб у результаті їхніх дій були порушені або скасовані права й свободи інших осіб (стаття ЗО). На розвиток Декларації на її основі ООН прийняла низку важливих міжнародно-правових актів з прав людини (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року та Факультативний протокол до нього; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року; Конвенцію про права дитини 1989 року; цілу низку декларацій ООН та резолюцій ГА ООН).

Assignment 17. Do the two-way translation.

Resolution passed by the House of Representatives (September 14, 1998) WHEREAS on December 10, 1948, the General Assembly of the United Nations proclaimed the Universal Declaration of Human Rights, after it was adopted by the General Assembly without a dissenting vote;

Резолюция, принятая Палатой представителей (14 сентября 1998 г.) Принимая во внимание, что 10 декабря 1948 года Генеральная Ассамблея Органи-зации Обьединенньїх Наций провозгласила Всеобщую декларацию прав человека после того, как она бьіла единогласно принята Генеральной Ассамблеей;

WHEREAS the Universal Declaration of Human Rights was modeled on the Bill of Rights of the United States Constitution and it was developed with strong United States leadership, and in particular the personal involvement of Mrs. Eleanor Roosevelt, who served as chair of the United Nations Human Rights Commission;

Принимая во внимание, что Всеобщая декларация прав человека бьіла основана на положеннях Билля о правах, входящего в Конституцию Соединенньїх Штатов, и что она бьіла разработана при лидирующей роли Соединенньїх Штатов и, в частности, при личном участии Злеонорьі Рузвельт, которая бьіла председателем Комиссии ООН по правам человека;

WHEREAS the Universal Declaration of Human Rights has become the most widely accepted statement identifying human rights and is referred to in resolutions and covenants adopted by numerous international organizations, in multilateral and bilateral treaties, in national constitutions, and in local laws and decrees; and	Принимая во внимание, что Всеобщая декларация прав человека стала самьім распространенньш и общепринятьім документом, определяющим права человека, на которьій ссьілаются в резолюциях и соглашениях, принимаемьіх многочислен-ньіми международньши организациями, в многосторонних и двусторонних договорах, в национальньїх конституциях и местньїх законах и декретах, а также

WHEREAS the Universal Declaration of Human Rights, though it is not a treaty or a binding international agreement, is "a common standard of achievement for all peoples and all nations": NOW THEREFORE, be it resolved by the House of Representatives (the Senate concurring), that the Congress: Reaffirms the commitment of the United States to the fundamental human rights enunciated half a century ago in the Universal Declaration of Human Rights, which are a reflection of the fundamental civil and human rights that are enshrined in the Declaration of Independence and in the United States Constitution, and in particular in the Bill of Rights; 2. Expresses the determination to work for the implementation of and observance of international human rights and international human rights agreements; and 3. Urges the government leaders of all nations, representatives of private international human rights organizations, business and labor leaders, local government officials, and all Americans to use the Universal Declaration of Human Rights as an instrument to promote tolerance, understanding and greater respect for human rights.

Принимая во внимание, что Всеобщая декларация прав человека, не будучи договором или юридически обязательньїм международньш соглашением, представляет собой «общую норму, вьшолнить которую стремятся все народьі и все страны»: Палата представителей (при согласо-вании с Сенатом) на основе зтого поста-новляет, что Конгресе: Подтверждает приверженность Соединен-ньіх Штатов основним правам человека, провозглашенньш полвека назад во Всеобщей декларации прав человека, которая служит отражением основних гражданских и человеческих прав, содер жащихся в Декларации о независимости и в Конституции Соединенньїх Штатов и, в частности, в Билле о правах; 2.Вьіражает свою решимость работать во имя реализации и соблюдения междуна-родньїх прав человека и международньїх соглашений по правам человека, и Призьівает руководителей правительств всех стран, представителей частньїх международньїх организаций борцов за права человека, предпринимателей и профсоюзньїх лидеров, работников мест-ньіх органов управлення и всех американцев использовать Всеобщую декларанию прав человека как ннструмент для обес печення терпимости, понимання и большего уважения прав человека.