Практичні завдання:

Назва

технології

Основні

методи

реалізації цієї

технології

Пріоритетні форми

навчання у ВНЗ за означеною

технологією

Особливості

діяльності

викладача при

підготовці та

проведенні занять в межах

означеної

технології

Методи та засоби

педагогічного

контролю у

зазначеній

педагогічній

технології

Модульно-рейтингова

технологія

Лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття.

Метод проблемного викладення, частково-пошуковий та дослідницький методи.

Лекції (оглядові, настановчі, підсумкові, проблемні);

лабораторні, практичні заняття;

індивідуальні та самостійні роботи;

консультації, семінари, колоквіуми.

Викладач виконує роль діагноста, консультанта, мотиватора і постачальника інформації.

Викладач повинен розподілити навчальну дисципліну на модулі. Навчальний матеріал розподіляється в межах модуля на структурні елементи, перед кожним з яких ставиться певна індивідуальна дидактична мета, а інформаційний зміст представляється в об’ємі, що забезпечує її досягнення.

Організація навчання на основі проблемного підходу до засвоєння знань. Розширення можливості різноманітної самостійної роботи студентів, самоконтролю. Розробка навчальної програми для студентів, що містить цільову програму дій, банк інформації і методичне керівництво із досягнення поставленої мети.

Проведення консультацій для надання студентам методичних порад, рекомендацій щодо засвоєння змістових модулів.

В модулі все оцінюється: задача, робота, відвідування занять, стартовий, проміжний і підсумковий рівень студентів.

Оцінка виставляється у залікових одиницях, використовується навчальний рейтинг.

Перевірка якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, вико­ристання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.

Технологія проблемного і групового навчання

Метод проблемного викладання (створення проблемної ситуації); частково-пошуковий (активний пошук розв’язання завдань студентами самостійно під керівництвом педагога); дослідницький (самостійне опрацювання наукових джерел, проведення спостережень і вимірів та ін.. дії пошукового характеру).

Семінар «мозковий штурм» (груповий пошук рішення проблеми); семінар-дослідження.

Лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, евристичні бесіди, дискусії

Створивши проблемну ситуацію, викладач не просто повідомляє кінцеві висновки науки, а відтворює в якійсь мірі шлях до відкриття, розкриває внутрішні суперечності, демонструє сам шлях наукового пошуку. Методичні прийоми:

- актуалізація навчального матеріалу;

- створення проблемної ситуації;

- постановка навчальної проблеми;

- побудова проблемної задачі;

- розумовий пошук і рішення проблеми;

- перевірка рішення проблеми.

Підбір наочного матеріалу, технічних засобів для проведення заняття. Підготовка завдань для самостійної роботи студентів.

Переважно групове оцінювання роботи.

Для оцінювання використовують широкий діапазон балів. Оцінюється здатність працювати в групі, актуальність і цікавість запропонованих ідей, логічність мислення.

Ігрові технології

Ділова гра (група вправ по виробленню послідовності рішень в штучно створених умовах);

Ігрові дискусії (групове обговорення питань);

«мозковий штурм» (групове вирішення проблеми);

імітаційна вправа;

ігрове проектування (сполучення аналізу ситуацій і розігрування ролей);

індивідуальні тренажі (застосування тренажерів, що імітують робоче місце); ігри-вправи (вікторини та ін.);

рольова гра .

Лекції, практичні заняття.

Задача викладача полягає в постанові мети, сценарію, ролі і функції гравців, правила гри,регламентацію в часі, системи оцінювання.

Зворотній зв'язок між викладачем та студентами. Можливість внесення в гру змін і доповнень залежно від інтересів учасників.

Забезпечення дидактичним матеріалом.

Викладач виступає в ролі арбітра ходу гри.

По закінченню гри викладач підводить підсумки і визначає переможців.

Можна використовувати рейтингову систему оцінювання.

Оцінювання проводиться на основі врахування теоретичних знань, які вони застосовують під час гри, взаємодії учасників між собою. Різні критерії оцінювання формуються відповідно до запропонованих варіантів рішення студентами поставлених проблем.

Інформаційні технології

Комп'ютерні технології можуть здійснюватися у трьох варіантах:

1) технологія як «проникнення» (застосування комп'ютерно­го навчання з окремих тем розділах);

2) як основна (застосування при вивченні базових тем);

3) як монотехнологія (коли весь процес навчання: діагностика, управління, моніторинг, провадиться за допомогою комп'ютера).

Лекції, семінари, лабораторні, практичні заняття, самостійна та індивідуальна роботи.

Викладач у комп'ютерній технології виконує такі функції: організація навчального процесу на рівні предмету, групи; орган­ізація внутрішньо-групової активності і координації; індивідуаль­не спостереження за студентами, надання допомоги; індивідуаль­не навчання; підготовка компонентів інформаційного середовища.

Інформатизація навчання вимагає від викладача комп'ютерної грамотності, до структури комп'ютерної грамотності входять: знання основних понять інформатики і обчислювальної тех­ніки;

знання сучасних операційних систем та володіння їх основ­ними командами;

знання сучасних операційних засобів.

Застосування тестів в електронному варіанті, комп’ютерні тренажери, моделювання та систематизація.

Технологія дистанційного навчання

Поєднуються елементи очного, очно-заочного, заочного, вечірнього навчання на основі інформаційних технологій.

Книги та лекції в електронному варіанті, навчальні матеріали в мережі, аудіо-відео навчально-інформаційні матеріали, лабораторні дистанційні практикуми, консультації по електронній пошті, телеконференції.

Викладач виступає в ролі координатора діяльності студентів. Він повинен постійно удосконалювати пізнавальний процес з урахуванням нових відкриттів, надходжень, зауважень і побажань студентів, підвищувати їхню творчу активність відповідно до нововведень.

Контроль самостійності при виконанні тестів, рефератів та інших контрольних заходів може досягатися, крім очного контакту, за допомогою різних технічних засобів.

Технологія диференційованого навчання

Послідовне, індивідуальне,паралельне, ступеневе навчання.

Лекції, семінари, практичні, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота студента, групова робота.

Індивідуальний підхід викладача до студента, при конструюванні і реалізації навчального процесу необхідна спеціальна робота викладача для виявлення суб’єктивного досвіду кожного студента. Виклад навчального матеріалу повинен бути направлений не лише на розширення знань студентів, їх інтеграцію, структуризацію, узагальнення, але й на постійне перетворення придбаного суб’єктивного досвіду кожного студента. Узгодження суб’єктивного досвіду студентів з науковим змістом навчального матеріалу. Забезпечити студентові вибір рівня і послідовності вивчення та виконання завдань.

Диференціація завдань за рівнем складності, за операційним змістом, пізнавальною самостійністю як для контролю, так і для виконання домашніх і індивідуальних робіт.

Забезпечити контроль і оцінку не лише результату, а й процесу навчання, способів навчальної діяльності, якими студент користується самостійно і продуктивно.

Використовується епізодичне та системне опитування. Всі оцінки позитивні (негативні не оцінюються).

Технологія інтерактивного навчання

Кооперативне навчання, колективно-групове, ситуативне моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Лекції, семінари.

Організація групової роботи: розподіл функцій і обов’язків між студентами, обміну думками, взаємовимоги і допомоги, взаємоконтролю і взаємооцінки.

Постановка проблеми, формулювання завдання, що вимагає пошуку допомоги, обміну думками, формуванню спільної думки в групі.

Виховання гуманних відносин співпраці і взаємодопомоги.

Рейтингова система оцінювання.

Оцінки ставляться на основі індивідуального підходу до студентів. Оцінюється активність, творчість студентів.

Тренінгові технології

Індивідуально творчі, професійні, психологічні.

Аудиторні, позааудиторні, самостійні заняття.

Створення проблемної ситуації, формування груп, наявність особистісно-значущих відносин між учасниками групи. Організація заняття, наявність правил, поетапності.

Оцінюється самостійність, активність, рівень компетентності, здатність до прийняття рішень, взаємодії в групі.