5. Скласти порівняльну таблицю традиційної та кредитно-модульної систем навчання студентів внз

Традиційне навчання

Кредитно-модульне

навчання

1.

Мета навчання

В основі лежить пред­метна парадигма, відповід­но до якої головною метою навчання є озброєння учнів системою знань, умінь і на­вичок.

Модульна система навчання головним своїм призначенням повинна мати таку заміну організаційних засад педагогічного процесу у вищій школі, яка забезпечила б суттєву його демок­ратізацію, умови для дійсної зміни місця студента у навчанні (перетворення його з об'єкта в суб'єкт цього процесу), надала б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, запровадила б у дію принцип індивідуалізації навчання.

2.

Відбір та організація змісту

навчання

Здебільшого завдання не формулюються як діяльнісні. Студент розуміє їх з навчального матеріалу і контролю.

Спочатку готується навчальний матеріал (тексти тощо), далі має місце контроль засвоєння цього матеріалу, але не завжди визначається, як саме студенту використовувати здобутий матеріал.

Орієнтація і діяльність викладача який передає знання групі студентів; тому сутністно домінує діяльність викладання всупереч діяльності учіння.

Студент сам не може обирати дисципліни.

Навчальна дисципліна триває семестр.

Переважно самостійне отримання знань, лекції читаються з метою організації вивчення навчального матеріалу і мотивації, а не викладання інформації. Вивчення теми (розділу) навчального матеріалу подаються цілісно узагальненим модулем на установчих лекціях.

Модуль – це основний засіб модульного навчання, що є закінченим блоком інформації, а також включає програму дій з метою методичного керівництва, що забезпечує досягнення поставленої дидактичної мети. Засвоєння модуля розпочинається оглядово-установчою лек­цією. Далі йдуть індивідуальна самостійна навчальна робота, кон­сультації, потім кілька групових тьюторських занять за опрацьо­ваними джерелами, що впроваджені замість традиційних семінарських занять і в своїй сукупності складають зміст модуля.

Організаційно кожне тьюторське зайняття включає у себе три-чотири види навчальної роботи, серед яких два є постійними невелика письмова робота та дискусія за змістом опрацьованих задач, евристична бесіда, рольові та ділові ігри тощо).

Модуль має наступний інваріантний склад компонентів:

1) навчальний текст (або навчальний матеріал із задачами);

2) керівництво до вивчення (містить джерела інформації, алгоритм рішення задач, еталони тестів для самоконтролю і т.д.);

3) консультація педагога (методичні поради з роботи з модулем, коментарі і пояснення по 1-й і 2-й частинам модуля).

Завдання формулюються в діяльнісному аспекті і пред’являються студентам перед початком навчання.

Далі організовується контроль за засвоєнням цих завдань і тільки після цього готується навчальний матеріал, що дає змогу студенту вирішувати поставлені завдання.

Модулі дають змогу поєднувати різноманітні навчальну і викладацьку діяльність. Переважає навчальна діяльність студентів, індивідуалізоване учіння, що передбачає досягнення обов'яз­кового результату навчання.

3.

Методи навчання

Спостерігається тенденція до використання викладачами одного- двох методів, таких як лекції, письмові завдання, практичні роботи, при цьому ігнорується багатство інших методів.

Використовуються наочні, практичні методи.

Перевага надається словесним методам навчання.

Для реалізації завдань навчання використовуються різноманітні методи з метою оптимізації процесу засвоєння змісту конкретної теми.

Використовуються словесні, наочні методи, переважають практичні.

4.

Форми навчання

Лекції, практичні та лабораторні заняття, семінари, консультації, індивідуальні.

Використовують установчі лекції, які висвітлюють особливо складні, проблемні питання теми, найновіші факти, події.

Семінарські, практичні, лабораторні заняття,

диференйційно-групові роботи,

ділові ігри, самостійна та індивідуальна робота студентів, консультації.

5.

Види педагогічного контролю

Контрольні завдання здебільшого ставляться під кінець навчального курсу. Студент часто не знає, як готуватися до такого контролю. Контрольні завдання у переважній більшості покликані з'ясувати бальну оцінку, а не здійснити повноцінний зворотній зв'язок, тобто не визначити рівень засвоєння. Поширеним є нормативний контроль, за якою оцінка досягнень конкретного студента залежить від результатів навчання інших членів групи.

Студентам не лише визначаються завдання, а й критерії оцінювання їх досягнень. Контрольні завдання покликані поліпшити рівень особистого засвоєння знань кожним. Студент одержує залік якщо його відповіді покажуть нормативний рівень засвоєння, хоч він не обов'язково збігається з максимально можливим. Контрольні запитання мають на меті оцінити ступінь засвоєння знань, умінь і навичок, закріпити здобуте, діагнозувати труднощі. Проводиться еталонний контроль (за критеріями результативності навчання). Оцінка результатів конк­ретного студента по залежить від ріння результатів групи.

Модульний контроль знань студентів проводиться після завер­шення лекційних, семінарських, лабораторних і практичних за­нять, що належать до певного модуля.

Модульний контролі, проводиться у формі виконання письмо­вих контрольних завдань, що містять запитання для перевірки знань фактичного матеріала модуля і задачі. Тривалість проведен­ня модульного контролю — 4 академічні години. Оцінки виставля­ються в журналі успішності і в предметну відомість модульного контролю. Контрольне завдання зараховується, якщо воно оціне­не не нижче 11 балів (при використанні 20-бальної шкали). Сту­дент, що успішно склав весь, модульний контроль, може бути звільнений від семестрового екзамену.

Якщо екзамен з предмета не передбачений програмою, а існує лише недиференційований залік, доцільно кожну форму роботи студента оцінювати певною кількістю балів. Після закінчення курсу за сумарною кількістю балів можна робити висновок про рівень засвоєння знань студентами.

6.

Організація самостійної роботи

студентів

Самостійна робота полягає в написанні лекцій, індивідуальні завдання видаються у вигляді рефератів.

При організації індивідуальної навчальної діяльності зали­ шається актуальним питання про стимулювання систематичної самостійної роботи з першоджерелами. Формалізм у питаннях обліку її результатів значною мірою усувається за умов функціо­нування пропонованої системи навчання тим, що перевірка кон­ спектів першоджерел відміняється і факт наявності або відсут­ ності їх у студентів не впливає на оцінку якості його навчальної праці.

Самостійна робота студентів під керівництвом викладача.

Студен­ти отримують від викладача завдання різних рівней. Концепція 3-х рівней змісту освіти дозволяє студенту самому вибрати рівень вивчення конкретного предмета. Перший рівень дає уявлення і цілісну картину матеріалу предмета, що вивчається. Невеликий об'єм (15-20% від всього курсу), вміння відповідати в основному на репродуктивні питання, що забезпечує його доступність для всіх.

Другий рівень повинен бути розширенням і поглибленням знань, одержаних під час засвоєння першого рівня. Завдання ви­магають аналізу матеріалу (відібрати матеріал за певними озна­ками, виділити головне, порівняти, складати тези, зробити вис­новки). Третій рівень містить знання, які є необов'язковими для всіх. Цей рівень забезпечує студенту найвищу оцінку. Самостійна робота студентів під керівництвом викладача на занятті повинна забезпечити підвищення вимог до інформаційної ємкості змісту навчальних предметів, до творчої самостійної діяль­ності студентів.

7.

Дидактичні, методичні,

психологічні засоби активізації

пізнавальної діяльності студентів

Мотивація студентів відбувається за допомогою виставлення оцінок. Якщо наявні конспекти лекцій, немає пропусків занять, студент має позитивні оцінки, то існує можливість отримати залік або екзамен «автоматом».

3 метою стимулювання навчальної активності студентів за підсумками кожного навчального року з урахуванням загальної суми набраних залікових одиниць визначається десятка найкра­щих студентів з предмета. З числа цих студентів рада факультету (за поданням кафедри) може рекомендувати студентів до аспіран­тури. Активізація мислення студентів в ході установчих лекцій забезпечується, якщо лекція носить проблемний характер. Викладач створює проблемне завдання, яке вирішується за участю аудиторії. Студенти можуть висувати свої гіпотези, ідеї, самі аналізують результати. Навіть тоді, якщо рішення буде надане викладачем, активність студентів буде висока. Важливим прийомом активізації навчання . евристична бесіда. Це ланцюг запитань викладача, які примушують студентів на базі вже сформованих понять, одержаних знань, логічного мислення формувати нові поняття, робити висновки.

8.

Роль і місце викладача в організації

навчального процесу

Викладач виконує роль постачальника інформації.

Сутністно домінує діяльність викладання всупереч діяльності учіння.

Викладач виконує роль діагноста, консультанта, мотиватора і постачальника інформації.

9.

Переваги

Дисципліна вивчається систематично.

Весь необхідний матеріал подається на лекціях, тому студент отримує меншу кількість самостійних та індивідуальних робіт, це дозволяє звільнити час від самостійного пошуку інформації.

Відсутня конкуренція між студентами.

Стимулює професійне і особистісне самовизначення студентів, що персоналізується, підвищує відповідальність за результати навчання.

Сприяє систематичній і продуктивній роботі студентів.

Забезпечує формування таких рис особи, як самостійність, активність, творчість, що в результаті веде до отримання компетентного фахівця.

Створює умови для максимального розкриття творчого потенціалу студентів шляхом індивідуалізації навчання

Модуль забезпечує активну участь студента, який засвоює інформацію в ході діяльності, в активній роботі з навчальним матеріалом.

Недостатнє засвоєння знань можна помітити на кожному етапі навчання, тому курс засвоюється довершеними порціями. У випадку невдачі на конкретних етапах навчання студент повинен повторно вивчити окремий модуль, а не весь курс.

Модуль забезпечує активну участь студента, який засвоює інформацію в ході діяльності, в активній роботі з навчальним матеріалом.

Кредитно-модульна система акумулює в собі цінності для різних суб'єктів вищої школи.

Для вузу:

- сприяє розвитку автономізації і відповідальності;

- відкриває нові можливості для співробітництва;

- сприяє розвитку комунікативних зв'язків між вузами;

- каталізує поліпшення якості навчального процесу і організаційно адміністративної роботи;

- створює прозорість навчальних планів, у яких відбито детальну інформацію про зміст навчального процесу на шляху до одержання бажаної освіти;

- допомагає при вирішенні питань академічного визнання кваліфікацій завдяки попередньому узгодженню змісту програми навчання між студентом, його рідним університетом і приймаючим університетом;

- більш чітко відбиває структуру курсів навчального плану, навчальне навантаження студента і результати навчання;

Для студентів:

- сприяє значному підвищенню мотивації до навчання;

- дозволяє самим сформувати програму навчання (індивідуальний освітній маршрут);

- забезпечує сертифікацію процесу навчання в іноземному вузі;

- гарантує академічне визнання навчання за кордоном;

- забезпечує доступ до повноцінних навчальних курсів і академічного життя в іншому вузі, це відрізняє систему від багатьох інших програм студентської мобільності.

10.

Недоліки

Після одержання знань відбувається істотна «втрата інформації», пов'язана із низкою причин:

- недостатнім розумінням навчального матеріалу в процесі пояснення;

- труднощами запам'ятовування навіть зрозумілого;

- забуванням.

Погане засвоєння або повне незасвоєння матеріалу здебільшого не помічається до кінця екзаменаційної сесії. Часто студенти прагнуть придбати вміння без належного багажу теоретичних знань. Зазнавши невдачі під час сесії, студент вимушений повторювати матеріал усього курсу чи семестру.

Сам процес набуття знань міцно далеко віддалений від процесу їхнього застосування.

Здебільшого роль студента є пасивною, тобто зводиться до читання тексту або слухання викладача.

Характеризується значними розумовими напругами протягом семестру. Може призводити до нервового та розумового виснаження.

Конкуренція між студентами, що спричиняє погіршення стосунків в колективі.

Великі обсяги самостійних та індивідуальних робіт, які потребують витрачення значної кількості часу.

Високі вимоги до отримання балів з навчальних дисциплін.

Недосконалість тестової системи оцінювання.