Практичне заняття 5. Тема. Лексика ділового мовлення

План.

1. Лексичні норми.

2. Точність мовлення. Точність слововживання.

3. Синоніми. Різновиди синонімів.

4. Синоніми у правничій сфері.

5. Причини порушення смислової точності мовлення.

6. Пароніми.

Література

1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. - К.,2005.

2.Грозовська Н.А. Конспект лекцій з курсу “Українська мова професійного спілкування”. – Запоріжжя, 2005.

3.Ділова українська мова. Навчальний посібник / За ред. О.Д.Горбула. – К., 2000.

4.Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення.- Донецьк, 2001.

5.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків, 2004.

6.Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису. – К.,2003.

7.Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. - К.,2004.

1. Лексичні норми охоплюють точність, чистоту мовлення, правильність слововживання. Мовне багатство людини залежить передусім від уміння користуватися лексичним складом мови: синонімами, паронімами, омонімами, запозиченими словами.

Розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономір­ності лексичної сполучуваності становлять основу мовленнє­вої досконалості. Знебарвлюють фахове мовлення плеоназми, тавтологія, кальки, суржикові й просторічні елементи, мовні штампи, жаргон, арго тощо.

Лексичні норми регламентовані лінгвістичними словни­ками — тлумачними, іншомовних слів, словниками слово­вживання, синонімів та антонімів (див. розділ "Словники як джерело фіксації мовної норми") — і тісно пов'язані з точністю та чистотою мовлення.

2. Важливою комунікативною особливістю мови є її точність, тобто правильний вибір слова і доречне його вживання у відо­мому для всіх значенні й у відомих для всіх словосполученнях, а також точне відтворення фразеологізмів.

Точність слововживання — важлива, одна з визначальних ознак мовної культури та мовної майстерності. Вона е передумо­вою повного взаєморозуміння між тим, хто говорить або пише, і тим, хто слухає або читає, а це, в свою чергу, і становить суть мовного спілкування. Точність слововживання передбачає чіткість і зрозумілість висловлювання, оскільки неправильний вибір слова породжує неточність, а то й двозначність вислов­лювання, затемнює думку.

Багато помилок, які трапляються в усному та писемному мовленні, породжені невмінням користуватися багатозначними словами, синонімами і термінами.

Відомо, що в мові слів набагато менше, ніж існує у свідо­мості понять, котрими оперує людина. Якби кожне поняття ві­дображалося в окремому слові, то словниковий склад мови став би настільки громіздким, що спілкування за допомогою мови стало б неможливим. Однак цього не відбувається тому, що в мові одне слово здатне позначати кілька понять, тобто мати кілька значень, отже, бути багатозначним або полісетічним.

Усі значення багатозначного слова становлять його семан­тичну структуру. Семантична структура слова постійно змі­нюється, оскільки окремі слова змінюють семантичний обсяг: вони звужують або розширюють свої значення.

Процес розширення значень слова відбувається в мові значно активніше, ніж зворотний процес — їх звуження. Кількість значень слів буває різною. Наприклад, до слова іти одинадцятитомний "Словник української мови" подає 30 основних синонімів, до слова брати — 22, дати — 13, дивитися — 11 та ін.

Однак багатозначним слово є лише у словнику. Той, хто слу­хає, або читає текст, сприймає слово саме в тому значенні, яке має той, хто говорить або пише. Тобто контекст завжди конкре­тизує значення слова. Інколи для того, щоб багатозначне слово стало однозначним, достатньо мінімального контексту — варто лише додати до цієї лексеми одне слово. Для іменника — це найчастіше прикметник, для дієслова — залежне слово.

3. Слова, що мають близьке або тотожне значення, називаються синонімами.

Синоніми урізноманітнюють наше мовлення, роблять його багатим, неодноманітним, надають йому виразності, чіткості, емоційності, образності. Прийнято вважати, що синоніми характерні лише для художнього мовлення, публіцистики чи розмовної сфери. Однак це не зовсім правильно, бо з синоні­мами маємо справу і в наукових текстах, і в офіційному мо­вленні. Щоправда, там синоніми позбавлені деякої експресії, образності.

У виборі синонімів виникають певні труднощі. Скажімо, якому слову надати перевагу: базар, ринок чи ярмарок? Адже від точності слововживання нерідко залежить доля людини. Так, на позначення місця роздрібної торгівлі продуктами сіль­ського господарства або іншими товарами уживаються і слово базар, і слово ринок, однак в офіційно-діловому стилі перева­га надається лише слову ринок; як політекономічний термін уживається також лише слово ринок. Тільки базар уживаємо на позначення передсвяткової або сезонної торгівлі та в пере­носному значенні на позначення шуму, гаму, голосних безлад­них розмов. Слово ярмарок означає торг, який влаштовується регулярно, в певну пору року і в певному місці для продажу та купівлі товарів (місце скупчення кого або чого-небудь, де багато шуму, галасу, велике пожвавлення)

Стилістичні синоніми — це близькі за значенням слова, які різняться або сферою вживання (процент — відсоток; доказ — аргумент), або відтінками значень (вештатися, чвалати, кульгати, шкандибати). Наприклад: вештатися — ходити туди-сюди, в різних напрямках, блукати, бродити де-небудь; плентатися — йти, їхати, пересуватися повільно, через силу, плестися, волоктися; чвалати — іти повільно, важко ступаючи, утворюючи шум, шарудіння, брести, тарабанитися, плутатися; кульгати — шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу, чи ледве йти, шкандибати, шкутильгати, кривуляти; шкандиба­ти — кульгати, шкутильгати, дибати, кривуляти.

Бувають контексти, в яких можна один синонім заміни­ти іншим. Однак подібну операцію потрібно робити завжди обережно, щоб уникнути можливих помилок і неточностей. Адже здебільшого синоніми — це не тотожні вислови, а лише близькозначні слова. І якими б близькими вони не були, у їх значенні завжди є різниця. Цю відмінність між синонімами слід відчувати, щоб уживати слово доречно.

Розглянемо слова доказ і аргумент. Як засвідчують словни­ки, слово доказ має такі значення: 1) незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження, аргумент; 2) предмет або обставина, що підтверджують чиюсь провину; слово аргумент означає: 1) підста­ву, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь; 2) мат. незалежна змінна величина. Отже, збіг значень цих слів лише частковий. Оскільки кожне слово багатозначне, то семантична структура кожного з них накладається не повністю. Звичайно, з математичним значенням це слово не матиме синоніма у слові доказ.

4. У правничій сфері зафіксована синонімія між такими словами: адвокат — захисник, оборонець (оборонник), речник; аварія — катастрофа; авдитор — прокурор; аномалія — ненормальність, відхилення, викривлення, неправильність, патологія, анормаль­ність; анонімний — безіменний; апеляція — оскарження; бан­дит — гангстер, нальотчик, грабіжник, розбійник; бешкет — де­бош, хуліганство; безчинство — розбій, насильство, насилля, сила; божевільний — безумний, психічно хворий, душевнохво­рий, ненормальний, причинний, навіжений, шалений, біснува­тий, помішаний; вартовий — вартівник, чатовий, караульний, страж, конвойник, конвойний, конвоїр; ватажок — провідник, отаман, ватаг, вожак, батько; винний — винуватий, провин­ний; випитувати — допитувати, допитуватися, видобувати, витягати; відомості — дані; відплата — помста, розплата, порахунок; відступництво — зрада, зречення, відречення; вірогідний — імовірний (ймовірний), правдивий, достовірний; власний — особистий, свій, приватний; власник — господар, хазяїн, володар; властивий — характерний, притаманний; в'язниця — тюрма, острог, темниця, арештантська, каталаж­ка; в'язень — ув'язнений, арештант, арештований, невільник, кримінальник, невольник; грабіж — грабунок, пограбування; грабіжник — драпіжник, злодій, розбійник; грабувати — роз­бійничати, гарбати, розграбовувати; грішник — грішний, нечестивець, нечестивий; громадський — публічний; грома­дянин — обиватель, підданий; громадянство — підданство; дисциплінований — організований, підтягнутий, підтягнений, зібраний; довідка — посвідчення, посвідка; доводити — доказу­вати, обґрунтовувати, мотивувати, аргументувати, посвідчувати; догана — нотація, прочуханка, накачка; слідкувати — сте­жити, пантрувати, наглядати, припильновувати, приглядати.

Більшість синонімів допустима, зазвичай, у розмовному, не­офіційному мовленні. В документації слід добре зважити, якому із синонімів надати перевагу (і чи надавати перевагу синоніму взагалі). Адже кожне слово-відповідник накладається лише одним значенням або кількома на значення вихідного слова. Крім того, чимало із названих слів є термінами, а оскільки це так, то відповідником до кожного з них в офіційному стилі може бути лише таке слово, семантична структура якого повністю збігається із семантичною структурою основного слова-терміна. Зауважимо також, що кожне зі значень багатозначного слова може мати свої синонімічні ряди.

Проаналізуємо слово бешкет. Воно багатозначне: 1) порушен­ня порядку, пристойності, супроводжуване галасом, сваркою, бійкою; 2) грубе порушення загальноприйнятих норм моралі й поведінки із застосуванням утисків і насильства. До першого значення правомірними будуть синоніми дебош, хуліганство, а до другого — безчинство, розбій, насильство, насилля, сила. Багатозначним є і слово бити: 1) стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь (синоніми: гамселити, гатити, гепа­ти, дубасити, кресати, молотити, мостити, садити, ударяти, бацати); 2) завдавати ударів, побоїв кому-небудь (синоніми: побивати, гамселити, гатити, дубасити, лупити, лушпарити, мотлошити, товкти, трощити, чухрати, шкварити, шматува­ти та ін.); 3) з особливою силою діяти на органи чуття людини; про звук та ін. (синоніми: ударяти, шибати).

Відомо, що письменники наполегливо працюють над до­бором слова у кожному конкретному випадку. Наприклад, у М. Коцюбинського перша редакція "Фата моргана" була така: "Надаремне переляканий на смерть циган прохав пустити його", друга редакція "Надаремне переляканий на смерть ци­ган благав пустити його". У першому випадку слово позначає "увічливо звертатися до кого-небудь з метою домогтися чогось", у другому — "наполегливо, невідступне, ласкаво просити, мо­лити, вимолювати, заклинати Богом, падати в ноги, падати на коліна". Отже, другим словом автор досяг більшої правдивості й емоційності.

А ось які синоніми до слова бити добирав Михайло Стель­мах:

1. І хоч як його били, фанатично вірив, що середини не од били, що скоро він одужає. 2. Та як уперіщить по правому плечу, та як сіконе по лівому. 3. Але Кульчицький, не огля­даючись, розгойдується темним клубком і шмагає з усієї сили коня. 4. Незчувся Степан, як пригнувся, підлетів до воріт, як з розмаху ляснув по плечу Марійку... 5. Тимофій бридливо подивився на Мирона, поморщився, ткнув його кулаком у спи­ну. 6. Йому вже давно остогидло служити в немилосердного Січкаря, який навіть свою жінку молотив, мов сніп. 7. З лю­тою ненавистю вчитель гамселить управляючого кулаками т обличчя і груди. 8. А колись у тюрмах за тютюновий дух до смерті дубасили. 9. Січові братчики присудили провчити його дубцями і відпустити на покаяння.

5. Причинами порушення смислової точності мовлення можуть бути:

1. Вживання слів у невластивому їм значенні. Це найпо­ширеніша вада усного мовлення. Часто помилково уживаються слова білет, відкривати, виключати, являтися, крайній, рахувати тощо. У повсякденному мовленні нерідко чути фрази:

"Я купив два білети на футбольний матч"; "Відкрийте вікно"; "Виключіть світло"; "Він являється головним у цій справі"; "Хто крайній?"; "Я рахую, що ти неправий".

З яким же значенням виступають у літературній мові виді­лені слова? Слово білет у літературній мові позначає цінні папери: лотерейний білет, банківський білет. Це слово вжи­вається також у значенні "картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки" — екзаменаційний білет. А на позначення "посвідчення про сплату грошей за право проїзду у транспорті, за право відвідання музею, кінотеатру, театру" або "документа, особового посвідчення про належність до ор­ганізації, товариства, установи" вживається слово квиток.

Дієслово відкривати виступає у значеннях 1) "піднімаючи або знімаючи те, чим закрите щось, робити вільним доступ усередину чого-небудь": відкривати яму, відкривати вхід до чогось, відкривати обличчя, рот; 2) "відкорковувати, розпа­ковувати що-небудь": відкривати банку, пляшку; 3) "крутячи кран, відводячи клапан, що служить перепоною для чого-не­будь, вводити, пускати в дію": відкривати воду, відкривати газ; 4) "виявляти, помічати щось, раніше не помічене": відкри­вати нові землі, відкривати планети; 5) "започатковувати діяльність якої-небудь установи, закладу, починати що-небудь": відкривати новий магазин, інститут, фронт, засідання, збо­ри, рахунок тощо. Слово відкривати вживається також у та­ких стійких висловах: відкривати Америку; вікривати душу; вікривати карти; відкривати очі комусь на щось; відкривати обійми тощо. Зі значенням "відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон, роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні" вживається слово відчиняти: відчиняти вікна, двері, відчиняти магазин, відчиняти буфет, відчиняти корпус.

Дієслово виключити вживається у значенні: 1) "усувати із складу чого-небудь, позбавляти чогось": виключити із раціону жири, виключити із свого лексикону жаргонні слова; 2) "ви­водити із складу якоїсь організації, позбавляти права вчитися в навчальному закладі": виключити з парти, виключити з інституту, виключати зі списків. У значенні "припинити дію чого-небудь, перериваючи зв'язок із загальною системою; припиняти дію якого-небудь приладу, механізму" вживається слово вимкнути: вимкнути струм, вимикати світло, вими­кати мотор. Слово виключення не можна вживати у значенні виняток. Наприклад: "Усі без винятку проголосували "за".

Дієслово являтися вживається в тому ж значенні, що й слово з'являтися — "приходити, прибувати куди-небудь, по­казуватися де-небудь, ставати доступним зорові, появлятися; ставати наявним": Доки він порався біля човна, явилося ще троє несподіваних пасажирів (О. Гончар). Кривавий місяць вирина за гаєм. На хвильку поза срібну хмарку щез. І знов явився (І. Франка). Чого являєшся мені у сні? (/. Франка).

У ролі зв'язки в іменному складеному присудку вживається дієслово бути. Тому фраза "Він являється головним винуватцем цієї події" неправильна. Треба: "Він є..." або "Він — головний винуватець цієї події".

Крім дієслова бути, у ролі зв'язки може виступати сполука являти собою — у значенні "бути ким-чим, яким-небудь". Такі присудки характерні для наукового стилю. Наприклад: "Аміакати являють собою розчини аміачної або кальцієвої селітри в рідкому аміаку" (М. Білоус та О. Сербенська пропо­нують замінювати цей вислів на становити собою).

Прикметник крайній уживається в значенні "який знахо­диться на краю чого-небудь, віддалений від середини": крайнє крісло в ряду, крайня хата, крайнє вікно будинку, крайній під'їзд. Останній — це той, хто замикає ряд, хто стоїть у са­мому кінці. Протилежне до нього "перший": останній син, остання сторінка. Тому для назви того, хто замикає чергу, зживається слово "останній": "Хто останній?" Вислів "Хто крайній?" вважається ненормативним.

6. Точність слововживання порушується нерідко через незнання значень слів-паронімів — близьких за звучанням, .те відмінних за написанням і значенням лексем. Наприклад: дружний (згуртований, одностайний) і дружній (доброзичливий, прихильний); виклад (письмова чи усна розповідь) і викладання питання лекцій, ведення уроків); досвідчений (що має знання, великий життєвий досвід) — освічений (що має освіту, здобув великі знання); формувати (надавати чому-небудь певної форми, організовувати, створювати щось з певної кількості людей; виробляти в когось певні якості, риси характеру) і фор­мулювати (коротко і точно висловлювати, виражати думку); недоторканість (депутатська) — замість недоторканність. Є й недоторканий — якого не чіпай, образливий; неторка­ний — якого ніхто не торкався (рос. нетронутый); недоторкан­ний — який охороняється, якого не можна псувати, нищити (рос. неприкосновенный); недоторканна — скажімо, про дів­чину (рос. недотрога); ще — недоторкливий, недоторклива, розм. недотика, недоторка.

Звукові оболонки паронімів можуть розрізнятися:

— окремими звуками: афект (емоційний стан) — ефект (наслідок якихось дій, сильне враження);

— кількома звуками одночасно: місто (великий населений пункт) — місце (чимось зайнятий простір);

— суфіксами: корисливий (користолюбний) — корисний (який дає користь);

— префіксами: кислий (смакове відчуття) — розкислий (м'який, млявий);

— кількома компонентами одночасно: методика (сукупність прийомів проведення якоїсь роботи) — методологія (вчення про науковий метод пізнання або про різні методи в окремих науках).

Паронімами можуть бути синонімічні слова: лицар — ри­цар; антонімічні: кепський (поганий, недобрий) — лепський (хороший, гарний); слова однієї тематичної групи: калина (кущоподібна рослина) — малина (кущоподібна рослина).

В усному мовленні нерідко плутають слова: адрес — адреса, військовий — воєнний, громадський — громадянський, особи­стий — особовий. Розглянемо їх.

Слово адрес означає "писане привітання, звернення до ко­гось з нагоди якоїсь події, переважно ювілею". Наприклад: "Вручити вітальний адрес". Слово адреса має значення "напис на поштовому відправленні, зазначення місця мешкання особи або перебування установи": домашня адреса, зворотня адреса, помилитися адресою, на мою адресу.

Слово військовий має значення: 1) "який стосується війська; узвичаєний, установлений у війську, в армії": військовий ко­мандир, військовий аташе, військовий трибунал, військовий комісаріат, військовий підрозділ (частина), військовий заклад, військова академія (школа), військове звання, військова прися­га, військова дисципліна тощо; 2) "людина, що служить у вій­ську, військовослужбовець": стати військовим, спорядження військового. А слово воєнний позначає все, що стосується війни: воєнний блок, воєнне угрупування, воєнний стан, воєнний табір, воєнний період, воєнні роки, воєнна поезія тощо.

Громадський — прикметник до "громада" — означає: 1) "який стосується групи людей, об'єднаних спільністю ста­новища, інтересів"; 2) який виникає, відбувається в суспіль­стві або стосується суспільства, зв'язаний з ним; 3) належний усій громаді, всьому суспільству, колективний". Наприклад: громадські справи, громадські збори, громадські інтереси, гро­мадський порядок, громадська думка, громадські організації, громадські доручення тощо. Громадянський — прикметник від іменника громадянин — означає "такий, що має стосунок до людини як до громадянина — свідомого члена суспільства, підданого якоїсь держави": громадянська гідність = гідність громадянина, громадянська мужність = мужність громадя­нина. А також: громадянська війна, громадянська панахида, громадянська страта, громадянський шлюб.

Прикметник особистий має значення: 1) "який належить певній особі"; призначений для індивідуального користування чи обслуговування: особиста власність, особисте господарство, особисте майно, особиста зброя, особисті папери, особистий підпис, особиста охорона та ін.; 2) "який безпосередньо сто­сується якоїсь особи, виражає її індивідуальність": особиста думка, особисте життя, особисте щастя, особисте зацікавлен­ня і под.; 3) "який здійснюється окремою особою безпосередньо, а не через інших": особистий нагляд, особиста участь, особиста присутність, особисте спостереження, особисте втручання тощо. Прикметник особовий має значення: 1) "який стосується окремої людини, індивіда"; вживається у таких сполученнях: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особовий рахунок; 2) "який виражає категорію особи": (у граматиці) особове закінчення, особове дієслово, особове речення.

Слід постійно пам'ятати про різницю між словами: генераль­ний/ генеральський; виборний/ виборчий/ вибірний; важливий / важний і под.