Тема 7 Розрахунок гранично допустимого викиду джерела лекція №12 Розрахунок гранично допустимого викиду джерела. Санітарно-захисна зона (сзз).

Санітарно-захисна зона – спеціально організована територія, яка встановлюється від джерела шкідливості (в тому числі від джерела забруднення атмосфери) до межі жилої забудови, ділянок оздоровчих установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших прирівняних до них об'єктів.

Для об'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря , повинна бути організована санітарно-захисна зона (СЗЗ), ширина якої визначається класом розміщеного підприємства. Достатня ширина СЗЗ повинна бути підтверджена розрахунками рівня забруднення, що прогнозується, у відповідності з діючими вказівками щодо розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що вміщуються у викидах підприємств, а також результатами лабораторних досліджень атмосферного повітря у зонах розміщення аналогічних діючих підприємств.

Розмір розрахункового прямокутника повинен бути в радіусі до 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше ніж 2 км. Залежить від класу підприємств, а саме :

• 1 ,2 –клас – 250 м;

• 3 клас – 100м;

• 4клас – 50м;

• 5 клас – 25 м.

Для визначення концентрації на межі нормативної (по СН 245-71) СЗЗ або жилої забудови, яка розташована на території СЗЗ, проводиться розрахунок у точках на межі нормативної СЗЗ. При цьому за розрахункову точку приймається точка перетину нормативної СЗЗ з координатною сіткою. Крок сітки береться залежно від класу підприємства

Побудова розрахункової СЗЗ і зіставлення її з нормативною за СН 245-71. Необхідність розрахунку СЗЗ визначається згідно п.8.6.2. ОНД-86 та діючими Санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених пунктів (1989р.)

При корегуванні ширини СЗЗ з урахуванням переважаючих напрямків вітру (р>12,5%) забороняється скорочення у напрямку , що має p<12,5%. При необхідності розміщення нових підприємств на площах існуючих підприємств, розташованих у жилих забудовах, можливість будівництва їх повинна бути підтверджена розрахунками очікуваного забруднення атмосферного повітря, а також документом з підписом керівника відповідного міністерства чи відомства про створення СЗЗ нормативних розмірів і переселенні населення із її території до моменту закінчення будівництва у даному виробництві.

Проект організації і її розташування СЗЗ повинен бути розроблений одночасно з проектом будівництва об'єкту. СЗЗ не може бути розглянута як резервна територія об'єкту і використовуватися для розширення промислової чи селітебної території.

Вимоги з охорони атмосферного повітря, що вміщують в Державні стандарти і відомчі нормативи, повинні відповідати положенням правилам "СанП і Н 4946-89" (від 1.09.89), а нормативи якості атмосферного повітря не повинні перевищувати гігієнічні нормативи.

Санітарні правила є нормативним документом і обов'язкові для виконання підприємствами, закладами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

При розміщенні, проектуванні, будівництві і експлуатуванні нових і експлуатації діючих об'єктів повинні прийматися міри з максимально можливого зниження викиду забруднюючих речовин з використанням маловідходних і безвідходних технологій, комплексного використання природних ресурсів, а також заходів з уловлювання, обеззаражування і утилізації шкідливих викидів і відходів.

Вжиті заходи повинні забезпечувати дотримання гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі селітебних територій і 0,8 ГДК у містах масового відпочинку населення.

У цілях зниження забруднення атмосферного повітря майданчика для будівництва підприємства і інших об'єктів, експлуатація яких може супроводжуватися виділенням шкідливих речовин в атмосферу, повинні вибиратися в промислових зонах міст і інших населених пунктів в строгій відповідності з затвердженими в установленому порядку генеральними планами їх розвитку чи проектами планування забудови.

Майданчик для будівництва нових і розширення існуючих об'ктів повинна вибиратися з урахуванням аерокліматичних характеристик, рельєфу місцевості, природного провітрювання, а також закономірностей поширення промислових викидів в атмосфері і умов туманоутворенння. Забороняється розмішення підприємств 1-го і 2-го класу на майданчиках з незадовільними аерокліматичними умовами.

Перелік матеріалів по охороні атмосферного повітря, що представляють в органи і установи санепідслужби на узгодження на стадії вибору площадки, повинно складатися із:

1. обґрунтування вибору району, пункту, що вміщує особливості фізико-географічних і аерокліматичних умов, рельєф місцевості, а також узгоджених з органами державного санітарного над зору даних про фонове забруднення атмосферного повітря;

2. перелік забруднюючих речовин, що викидаються у повітря з даними ГДК і ОБУВ (строк дії) для них, а також ті речовини, що не мають цих даних;

3. якісні і кількісні характеристики викидів забруднюючих речовин в атмосферу з наведенням даних про експлуатацію найбільш досконалих аналогічних підприємств;

4. заходи, принципіальні рішення щодо попередження забруднення повітряного басейну і використання відходів виробництва;

5. дані про можливі аварійні і залпові викиди в атмосферу;

6. обґрунтування розмірів і організації СЗЗ;

7. розрахунки очікуваного (прогнозованого) забруднення атмосферного повітря з урахуванням діючих (фонове забруднення), збудованих і тих, що будуть будуватися;

8. економічну ефективність здійснення природоохоронних заходів і оцінку економічного збитку, який наноситься н/г від забруднення атмосферного повітря;

9. графічний матеріал: схеми ситуаційного плану, "роза вітрів" середньорічна та сезонна, швидкості вітру окремих румбів, розміри СЗЗ, перспективні і існуючі райони житлово-комунального будівництва, генплан забудови з джерелами викидів в атмосферу.

У проектах на будівництво, реконструкцію чи технічне переоснащення діючих об'єктів треба передбачити:

• безвідходні і маловідходні технологічні процеси з обов'язковим обґрунтуванням досягнення прийнятих у проекті технологічних рішень;

• комплексну переробку природних ресурсів;

• виробниче і санітарно-технічне обладнання, що забезпечує уловлювання, утилізацію, обеззаражування відходів чи повне виключення викидів забруднюючих речовин у атмосферу;

• організаційні заходи.

Забороняється збільшення виробництва технологічних агрегатів, що супроводжується збільшенням об'ємів газів і шкідливих речовин в них, що йдуть у викид, без одночасної реконструкції газопилоулавлюючого обладнання.

Забороняється викид в атмосферне повітря населених міст шкідливих речовин, на які не встановлені ГДК і ОБРВ.

Оцінка ступеню забруднення атмосферного повітря населених міст проводиться санепідслужбою незалежно від відомчої належності за результатами досліджень у відповідності з нормативними документами.

На період реалізації заходів, що забезпечують дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу, об'єктів, що мають стаціонарні джерела забруднення атмосферного повітря, повинні розроблятися, узгоджуватися з виконавчими комітетами і представляти на затвердження в органи і установи санепідслужб проекти нормативів тимчасово погоджених викидів (ТПВ) і плани поетапного зниження цих викидів до встановлених нормативів ГДВ.

У випадку неможливості досягнення ГДВ сучасними методами повинні бути передбачені заходи і конкретні строки із скорочення чи виключення даного забруднення шляхом зміни технологічного процесу, скорочення потужності чи перепрофіліровування підприємств.

Зміст проектів нормативів ГДВ

має дві частини:

1. пояснювальна записка і табличний матеріал;

2. розрахунки концентрацій в атмосферне повітря забруднюючих речовин – розрахунок на електронно-обчислювальній машині.

Склад пояснювальної записки:

1. Титульний лист.

2. Вступна частина: 1) перелік основних документів, що стали підставою для проекту; 2) підстава для проведення робіт з нормування; 3) наказ і його номер; 4) назва організації, яка проводить роботи з нормування викидів і її поштова адреса; 5) прізвища відповідальних виконавців.

3. Загальні відомості про підприємства: 1) повна назва підприємства; 2) поштова адреса; 3) прізвища і телефони керівників підприємств і відповідальних працівників служб охорони природи; 4) кількість виробничих майданчиків з їх адресами взаєморозташування та об'єктів, що межують з житловими масивами, лісами, с/г угіддями, транспортними магістралями.

3.1. Генеральний план підприємства з позначками джерел викидів.

3.2 Ситуаційна карта-схема з 1) розміщенням підприємств; 2) межами санітарної зони; селітебної території; 3) координатної сітки; 4) стаціонарних постів спостережень за забрудненням атмосферного повітря органів держконтролю і держнагляду.

Карта повинна характеризувати ситуацію зони впливу підприємства в радіусі не менш 50 висот труб найвищої труби, але не менш 2 км.