Методика 1

Мета: з'ясувати розуміння дітьми значення слів.

Матеріал: по 10 картинок із зображенням українського на­ціонального посуду та українського національного одягу.

Хід експерименту: в експерименті беруть участь діти се­редньої, старшої та підготовчої групи (по 10 із кожної). Дітям для розгляду пропонують ряд картинок і запитують: по черзі показують картинки і запитують: «Чи знаєте ви, що це? Як на­зивається цей предмет (ця річ)?» Відповіді дітей фіксують, а результати досліду заносять до таблиці, в якій стосовно кожно­го слова вказують: діти правильно назнавали слово чи відмови­лись відповідати, припустилися помилок і яких: добирали сло­ва за функціональними ознаками чи використовували слово за­мінники. Потім порівнюють дані за віковими групами. Ко­ефіцієнт розуміння можна обчислити за формулою:

К _роз. - коефіцієнт розуміння; т — кількість правильно на­званих слів; п — загальна кількість слів у групі.

Математична обробка даних експерименту здійснюється методами статистичного аналізу отриманої інформації (розра­хунок розподілу ознак, середніх величин, кореляційний, рег­ресивний, факторний, дисперсивний аналіз), а також метода­ми моделювання і прогнозування.

Методика 2

Мета: з'ясувати розуміння дітьми старшого дошкільного віку фразеологічних зворотів.

Хід експерименту: дітям (15 чол.) випускної групи дошкіль­ного закладу (старша чи підготовча дошкільні групи) пропону­ють фразеологізми і запитують: «Як ви розумієте цей вислів? Що це означає ...» Відповіді дітей заносять дослівно до протоколу за схемою, окремо на кожну дитину, в якій вказують стосовно кож­ної мовної одиниці (байдики бити; довгий ящик; неначе води в рот набрали; ловити вітра в полі; двох зайців убити; бровою не моргнути; і риби наловив, і ніг не замочив; як посієш, так і пожнеш; після дощику в четвер) назвала її дитина чи відмовилася пояснити, правильно чи неправильно пояснила значення.

Коефіцієнт розуміння дітей обчислити за попередньою формулою. Для уточнення розуміння дітьми ідіом можна запропонувати їм скласти з кожною фразою речення і занести їх до протоколу.

Методика 3

Мета: з'ясувати уміння дітей переказувати (повно, стисло, вибірково) казку.

Хід експерименту: дослідник бере по двоє дітей з кожної вікової групи (середньої, старшої, підготовчої), читає їм казку один раз і пропонує переказати (експеримент проводиться індивідуально з кожною дитиною). Попередня робота. Дібравши казку, дослідник виокремлює з неї основні понятійні одиниці, які дають можливість оцінити переказ як повне відтворення тексту. Наприклад, перегляньте протокол запису відтворення (переказу) української народної казки «Колосок» (табл.).

Понятійні одиниці	Двоє мишенят, Круть і Верть: співали, танцювали, крутились, вертілись. Мишенята відмовились. Мишенята хочуть їсти.	Півник Голосисте горлечко: піснею будив, схоплювався, робив, замітав подвір'я, знайшов колосок, запропонував обмолотити, борошна намолов. Тісто міси» сам. Дрова рубав, піч затопив, пироги пік. Півник їх вигнав	Тип переказування
Відтворення Кв

Якщо дитини відтворила слово чи фразу, ставиться познач­ка «+», якщо замінила слова казки своїми словами, записується слово-замінник.

О тримані результати дослівного матеріалу обчислюють за формулою:

до К_в - коефіцієнт відтворення; т - кількість відтворених слів (фраз); т — кількість виділених понятійних одиниць.

К_в 80-100% - повний переказ; 64-75% - стислий пере­каз; 56-60% - вибірковий переказ; нижче 50% - поверхове відтворення тексту, зв'язний переказ відсутній.