- •Тема №1
- •1 Джерела водопостачання
- •1.1 Загальна характеристика
- •Технічна характеристика джерел
- •1.2 Коротка характеристика поверхневих джерел
- •1.3. Коротка характеристика підземних джерел
- •Тема №2
- •2 Системи водопостачання
- •2.1 Класифікація
- •2.2 Схеми систем комунального водопостачання
- •2.3 Схеми систем виробничого водопостачання
- •Прямопотокового водопостачання
- •Оборотного водопостачання
- •2.4 Групові та районні системи водопостачання
- •Тема №3
- •3 Водоспоживання
- •3.1 Головні категорії споживання води
- •3.2 Обчислення добової витрати води
- •3.2.1 Сельбищна зона
- •3.2.1.1 Господарсько - питне водоспоживання
- •3.2.1.2 Витрата води на поливання
- •3.2.2 Промислова зона
- •3.2.2.1 Господарсько - питні потреби працюючих
- •3.2.2.2 Витрата води на приняття душу
- •3.2.3 Сільськогосподарські потреби
- •3.2.4 Місто у цілому
- •3.2.4.1 Загальна витрата води
- •3.3 Визначення добового режиму водоспоживання
- •3.3.1 Сельбищна зона
- •3.3.1.1 Господарсько-питне водоспоживання
- •Тема №5
- •5 Принципи проектування систем водопостачання
- •5.2.1 Компонування підземного водозабору
- •5.2.2 Компонування поверхневого водозабору
- •5.3 Вибір місця розташування очисних споруд
- •5.4 Зонування системи водопостачання
- •Тема №6
- •6 Загальні принципи проектування і розрахунку водопровідних мереж
- •6.1 Призначення мережі, вимоги до неї та її конфігурація
- •6.2 Трасування магістральної водопровідної мережі
- •6.2.1 Схема з явно вираженими магістралями ( рисунок 6.2)
- •6.2.2 Знеособлена схема (рисунок 6.3)
- •6.2.3 Радіальна схема (рисунок 6.4 )
- •6.2.4 Перпендикулярна схема ( рисунок 6.5)
- •6.3 Розрахункова схема віддавання води з мережі
- •6.4 Визначення діаметрів труб ділянок
- •6.5 Визначення втрат напору
- •7.2 Порядок розрахунку кільцевих водопровідних мереж
- •7.2.1 Підготовка мережі до розрахунку
- •7.2.2 Гідравлічна ув’язка кільцевої мережі
- •7.3 Принцип гідравлічної ув’язки кільцевої водопровідної мережі
- •7.4 Метод в. Г. Лобачова
- •7.5 Метод Андріяшева
- •7. 6 Інтуїтивний метод
- •Тема № 8
- •8 Зв`язок споруд системи водопостачання за напором
- •Поняття про вільний напір
- •8.2 Режим роботи водопроводу з баштою на початку мережі
- •Звідси висота водонапірної башти
- •Режим роботи водопроводу з контррезервуаром
- •8.4 Режим роботи водопроводу при пожежогасінні
- •8.5 Розрахункові періоди для системи водопостачання
- •8.6 Графічне подання результатів гідравлічних розрахунків
- •Перелік посилань
1.3. Коротка характеристика підземних джерел
Підземні джерела характеризуються значною стабільністю (сталістю) своєї потужності та якості води. Потужність підземного джерела оцінюється експлуатаційним запасом. Це та витрата підземної води, яку можна одержати на родовищі при заданому режимі експлуатації і якості води протягом розрахункового строку водоспоживання. Потрібно також ураховувати зміну протягом часу динамічних рівнів води у підземних горизонтах. Надійність підземного джерела встановлюється за достовірністю оцінки експлуатаційного запасу, а такок забезпеченістю витрат води джерела.
Грунтові безнапірні води (рисунок 1.2) розташовуються вище від першого водотриву і не перекриваються зверху водонепроникним грунтом. Водоносний пласт створюється насиченням водою водопроникного грунту (піску, піщанику тощо). Вода, що знаходиться у водоносному горизонті, – це поверхнева вода річок, озер, а також атмосферні опади, які профільтрувались із поверхні до водоносного горизонту і затримались водотривом. Для них характерні:
дуже низька каламутність та кольоровість;
різний ступінь мінералізації, котрий залежить від того, через які грунти профільтрувалась вода;
зміна бактеріального стану, тому що є можливість забруднення різними речовинами, які фільтруються з поверхні землі.
Якість цієї води та її санітарний стан не гарантовані. Ось чому вона рідко використовується як джерело для централізованого водопостачання.
Грунтові напірні (артезіанські) води знаходяться між двома водотривами (рисунок 1.3). Водоносний горизонт утворюється з водопроникного грунту (піску, піщанику, тріщиноватої крейди, вапна тощо), який насичується водою і знаходиться між шарами водонепроникного грунту (водотривами). Цей водоносний горизонт має область живлення, що знаходиться на поверхні землі. Поверхневі води та опади потрапляють через область живлення до водоносного горизонту, де і знаходяться, фільтруючись роками.
У нижній частині водоносного горизонту вода знаходиться під тиском. Якщо пробурити свердловину в тому місці, де п'єзометрична лінія проходить вище від поверхні землі, вода буде під тиском підніматись угору свердловиною і виливатись на поверхню землі. Такі води назвали артезіанськими тому, що перша свердловина була пробурена 1126 р. у Франції, у провінції Артезі (Artėsie). Сучасна назва цієї провінції Артуа (Artois). Для артезіанських вод характерні:
дуже низька каламутність і кольоровість;
відсутність органічних та бактеріальних забруднень (вода практично стерильна);
різний ступінь мінералізації, який залежить від типу грунту, що утворює водоносний горизонт.
Артезіанські води – відмінне джерело водопостачання. Дуже багато систем централізованого водопостачання в усьому світі використовують ці води. Саме так побудована система централізованого водопостачання м.Полтави і кількох районних центрів області. Підземні води на Полтавщині залягають на різній глибині. Широко відомі харківський (10...30 м від поверхні), бучацький 100...160 м) та сеноман - нижньокрейдяний (400...900 м від поверхні) горизонти. Перші два використовують для невеликих систем водопостачання, тому що вони мають малу потужність (у районних центрах, селах, на фермах ВРХ тощо). На базі третього горизонту побудована система водопостачання м. Полтави.
Першу свердловину полтавського водопроводу було пробурено 1900 р. на Подолі, і була вона фонтануючою. Але згодом, при збільшенні водовідбору, статичний рівень води у свердловинах почав знижуватися. Тепер вода з водоносних горизонтів під тиском піднімається по свердловині до глибини 60...70 м від поверхні землі і забирається звідси спеціальними електрозаглибними насосами. Працює п'ять водозабірних майданчиків, із яких вода надходить у водопровідну мережу міста. Характерними особливостями полтавської води є дуже мала твердість, висока лужність і стерильність. Але через недостатню стерильність самої водопровідної мережі вода перед подачею споживачам хлорується.
Джерела (ключі) – це грунтові води, що виходять на поверхню землі. Схема їх утворення зображена на рисунку 1.4. Вода джерела
Рисунок 1.3 – Схема розташування артезіанських вод
Рисунок 1.4 – Схема формування джерел
характеризується такими самими властивостями, що й ґрунтова. Якщо джерело (ключ) утворене артезіанською водою, його можна використовувати для централізованого водопостачання. У цьому разі виконують так званий каптаж джерела. Найчастіше використовують цей спосіб у гірській місцевості.
