Лекція 10. Економічні зв’язки України з Європою, Північною Америкою та іншими регіонами світу
Європейський вектор зовнішньоекономічних зв’язків України.
Економічні стосунки з країнами Північної Америки.
Перспективність зміцнення позицій на існуючих та завоювання нових ринків країн, що розвиваються.
1.Європейський вектор зовнішньоекономічних зв’язків України.
У зовнішньоекономічній політиці України ще з початку незалежного розвитку визнано, що пріоритетом є європейська орієнтація. З 1998 року європейський вибір України проголошено на державному рівні, тоді ж і було визнано, що стратегічна ціль України – європейська інтеграція, тобто приєднання в майбутньому (тоді сподівалися, що не в такому вже й далекому) до Європейського Союзу. Показово, що в 1998 році навіть Міністерство економіки назвали «Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України».
Основними документами, які закріплювали питання економічної взаємодії України з країнами ЄС, є такі:
Угода про партнерство і співробітництво (1998 – 2008 рр.);
План дій Україна – ЄС (2005 – 2008 р.);
Угода про спрощення візового режиму (2006 р.);
Угода про реадмісію (2006 р.).
Після закінчення терміну дії двох з названих першими угод між ЄС і Україною почалися інтенсивні переговори щодо підготовки нової посиленої угоди про співпрацю, яка пізніше дістала назву Угоди про асоціацію. Цією Угодою Україна діставала б прав і обов’язків важливого партнера ЄС. Складовою частиною Угоди про асоціацію є дуже важлива для українських експортерів Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Зауважу лише, що заради підписання цієї угоди Україна так наполегливо домагалася членства у СОТ. Проте очікуваного у 2011 році підписання названої угоди не відбулося, головним чином через те, що ЄС не задоволений політичним режимом в Україні, зокрема, порушеннями демократії та законності. В кінці березня 2012 р. у Брюсселі, столиці ЄС, було парафовано (initialled) Угоду про асоціацію. З цього приводу британський журнал “The Economist” написав:
On 30th March they initialled an "Association Agreement". That does not mean they signed it.
Eh? In diplo-speak, to "initial" is a technical act implying approval of the contents of the document. The agreement, all 1,200 pages of it, is hardly bedtime reading, but it would at least provide a new framework for EU-Ukrainian relations. It would require Ukraine to partly adopt EU legislation (the acquis communautaire), and would significantly deepen trade relations.
No one is speaking of EU membership for Ukraine. But the agreement is still a landmark in the country's European integration. At least, say some, it should help distance Ukraine from Russia, which is carrying out its own experiments in "Eurasian" integration.
Still, the "initialling" is little more than a tuft of grass on the barren steppe of EU-Ukrainian relations. Plans to sign the agreement at an EU-Ukraine summit last December dissipated after Yulia Tymoshenko, the opposition politician, was imprisoned for abuse of office during her time as prime minister. The EU saw the move as politically motivated.
There are tests on both sides. Ukraine wants the EU to liberalise its visa regime and become more welcoming to Ukrainian citizens. The EU wants Ukraine’s October elections to be democratic. Neither side has much leverage over the other, or hope of success.
З цього короткого уривку зрозуміло, що до підписання Угоди про асоціацію ще пройде чимало часу, і що не економічні, а політичні мотиви лежать в основі справедливих вимог Європейського Союзу. У той же час ЄС прагне дистаціювати Україну від Росії та Євразійської інтеграції.
Інше джерело, а саме Міжнародний фонд відродження, у своєму звіті за 2011 рік зазначає: 2011 року в центрі суспільної уваги була криза у відносинах між Україною та ЄС, викликана погіршенням стану демократії та верховенства права в Україні. Це поставило під питання перспективу підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, чотирирічні переговори щодо якої було успішно завершено. Фонд в цілому та його Європейська програма активно сприяли консолідації громадськості щодо цього питання. Громадські організації України висловилися за якнайшвидше парафування й оприлюднення тексту Угоди, щоб українське суспільство могло ознайомитися з її перевагами. Водночас громадські організації закликали українську владу гарантувати реалізацію своїх євроінтеграційних зобов’язань щодо верховенства права та незалежності судочинства, створити належні умови для діяльності опозиції, а також забезпечити чесні й вільні вибори.
Безпрецедентною подією став Форум громадянського суспільства «Саміт Україна — ЄС 2011: громадський вимір» 19 грудня 2011 року за участю Президента Європейської Ради Германа ван Ромпея та Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Барозу. Цей захід організувала Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства за підтримки Європейської програми. Сам факт його проведення став чітким сигналом про визнання українського громадянського суспільства важливим партнером для ЄС. Під час виступу на Форумі Герман ван Ромпей підкреслив, що активне й організоване громадянське суспільство принципово важливе для повноцінної та стабільної демократії європейського зразка. За словами Жозе Мануеля Барозу, відкритий громадський моніторинг і надалі буде надійним інструментом для ЄС у процесі оцінки реформ в Україні.
Інструментом такого моніторингу є Індекс Європейської інтеграції країн Східного Партнерства. Це дослідження, яке ініціювала програма, щорічно оцінює процеси європейської інтеграції в Україні, Молдові, Білорусі, Грузії, Вірменії й Азербайджані. Порівняння досягнень цих країн допомагатиме інституціям ЄС запроваджувати оголошений європейцями принцип «більше за більше» (більше підтримки й залучення у відповідь на здійснення реформ). Наприкінці року було оприлюднено дані пілотного видання Індексу. Результати свідчать: Україна, яка колись вважалася флагманом Європейської політики сусідства, нині за багатьма показниками поступається Молдові та Грузії. Незважаючи на відносну розвиненість зв’язків із ЄС, Україні не вдалося досягнути значних результатів у наближенні до стандартів Євросоюзу.
Про це ж свідчать і дані незалежного моніторингу виконання Порядку денного асоціації Україна — ЄС (ПДА), який здійснював Консорціум провідних українських аналітичних центрів. Більшість пріоритетів (70 із 78), які передбачав ПДА на 2011—2012 роки, нині перебувають у стадії виконання. Суттєвого прогресу досягнуто лише щодо близько 20 пріоритетів — переважно в безпековій, економічній, торгівельній сферах та в контексті візової лібералізації. Загалом українська сторона реалізує пріоритети ПДА вкрай нерівномірно.
Важливим успіхом України стала досягнута наприкінці 2011 року принципова домовленість про внесення змін до чинної Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС. Уже цього року має бути збільшено частку багаторазових довгострокових віз і розширено список пільгових категорій для отримання безкоштовних віз (серед інших там мають бути і представники громадських організацій). Значною мірою цей успіх став можливим завдяки багаторічному моніторингу та громадському лобіюванню з боку підтриманої Фондом ініціативи «Європа без бар’єрів».
Значення Європи як економічного партнера для України випливає з таких основних причин:
Геополітичних: Україна є зв’язуючою ланкою між ЄС та СНД; транзитером енергоносіїв та інших важливих вантажів.
Економічних: Україна для Європи та Європа для України є взаємовигідними ринками збуту товарів і послуг; Європа виступає для України джерелом високих технологій, передового менеджменту, привабливим ринком праці: адже для українських заробітчан тут вища зарплата, ніж у Росії, але значно ближче додому, ніж з Америки; країни ЄС забезпечують майже 80 % прямих іноземних інвестицій в економіку України.
Політичних: ЄС – альтернатива СНД і євразійській інтеграції, гарантія незалежності; вигідно співпрацювати у боротьбі з тероризмом, наркотрафіком та нелегальною міграцією; з Європи Україна повинна запозичити верховенств прав людини, дотримання законності і правопорядку, демократії.
На даний час країни Європи займають меншу частку, ніж СНД, у зовнішній торгівлі України, і сальдо торгового обороту з ними також негативне. Дуже великим недоліком є те, що експортує Україна до країн Європи сировинну продукцію з малою доданою вартістю, тобто недорогоцінні метали і вироби з них, текстильні вироби, напівфабрикати, азотні добрива, металомісткі машини й обладнання. Імпортує ж машини й обладнання, транспортні засоби, фармпрепарати, товари народного споживання, тобто готову продукцію, яка коштує дорого.
Головними партнерами України з країн Європи є Німеччина, Італія, Польща, Велика Британія, Франція, Угорщина, Чехія. Найбільший експорт з України спрямовується в Італію (3 млрд.дол.), Польщу (2,8), Німеччину (1,8), Угорщину (1,3 млрд.дол). Найбільший імпорт надходить з Німеччини (майже 7 млрд.дол.), Польщі (3,2), Італії (2 млрд.дол.). Значна частка Європи в українській торгівлі послугами: 22 % в їх експорті і аж 44 % в імпорті. Необхідно підкреслити, що у 2011 - 2012 рр. сам Євросоюз упритул зіткнувся з економічною кризою, насамперед, з кризою борговою, яка найбільше проявилася в Португалії, Іспанії, Греції, Ірландії. Для покращення економічної ситуації уряди в європейських країнах вдаються до вкрай непопулярних заходів: скорочення зарплат, соціальних виплат тощо, а це, у свою чергу, настроює місцевих жителів проти зарубіжних заробітчан, у тому числі українців.
Для покращення торговельних стосунків з європейськими країнами Україна уклала і ратифікувала договір про створення зони вільної торгівлі з країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), тобто Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією та Швейцарією. Усі ці країни не належать до Європейського Союзу. Україна має з ними велике негативне сальдо, але зона вільної торгівлі, яка буде запроваджувати зниження митних ставок поступово, може дати для нашої країни позитивний економічний ефект від полегшення доступу наших товарів на їх ринок.
Економічні стосунки з країнами Північної Америки.
До цих країн належать США, Канада і Мексика, які утворюють Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement – NAFTA). Частка країн цього інтеграційного об’єднання у зовнішній торгівлі та інвестиціях в Україну незрівнянно менша у порівнянні з країнами Європи чи СНД. Проте вони, особливо США, мають велику політичну вагу у світі, і утвердження на їх ринках важливе для підняття міжнародного авторитету України. Важливим чинником співпраці є наявність у США та Канаді великої української діаспори, що дозволяє сподіватися на певне лобіювання інтересів нашої країни.
Проте загальна величина товарообігу зі США, Канадою й Мексикою дуже мала. За 2011 рік експорт України до США склав 1114 млн.дол., імпорт звідти 2591 млн.дол, експорт до Мексики 352 млн.дол., імпорт з Мексики 96 млн.дол., експорт до Канади 122 млн.дол, імпорт з Канади 208 млн.дол. Як басимо, з Мексикою ми маємо позитивне сальдо, а з Канадою та США різко негативне. Мало товарів, які можуть пробитися на вельми примхливий і перенасичений ринок цих країн.
Основний експорт до країн НАФТА – металургійна продукція, деякі харчові товари, добрива, текстильна продукція. Імпортуємо звідти машини, обладнання, продукти хімічної промисловості, лікарські засоби, каву, харчові продукти та інше.
Важливим моментом співпраці з США є науково-технічна кооперація в галузях освоєння космічного простору, металознавства, медицини. Також працює ряд грантів та програм допомоги Україні, які мають переважно гуманітарний та просвітницький характер. Серед них варто назвати програму «Інтернет для читачів публічних бібліотек» (LEAP), на яку було виділено 1,5 млн. дол., у результаті в українських публічних бібліотеках створено 147 інтернет-центрів, посольство США в Україні фінансує програму «Вікно в Америку», яка знайомить українських громадян з новинами США. Уряд США постійно оголошує конкурси на здобуття грантів і програм для навчання в США студентів, магістрантів, стажування викладачів. Студенти нашого факультету постійно беруть участь у прогpамі “Work & Trawel”, яка дозволяє попрацювати в США у час літніх канікул, оволодіти мовою та навичками праці. Проте ця програма здійснюється не за кошти приймаючої сторони, а за власні кошти учасника.
Перспективність зміцнення позицій на існуючих та завоювання нових ринків країн, що розвиваються.
Для української зовнішньоекономічної політики дуже важливо не нехтувати можливостями взаємовигідних економічних зв’язків з країнами, що розвиваються. Як відомо, до таких належать більшість країн Азії, Африки, Латинської Америки, Океанії. Позитивними сторонами торгівлі та інших видів зв’язків з країнами, що розвиваються, є такі:
споживачі в цих країнах (як корпорації, так і громадяни) не такі вибагливі до якості товарів і послуг, як споживачі високо розвинутих країн, але зацікавлені в купівлі відносно дешевих товарів. Саме тому структура нашого експорту до країн, що розвиваються, більш раціональна, у ній вища частка продукції машинобудування та інших технологічних галузей;
за рівнем економічного розвитку, матеріальною базою, станом освіти та науки Україна іде попереду багатьох з країн, що розвиваються, тому вона має всі можливості надавати цим країнам різноманітні високотехнологічні послуги, у тому числі науково-технічні, інженерні, геологорозвідувальні, комп’ютерні, освітні;
з більшістю країн, що розвиваються, сальдо зовнішньої торгівлі України позитивне;
країни Азії, Африки, Латинської Америки володіють унікальними природними ресурсами й природними умовами, які дають можливість виробляти продукцію, що не може бути вироблена в Україні, наприклад, тропічні фрукти, чай, кава,какао,натуральний каучук. Це зумовлює об’єктивну зацікавленість України в імпорті сировини й сільськогосподарських продуктів;
країни, що розвиваються, мають вищі темпи економічного розвитку, ніж постіндустріальні країни, які все частіше потрапляють в ситуацію рецесії ( це означає спад показників ВВП два квартали підряд і більше). Серед країн, що розвиваються, є такі економічні гіганти, як Китай, Бразилія, Індія, які являють собою надзвичайно потужні ринки і впливають на всю економічну ситуацію на світовому ринку.
Звичайно, існують і певні труднощі в завоюванні і утриманні ринків цих держав. До таких труднощів належать:
значна географічна віддаленість країн, що розвиваються, від України, що збільшує транспортні витрати і потребує багато часу на постачання продукції;
велика конкуренція за ці ринки з боку інших країн, насамперед, колишніх метрополій;
складні умови політичного життя, часті перевороти, специфіка ведення ділових стосунків, клановість в економічному й політичному розумінні.
Найголовнішими торговими партнерами України серед країн, що розвиваються, є країни Азії. Азія – не тільки найбільша й найзаселеніша частина світу, країни Азії відрізняються великою різноманітністю природи, економіки, загалом цивілізацій. Тут знаходяться такі найбільші за населенням країни світу як Китай та Індія, найбагатші нафтогазовими ресурсами арабські країни навколо Перської затоки, віддалені й малоосвоєні регіони Центральної Азії, густозаселені острівні країни як Філіппіни та Індонезія. Країни Азії можуть бути зацікавлені в українському продовольстві, адже населення багатьох з них збільшується і стає багатшим; у послугах з освоєння родовищ корисних копалин; у постачанні озброєнь і військової техніки, а також металу і транспортних засобів. Нарешті, Україна має багатий досвід навчання і підготовки кадрів для азійських країн: В’єтнаму, Лівану, Сирії, Туреччини, Індії, Пакистану, Афганістану і багатьох інших.
Загалом на країни Азії, серед яких майже усі, за винятком Японії та Ізраїлю, належать до тих, що розвиваються, припадало у 2011 р. 26 % експорту товарів і 16 % їх імпорту, а за перші 2 місяці 2012 р. – 28 % експорту і 15 % імпорту. Позитивне сальдо сформувалося з Азією в цілому і склало за 2011 рік 4,5 млрд. дол. Негативне сальдо у торгівлі з Китаєм (більше 4 млрд. дол.), а також з Республікою Корея, Малайзією, Лаосом, Камбоджею, Японією, Філіппінами, Шрі Ланкою.
Найбільшими нашими партнерами за експортом є Туреччина, Індія, Китай, Іран та Ліван. Експорт в кожну з усіх цих країн перевищив 1 млрд.дол, а в Туреччину досяг 3,75. Найбільший імпорт надходить з Китаю (6,27 млрд.дол.), Кореї (1,24), Туреччини (1,48) та Японії (1 млрд.дол.).
Найбільшими статтями експорту до країн Азії є металопродукція, озброєння і військова техніка, продовольство, особливо зерно. Імпортується з Азії сільськогосподарська продукція і харчові товари, особливо чай, кава, натуральний каучук, прянощі, цукор-сирець, товари народного споживання, фармацевтика, машини, обладнання, одяг, взуття тощо. Найширший спектр імпорту з КНР. Напевно, важко сказати, яких китайських товарів немає на нашому ринку. Ви повинні розуміти, що так було не завжди. До 2005 року Україна мала стійке позитивне сальдо у торгівлі з Китаєм, але починаючи з 2006, сальдо стало негативним. Цьому найбільше сприяло 2 обставини: зниження Україною імпортних тарифів у процесі вступу до СОТ і утримання Китаєм низького курсу своєї національної грошової одиниці – юаня, внаслідок чого китайська продукція є порівняно дешевою, отже, конкурентноздатною на ринку України. Якщо в 1960-х роках з Китаю завозили спортивне взуття, авторучки й махрові рушники, які були дивом для нерозбещеного радянського покупця, то в наш час з Китаю завозять не тільки одяг, взуття, спортивне спорядження, іграшки, хімікати, а й високотехнологічну продукцію: комп’ютери, різноманітні електронні пристрої, автомобілі, сільськогосподарську й домашню техніку.
Важливим, а головне, партнером з дуже великим позитивним сальдо є Індія. Наш експорт туди склав 2,26, а імпорт 0,8 млрд.дол. Експортуємо в Індію продукцію хімічної промисловості, добрива, чорні метали, обладнання для електростанцій (в т.ч. для атомних реакторів) та сталеливарної промисловості, сталь, алюміній, залізничне обладнання, медичне обладнання, рослинні олії, продукцію паперової промисловості, електричні машини та обладнання тощо.
Імпортують фармацевтичну продукцію, тютюн, каву, чай та спеції, косметику та парфюмерію, натуральну гуму, яловичину, харчові сільськогосподарські культури, готовий одяг, машини та інструменти, шкіру та вироби з неї, бавовняну пряжу, тканини та інші текстильну продукцію, сільськогосподарську продукцію, пластмаси та лінолеум, запаковані продукти харчування, тощо.
Індійська фармація складає 30 % усього імпорту з цієї країни. Перевагою індійських ліків є їх дешевизна, причому вони виготовляються за зразком ліків провідних західних фірм.
Туреччина теж виступає важливим торговим партнером України, крім того, вона є доволі близьким сусідом, сприяють торгівлі розвинуті шляхи сполучення. Експортуємо товарів на 3,75 млрд.дол., а імпортуємо на 1,48 млрд.дол. Експорт складається з металопродукції, обладнання, сільгосппродуктів, мінеральних добрив, а в імпорті переважають цитрусові, сухофрукти, горіхи, одяг, устаткування. Крім того, Туреччина досить швидко витісняє Крим з відпусткових планів українців. Усе більше наших громадян проводять відпустки на турецькому узбережжі, бо при цілком порівнянних цінах комфорт і якість обслуговування там значно вищі, а обслуга прекрасно розмовляє російською мовою. Уряд України розраховує створити зону вільної торгівлі з Туреччиною до кінця 2012 р. і довести взаємний товарообіг до 20 млрд.дол.
Багато невеликих країн Близького Сходу є значним ринком збуту для українського зерна. Наприклад, Ліван уже в 2012 році закупив в Україні 25 тис.т пшениці по ціні $ 298,14 за тонну.
Країни Африки теж є перспективними для України. Африка – багатий природними ресурсами і ще недостатньо вивчений континент, і за вплив на нього конкурують між собою всі сильні світу цього. Для України важливо, що в африканських країнах зараз працюють на різних важливих посадах багато випускників колишніх радянських вузів, а також те, що в арміях багатьох африканських країн знають колишню радянську військову техніку. Загалом на Африку припадає 3,34 млрд дол. експорту України, тобто його 4,8 %, і 0,94 млрд.дол. імпорту, тобто 1,1 %. Найголовнішими партнерами є Єгипет, Алжир, Гана, Гвінея, Марокко, Лівія, Нігерія. Революції, які відбулися в арабській частині Африки у 2011 р., зменшили торгівлю з Лівією, Тунісом, Алжиром, Марокко, але коли буде відновлено політичну стабільність, зростання взаємної торгівлі не забариться.
Єгипет – найголовніший партнер України, сальдо торгівлі складається на нашу користь. В останні роки зріс експорт сюди українського зерна, особливо пшениці та кукурудзи, традиційно здійснюються поставки металопродукції, жирів, олії, соєвих бобів, молочних та інших харчових продуктів, а з Єгипту Україна імпортує цитрусові, овочі, полімерні матеріали, фармацевтичну продукцію і текстиль. Крім того, українці активно купують тури в цю країну. Нагадаю, що понад 100 років назад на єгипетському курорті Гелуан тривало й неодноразово лікувалася Леся Українка.
При загальному різко позитивному сальдо з Африкою негативне сальдо сформувалося в торгівлі з Ганою, бо ця країна – великий постачальник какао-бобів для української кондитерської промисловості, і з Гвінеєю. Бо з неї ми закуповлюємо більшу частину сировини для виробництва алюмінію.
Третій напрям серед країн, що розвиваються, - Латинська Америка. Про перспективність цього вектора говорить, наприклад, той факт, що Україна має намір істотно розширити географічну структуру українського експорту, створивши зону вільної торгівлі з країнами Південної Америки, насамперед, з Південноамериканським спільним ринком, тобто МЕРКОСУР. Це митний союз Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю. Від створення такої зони повинно найбільше виграти українське машинобудування, бо наша продукція енергетичного й транспортного машинобудування добре відома на цьому ринку й затребувана ще від середини 1970-х років.
Найбільшими партнерами України є Аргентина, Бразилія, Перу, Чилі, Віргінські острови, Парагвай. Важливі не лише господарські, а й гуманітарні відносини з Кубою. Основу експорту України до Аргентини складають продукція машинобудування та метали, з Аргентини імпортуються соки, риба та морепродукти, цитрусові й виноград, деякі машини. До Бразилії основна частка експорту формується за рахунок добрив і чорних металів, а також постачаються енергетичні матеріали, гума та ліки, імпортуються ж переважно сільськогосподарські продукти, насамперед цукор, а також руди й концентрати. Продовжується співробітництво у науково-технічній, насамперед, космічній сфері, а також в галузі культури й спорту.