Частотність вживання дошкільниками дієслівних префіксів (за н. Лопатинською)

Респонти	Нормативна частотність вживання Дієслівних префіксів
	висока	помірна	низька
Діти	по-, пере-, за-, при-, від-, на-, роз-	в-, над-, під-, про-, ви-, з-	до-, недо-, о- (об-)
Дорослі	по-, пере-, за-, обвід-, на-	з-, під-, роз-, про-, ви-, при-, до-, иад-	недо-, попо-, обез-, зне-

Перший етап (ознайомлювальний) передбачав актуаліза­цію знань дітей про слова-дії, дієслівну основу, вміння добира­ти спільнокореневі слова. На цьому етапі проводилася робота, спрямована на ознайомлення дітей старшого дошкільного віку із семантикою дієслів руху, дії, стану, їх основою, семантикою дієслівних префіксів, їх словотвірною роллю; формування вміння свідомого творення префіксальних дієслів. Дієслова були згруповані в лексико-семантичні групи: рух, дія, стан. Ознайомлення дітей з моделями словотворення розпочиналося з пар часто вживаних префіксів. Особлива увага приділялася семантичному узгодженню дієслівного префікса з різними прийменниками. Матеріал було згруповано таким чином, щоб допомогти дошкільникам розмежувати значення дієслівних префіксів у межах однієї семантичної групи й водночас долати труднощі під час утворення префіксальних дієслів і свідомого їх вживання в мовленні.

Другий етап навчання (комунікативно-діяльнісний) пе­редбачав формування у дітей вміння виділяти префіксальні дієслова, розуміти їх значення, виконувати практичні дії, а та­кож формування навичок утворення префіксальних дієслів руху, дії, стану. Завданням другого етапу було практичне зас­воєння словотвірних моделей та закріплення семантичної уз­годженості дієслівних префіксів і прийменників.

Третій етап (моделювальний) спрямований на створення умов щодо свідомого засвоєння схем-моделей префіксальних дієслів, усвідомлення дітьми старшого дошкільного віку сло­вотвірної семантики дієслівних префіксів. На цьому етапі дітей учили утворювати похідне дієслово, орієнтуючись на запропо­новану схему-модель, і самостійно виконувати вправи на коду­вання та декодування префіксальних дієслів у контексті вис­ловлювання.

Н. Лопатинська розробила серію експериментальних зав­дань з постійно діючими героями Доведунчиком і Пояснюлею. Розгляньмо приклади конспектів.

Заняття з розвитку мовлення.

Тема: Пояснюля й Доведунчик дізнаються про слова, що означають дії, рух.

Мета: ознайомити дітей із семантикою дієслів дії, руху, закріпити знання дошкільників.

Матеріал: макет королівства, Пояснюля і Доведунчик.

Словник: бігти, повзти, стрибати, плавати, літати.

Хід заняття: вихователь розповідає казку.

«У таємничій країні королеви Думки жили принцеса По­яснюля і принц Доведунчик. Вони були першими помічника­ми королеви: допомагали їй вирішувати різні завдання, доби­рали потрібні факти й порівнювали їх, відкидали неправильне, узагальнювали і давали правильну відповідь. Пояснюля - пояс­нювала, а Доведунчик — доводив.

Одного разу зла чаклунка зруйнувала кімнати східної час­тини палацу Мови, де жили слова-дії. Зазирнувши у кімнати, Пояснюля й Доведунчик побачили, що слів там немає, залиши­лися тільки цеглинки - частини слів.

- Пояснюля, - звернувся до сестри Доведунчик, - як ти га­даєш, які слова-дії жили в цій кімнаті?

Пояснюля уважно оглянула кімнату й побачила на дверях дивний знак -

• Щось він мені нагадує! — сказала вона. Потім підвела оче­нята, потерла вказівним пальцем лобика. — Ось ці короткі лінії літери П вказують на спосіб руху з одного місця на інше, а стрілочка — на напрям руху.

• Так, так, - підхопив Доведунчик, - ти правильно пояс­нюєш. Але як можна рухатися?

• Швидко, повільно, - сказала Пояснюля.

• Де можна рухатися, Пояснюля? - запитав хлопчик.

• На землі, в повітрі, у воді, - відповіла вона.

• Мабуть, у цьому місці знаходилися слова, що означають спосіб і напрям руху. Наприклад, ходити по землі — це повільно рухатися, а швидко ходити - це як? - запитав хлопчик.

• Бігти! - підхопила Пояснюля.

• А дуже повільно? - запитав Доведунчик.

• Повзти, - підказала дівчинка.

• То це ж цікава гра, - сказав Доведунчик. - Давай запроси­мо наших друзів до гри. Ми будемо говорити, як і де рухатись, а вони називатимуть слово, що означає цей спосіб і напрям руху. Наприклад, швидко відштовхуючись від землі, здійматися вго­ру й швидко повертатися на землю. Виконувати рухи у воді. Виконувати рухи в повітрі. (Разом із дітьми вихователь називає способи руху: стрибати, плавати, літати, повзати.)

• Ось ми й дізналися, що в цій кімнаті жили слова, які озна­чали спосіб і напрям руху».

Дидактична гра «Злови слово».

Мета: навчити дітей виділяти дієслова руху з префіксами по-(пі) і при.

Хід гри: вихователь пропонує уважно слухати коротенькі вірші. Якщо діти почують дієслово на позначення руху, що по­чинається на по, вони мають руками виконати рухи від себе, ніби відштовхуючи м'яч чи якийсь інший предмет, а якщо на при, то, навпаки, — робити рухи наближення до себе.

Дидактична гра «Злови слово — покажи знак».

Мета: навчити дітей вибирати з тексту дієслова на позна­чення руху з префіксами під-, до- з прийменником до, від- з прийменником від, формувати наочні уявлення схематичного зображення дії руху, вміння співвідносити слово і знак.

Матеріал: картка-схема, вірші.

Хід гри: вихователь пропонує послухати коротенькі вірші, вибрати з тексту слово, що означає дію руху і починається на під- і до- зі словом-помічником до, та зі словом-помічником від. Той, хто першим знайде таке слово, має підняти картку-схему.

У процесі навчання словниковий запас дітей значно збага­тився лексичними одиницями з похідною основою, префіксаль­ними дієсловами. За О. Гвоздєвим, у 4 роки 5 місяців у мовлен­ні дітей з'являються складні слова зі з'єднувальною голосною.

Особливості засвоєння дошкільниками синтаксису досліджу­вали О. Гвоздев, К. Крутій, Т. Сорочан, М. Феофанов, В. Ядешко.

О. Гвоздев описує вікові періоди дошкільного дитинства, впродовж яких дитина оволодіває синтаксисом:

• від 3 років до 3 років 3 місяців. Збільшується кількість речень зі сполучниками. З'являються нові сполучники й спо­лучні слова (що, коли, куди, скільки). Відчуваються труднощі у вживанні речень зі сполучним словом котрий, особливо щодо порядку слів;

• від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. У цей період з'являються нові питальні слова (скільки, від чого, чий) і не­прямі відмінки займенників (хто, що, в кого, з чого, чим, у чому), а також розділовий сполучник або. Закріплюються зас­воєні раніше типи речень зі сполучниками й сполучними сло­вами. Триває засвоєння слів хто і який;

• від 3 років б місяців до 3 років 9 місяців. У цей період дещо розширюється вживання складного речення (сполучник все ж таки). Трапляються поодинокі випадки відокремлення, у тому числі й дієприслівників. Залишається незасвоєним оруд­ний предикативний відмінок;

• від 3 років 9 місяців до 4 років. У формуванні речень нічо­го нового не з'являється.

За даними вченого, впродовж дошкільного віку діти засво­юють сполучники й сполучні слова, прийменники і частки. Так, розділовий сполучник або з'являється у мовленні ще у віці З років 5 місяців. Значно пізніше (після 3 років 8 місяців) О. Гвоздев констатує появу сполучника все ж таки. Причинний сполучник тому що з'являється у віці близько 2 років 3 місяців, тобто він належить до найбільш ранніх сполучників. Речення з цим сполучником трапляються не дуже часто, це пояснюється тим, що причинні зв'язки, подібні до розмовного мовлення, промовляються з однією інтонацією. Часовим сполучником коли, що займає будь-яку позицію у підрядному реченні, дити­на оволодіває у тому самому віці. Ця особливість, наголошує О. Гвоздев, зберігається впродовж усього дошкільного дитин­ства. Іноді перед сполучником коли вживається підсилюваль­на частка ось. Сполучник щоб з'являється в дітей у віці 2 років 9 місяців і вживається у двох випадках: а) на позначення мети (запитання щодо мети з'являлися ще у 2 роки 5 місяців); б) з метою розкриття змісту головного речення при дієсловах, що означають балсання.

Умовний сполучник якщо з'являється у віці близько 2 років 9 місяців. Він вживається у таких реченнях: а) з дієсловами дійсного способу, що виражають реальну можливість, яка може реалізуватися; б) з дієсловами умовного способу, що виражають лише уявні відношення між умовою і наслідком безвідносно до його здійснення, при цьому іноді фігурують не реальні, а лише уявні зображення: «Якби я був деревом, на мені граки вили б гнізда».

Значно пізніше (у віці близько 3 років 11 місяців) з'являєть­ся допустовий сполучник хоча. Займенник хто, який слугує для пояснення займенника той у головному реченні, з'являєть­ся в мовленні дитини у віці близько 3 років 5 місяців.

М. Феофанов наводить такі дані щодо засвоєння дітьми прий­менників: у дворічному віці дитина використовує всього 4 прий­менники; від 2 до 3 років-8; від 3 до 4 років - 12; від 4 до 5 років - 16; від 5 до 6 років -17 і від 6 до 7 років - 20-22 прийменники. Дитина семи років використовує для вираження просторових відношень 15 прийменників, часових - 4, причинних - 4, цільо­вих відносин — 6 прийменників. Засвоєння дітьми дошкільно­го віку службових частин мови подано в табл. 15.

М. Феофанов під час спеціальних досліджень вивчав особ­ливості кількісного засвоєння прийменників дітьми дошкіль­ного віку (табл. 16, 17).

Таблиця 15.