Порівняльні дані вживання службових частин мови дітьми старшого дошкільного віку і дорослими

Респон­денти	Частота вживання прийменників
	Висока	Помірна	Низька
Діти	на, над, під, за, з(із), по	перед, між, біля, коло, через	крізь, повз, при
Дорослі	на, над, під, за, з(із), по, між, біля	перед, коло, через, упродовж, протягом	крізь, повз, при
Респон­денти	Частота вживання сполучників
Діти	а, але, і(й), та, ні	тому що, після того як, через те що, також	поки (доки), оскільки, ледве, якщо, хоч
Дорослі	і(й), та, а, ні-ні, але, або, то	щойно, доки, поки, ледве, після того як, через те що, тож, тому що	незважаючи на, дарма що, як тільки, аж поки, оскільки

Респон­денти	Частота вживання часток
Діти	ні, так, або, чи, ось, хай, невже	хіба, нехай, авжеж, аякже, лише	отож, аякже, хай, хтозна, певне, лише
Дорослі	хай, невже	аякже, лише	певно, саме

Матеріал: гумові чеберяйчики різних кольорів, розмірів, макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дітям подорож до краї­ни чеберяйчиків: «У великому темному лісі на сонячній галя­вині живуть малесенькі істоти. їх ніхто ніколи не бачив, хоча відомо, що живуть вони в лісах, серед трав. В Україні звуть їх чеберяйчиками, це уявні, фантастичні, казкові істоти.

Дехто вважає, що чеберяйчики всі однакові. Проте вони відрізняються один від одного (вихователь показує): хтось лю­бить одягатися у все строкате, яскраве, інші — у щось темнень­ке, однотонне. Оцей чеберяйчик завжди щось розшукує під сто­лом, під квіткою, під лавою. А цей перестрибує через колоду, калюжу, гриб. Хоча вони й різні, але в них є і спільне: усі чебе­ряйчики п'ють росу, нюхають квіти. Про це добре знають бджо­ли та метелики. Можливо, чеберяйчики мандрують разом із бджолами та метеликами, перелітають з місця на місце, визи­рають з-під кожного грибочка чи листочка, з-під кожної ягід­ки, щоб зустріти людей.

• Діти, як ви вважаєте, що вони роблять? (Діти відповіда­ють.) Так, справді, милуються світом, дивуються його багатством і ніколи не відпочивають і не втомлюються. Ще вони розносять відлуння. Луна - то справа чеберяйчиків. Вони залюбки підхоп­люють кожен гарний звук і розносять його повсюди. Коли звук або слово їм не подобається, вони нікуди не хочуть його нести, і цей звук або слово вмирають. Кожен чеберяйчик має свою влас­ну мову. Як вони розуміють один одного? Мабуть, кожен позна­чає усе, що бачить навколо, певною назвою. Потім вони обміню­ються словами-назвами. І хоча все називається по-різному, але є для всіх зрозумілим.

Вихователь пропонує дітям гру «Луна». У кожної дитини в руках чеберяйчик. Потрібно від його імені тихо сказати добре, лагідне, красиве слово, а ведучий має голосно повторити його.

• Діти, бачите, як подобається гра чеберяйчикові. А тепер давайте пригадаємо, що вони хоч і схожі між собою, але водно­час різні. Одні весь час очікують на щось страшне, інші - сміють­ся, хтось плаче чи тягне до свого житла всілякий надібок, а інші полюбляють одягатися чи роздягатися. Одні лякаються темря­ви, інші бояться тиші. Придивіться уважно до обличчя кожно­го чеберяйчика. А які вони у вас? (Вихователь пропонує дітям створиш свої ігрові ситуації з чеберяйчиками, поспілкуватися один з одним, звертається до кожного із запитанням щодо жит­тя чеберяйчика.)

Заняття: «Чеберяйчики Біля, До, Від».

Мета: ознайомити дітей з прийменниками біля, до, від. Формувати уявлення про прийменник як окреме слово. Погли­бити дитяче сприймання та розуміння казки за допомогою пер­сонажів чеберяйчиків, сюжетних малюнків.

Матеріал: сюжетні малюнки, схеми речень.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «Жили-були че­беряйчики. Вони були дуже дружні. Проте часто зустрічатися чеберяйчики не могли, бо один із них увесь час ховався від дощу, грому, грози, тікав від вітру, тому всі його називали Від. Другий чеберяйчик постійно кудись поспішав, біг. Він дуже полюбляв ходити на гостини до друзів —> чеберяйчиків, бігати за метели­ком, що летів до квіточки, пити чай у своїй хатинці. Ви здогада­лися, яК звати цього чеберяйчика? Звичайно, його ім'я До.

А третього чеберяйчика звали Біля. Він ніколи не тікав, а весь час знаходився біля своєї хатинки, біля свого квітника із дзвониками, сидів на стільці біля столу і чекав друзів Від і До.

І ось, нарешті, Від утік від грози, а До прибіг до хатинки. Зібралися друзі разом і почали веселу гру «Відгадай, хто я?» Першим почав гру Від, от і вийшло в нього: «Я прийшов від друга». «Ні, - каже До. - Ти говориш неправильно».

Засміявся чеберяйчик Біля: «Ти так говориш, тому що ба­жаєш назвати у грі лише себе. Потрібно казати: «Я прийшов до друга».

Діти, давайте допоможемо чеберяйчикам розібратися, як слід правильно говорити, називаючи їхні імена.

Приїхав ... бабусі, дідуся.

Прийшов ... друга, товариша, лікаря.

Підійшов ... лісу, хати, зупинки.

Під'їхав ... (до чого можна під'їхати?)

Підплив ...

Підбіг ...

Чеберяйчикам сподобалася гра дітей. Вони запропонували своє завдання: відгадати загадку і назвати імена друзів, які зву­чали в тексті загадки. Вихователь читає загадки:

Від квітки до квітки літає, втомиться — спочиває. (Мете­лик).

Заворушилися біля стеблинки червоненькі пелюстинки. Я зірвати їх схотів, хтось узяв і відлетів. (Метелик).

Після групових занять з дітьми проводились індивідуальні. Розглянемо індивідуальне заняття «Подорож до країни чеберяйчиків».

Мета: активізувати вживання дитиною сполучників. На­вчити будувати речення зі сполучниками сурядності та підряд­ності (і, та, а, але, тому що, через те що).

Матеріал: макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дитині пригадати, хто живе на цій галявині.

• У великому темному лісі є маленька країна, яка називаєть­ся країна чеберяйчиків. Ти здогадався, чому вона так зветься? (Прогнозовані відповіді: тому що, через те що, оскільки, бо.)

Авжеж, у ній живуть маленькі чеберяйчики. Найменший серед них Чомусик. Подивись, ось він. (Показує чеберяйчика, дає дитині.) Як ти гадаєш, чому його так звати? (Прогнозовані відповіді: тому що..., через те що..., оскільки..., бо...).

• Одного разу зібрався Чомусик на прогулянку до лісу. Ма­туся наказала йому: «Після того, як поллєш город, можеш піти на галявинку погратися». Та Чомусик був трохи ледачий і за­будькуватий. Він нічого не зробив, тому що про все забув. Допо­можи, будь ласка, Чомусику пригадати, коли йому потрібно йти на галявинку? (Прогнозовані відповіді: коли..., як..., ледве..., поки (доки...), перед тим як..., після.) — Чомусик вдячний тобі за допомогу. Він усе зробив, як наказувала матуся. Будь ласка, попрощайся з Чомусиком. Що можна побажати один одному?

Під впливом навчання у дітей старшого дошкільного віку значно збагатився словник службовими частинами мови. В ак­тивному мовленні дітей з'явилися майже всі частки, приймен­ники і сполучники, наявні в українській мові.

О. Гвоздев зауважує, що наприкінці дошкільного віку ди­тина вже добре володіє рідною мовою: «Досягнутий до кінця дошкільного віку рівень оволодіння рідною мовою є дуже висо­ким. У цей час дитина вже настільки оволодіває всією склад­ною системою граматики, що мова, яку вона засвоює, стає для мої справді рідною. І дитина отримує завдяки мові досконале знаряддя спілкування і мислення».

Отже, наприкінці дошкільного віку завершується засвоєн­ня дитиною граматичної будови рідної мови.