8. Умови праці та фактори їх формування

Людина значну частину свого життя зайнята працею і тому від її умов, рівня безпеки залежить працездатність людини, стан здоров’я, якість роботи. За даними всесвітньої організації здоров’я стан здоров’я нації на 50 % залежить від впливу умов життя та праці.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці є індивідуальними на кожному робочому місці та формуються під впливом групи факторів (табл. 7).

Таблиця 7

Найменування	Характеристика
Виробничі фактори	обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.
Санітарно-гігієнічні фактори	обумовлені температурою, вологістю, забрудненістю повітря, шумом, вібраціями, освітленістю на робочому місці.
Фактори безпеки	передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.
Інженерно-психологічні фактори	визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.
Естетичні фактори	визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.
Соціальні фактори	визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

Умови праці – це складне об’єктивне явище, що характеризує середовище, в якому здійснюється трудовий процес, створюється продукція або надаються послуги. Класифікація факторів на рівні галузі, окремого підприємства допомагає:

• формувати та поліпшувати умови праці на основі аналізу стану;

• планувати і розробляти заходи щодо поліпшення умов праці;

• розробляти проекти устаткування, споруд, технологічних процесів, спрямованих на покращення умов праці;

• зосереджувати ресурси (фінансові, майнові, трудові) на поліпшення умов праці;

• прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, упровадження нових матеріалів і технології.

Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність елементів, які безпосередньо визначають умови на робочих місцях.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють такі основні групи елементів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають втому (табл. 8).

Таблиця 8

Найменування	Характеристика
фізичне навантаження	пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмети праці тощо. Розрізняють чотири рівні фізичного навантаження: незначне, середнє, важке і дуже важке.
нервова напруга	складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров’я тощо. Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня та підвищена.
темп роботи	кількість трудових рухів за одиницю часу. Розрізняють три рівні: помірний, середній і високий
монотонність роботи	багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів. Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена
температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні	розрізняють п’ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий
забрудненість повітря	вміст домішок в 1 м3 або 1 літрі повітря та їх вплив на організм людини. Розрізняють п’ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна
виробничий шум	частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум
вібрація, обертання, пош-товхи на робочому місці	розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні
освітленість у робочій зоні (в люксах)	може бути недостатньою, поганою або освітлюючою

Основними факторами санітарно-гігієнічних умов праці є: температура, загазованість, освітлення, виробничий шум і вібрація, оснащеність робочих місць. Поєднання цих елементів створює певні умови на робочих місцях.

Науково-дослідними установами розроблені санітарні норми та механізм оцінки умов праці в залежності від параметрів цих показників. Недотримання норм є аморальним по відношенню до працівників, оскільки забезпечення безпеки на робочому місці – це не тільки питання техніки безпеки й організації виробництва, але, перш за все, моральний обов’язок кожного керівника.

Правовий захист від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також профілактичні заходи щодо охорони здоров’я, чітко відображені в трудовому законодавстві України, в Положенні про державне страхування, в системі стандартів безпеки праці. Відповідальність за стан техніки безпеки несуть керівники організацій. За даними статистики 50 % всіх нещасних випадків спричинені неуважністю, недотриманням правил техніки безпеки та їх незнанням, байдужістю відповідальних осіб. Навчання правилам техніки безпеки й охорони здоров’я – єдина форма навчання, яка є обов’язковою згідно закону.

Ефективність праці визначається психофізіологічними факторами, тобто фізичними змінами функції організму людини під час трудової діяльності.

Організація праці має ґрунтуватись на знанні умов і процесів, що проходять в організмі людини, враховувати його можливості, формувати та підтримувати його робочий стан. При цьому велике значення має зміна працездатності людини, перехід від періоду входження в роботу до періоду максимальної працездатності та втоми.

В умовах високої автоматизації виробництва зростає темп роботи, який відповідає режиму машин, вимагаються чіткі і точні рухи з управління механізмами, швидка реакція сприйняття, напруження органів зору. Все це може призвести до швидкого стомлення всього організму, загальної апатії працівника. Щоб запобігти негативному впливу цих факторів, потрібно:

• удосконалювати трудові рухи, точно встановлювати їх кількісне і якісне співвідношення за одиницю часу, що ґрунтується на суміщенні функцій (виконання не менше 5-6 різноманітних елементів за участю різних органів людини);

• знизити монотонність роботи на потокових виробництвах шляхом об'єднання трудових прийомів;

• організувати роботу за часовим графіком, що забезпечить ритмічність її темпу.

Ефективним заходом є вибір раціональної пози. Фізіологами встановлено, що поза “стоячи” є більш стомлюючою, ніж поза “сидячи”, тому доцільним є їх чергування.

Ефективність праці залежить не тільки від об’єктивних факторів, таких як: технічна оснащеність робочих місць, їх організація, кваліфікація працівників та їх навички, але й від суб’єктивних факторів – настрою працівників, їх інтересів, стану здоров’я тощо. Хіба не правдиві народні висловлювання “робота з рук валиться” та “робота не клеїться”, в яких мудро підмічено вплив психофізіологічних факторів на працю людини.

Вивчення механізму впливу цих факторів і створення умов його пом’якшення є одним з головних завдань управління персоналом. Вирішення даної проблеми передбачає пристосування техніки до можливостей людини; етичне відношення керівників до підлеглих при видачі розпоряджень і завдань; прояв турботи до особистих потреб працівників. Позитивний вплив на настрій працівників чинить своєчасна підготовка робочого інструменту, раціонально обладнане робоче місце, організація побутового обслуговування, харчування, видачі спецодягу.

Важливим елементом в системі покращення всіх факторів умов праці є виробнича естетика (наука про впровадження художнього оформлення у виробництво). Просторі, світлі виробничі приміщення, комфорт в салоні машин, модний, зручний та чистий спецодяг викликають почуття задоволення, створюють гарний настрій, сприяють підвищенню працездатності людини. Виробнича естетика передбачає створення комфорту на робочому місці, який складається з раціонально запланованого розміщення знарядь і предметів праці, чистоти і порядку в робочій зоні, раціонально підібраних кольорового інтер’єру та музичного супроводу, озеленення території виробничих дільниць і місць внутрішньозмінного відпочинку.

Отже, впровадження елементів естетики у трудовому процесі людини виховує у неї смак, викликає інтерес до мистецтва, вчить розуміти і цінувати красу, що сприяє розвитку творчості.

Між санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та естетичними умовами праці існує тісний органічний зв’язок.

Шум і вібрація на робочому місці, загазованість і забрудненість, норми температури і вологості оточуючого повітря, що не відповідають стандартам, недостатнє або нерівномірне освітлення робочих місць викликають у працівників втому та роздратованість, причини і джерела яких вони не усвідомлюють. Це негативно впливає на працю та знижує сприйняття естетичних заходів. Прикладом може бути взаємозв’язок між освітленням робочого місця і пофарбованим обладнанням (освітленість відноситься до санітарно-гігієнічних факторів, а колір – до естетичних). Коли виробничі приміщення погано освітлені, не радує навіть підбір кольорів.

Умовою виробничої естетики є кольорове оформлення робочих місць і виробничих приміщень, яке повинно відповідати закономірностям, встановленим фізіологією та психологією праці.

Встановлено вплив кольорів на працюючу людину (табл. 9).

Таблиця 9

Колір	Характеристика впливу
червоний	швидко привертає увагу, але насторожує і збуджує, при тривалому впливі викликає втому. Цим кольором доцільно фарбувати частини машин, що обертаються, наприклад, крани з гарячою водою, електроапаратуру з метою підвищення безпеки.
синій	знімає втому, його доцільно застосовувати в приміщеннях з підвищеною температурою та на роботах, що вимагають великих фізичних зусиль і швидких рухів.
зелений	створює оптимістичний настрій, знижує внутріосмотичний тиск і підвищує працездатність. В зелений колір, як правило, фарбують конвеєри і транспортери.
оранжевий	покращує настрій та використовується в основному при фарбуванні виробничих інтер’єрів.
коричневий	створює неприємне враження та викликає почуття тривоги.
білий	створює відчуття холоду, в цей колір фарбують стіни та обігрівачі в приміщеннях з підвищеною температурою.
сірий	викликає серйозний діловий настрій, але без радості.
чорний	строгий, важкий, пригнічує психіку людини, створює похмурий настрій.

Вихідним пунктом при розробці кольорового оформлення виробничих приміщень є робоче місце, тобто простір і обладнання, які постійно знаходяться в колі зору працівника. Потрібно в першу чергу з’ясувати, які елементи робочого місця будуть предметом безперервного спостереження виконавця. Підбір фарб повинен забезпечити кращу видимість кожного з цих елементів. Готового рецепту гармонічного підбору кольорів для всіх випадків практично дати неможливо – він визначається цілями й умовами праці.

Одним із елементів виробничої естетики є музика на виробництві. Доцільність цього заходу полягає в тому, що музика викликає емоційне збудження нервової системи, активізує нові ділянки мозку, знижуючи навантаження зайнятих, сприяє налагодженню ритмічної роботи, зменшує відчуття монотонності праці. Найбільша дієвість музики, як встановлено науковими дослідженнями, проявляється при трансляції її 4–5 разів за зміну по 15–20 хв. Графіки розробляються з врахуванням показників працездатності. Перший раз музика транслюється перед початком зміни з метою підняття тонусу та на етапі зниження працездатності, музика в обідню перерву знижує втому. В цілому планування музичних передач здійснюється в залежності від важкості, складності праці та її нервово-психічної напруги.

Забезпечення умов праці згідно вимог законодавства та цілей організації можливе за умови скоординованих дій лінійних керівників, спеціалістів служб управління персоналом і працівників.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для такого:

• виявити напрямки та шляхи їх покращення;

• щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров’я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо).

Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов за такими напрямками:

• технічний (створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я людини та мінімізацію затрат праці);

• технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей з безпосередньо робочих зон);

• організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до праці та її результатів;

• естетичний (зміна кольорів, звуків, світла та форм, що використовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття людини на роботі та сприяють підвищенню результативності праці).

Отже, найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов праці на новостворених підприємствах або в порядку реконструкції на діючих. Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних виробничих чинників.

Підприємство зобов’язане забезпечити всім працівникам безпечні і нешкідливі умови праці та нести у встановлено законодавством порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю та працездатності. Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. Реалізуються ці права через виконання вимог, викладених у законодавчих актах. Так, правове регулювання умов і охорони праці в Кодексі законів про працю України (КЗпПУ) не обмежується тільки главою “Охорона праці”.

Норми щодо умов та охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпПУ (“Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професійні спілки”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю” тощо).

ЗУ “Про колективні договори й угоди” передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо умов та охорони праці.

ЗУ “Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником організації та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Дії законів поширюються на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Державна політика у сфері охорони праці базується на таких принципах:

• пріоритету життя та здоров'я працівників відносно результатів діяльності підприємств;

• повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань з питань умов та охорони праці на основі досягнень у галузі науки і техніки;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

• участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці тощо.

Державне управління охороною праці та державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки та трудові колективи через уповноважених осіб. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства контролюють: умови праці на робочих місцях, безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, стан засобів колективного та індивідуального захисту; режими праці та відпочинку; використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; пільги й компенсації, що надаються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці; відшкодування власником шкоди працівникам у випадку погіршення їхнього здоров’я або заподіяння моральної шкоди.

ЗУ “Про охорону праці” визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи з охорони праці (табл. 10).

Таблиця 10

Заходи	Характеристика
Соціально-економічні заходи	передбачають: обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків та професійних захворювань; безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги й компенсації працівникам, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; безкоштовну видачу таким працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; відшкодування власником шкоди у випадку каліцтва та інших ушкоджень здоров’я (або його сім’ї у разі смерті потерпілого), що пов’язані з виконанням трудових обов’язків, а також моральної шкоди.
Організаційно-технічні заходи	покликані забезпечити такий рівень організації праці та технічних рішень з охорони праці, які б не допускали впливу небезпечних виробничих факторів на працівників.
Організаційні заходи	передбачають правильний вишкіл працівників, чітке та своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці, зручне планування робочих місць, хороший стан засобів колективного та індивідуального захисту.
До технічних засобів і заходів	належать: застосування технічно досконалого обладнання, інструментів і приладів, транспортних засобів та засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, пристроїв блокування, сигналізації, системи дистанційного управління).
Санітарно-гігієнічні заходи	спрямовані на зменшення негативного впливу на працівників елементів санітарно-гігієнічних умов праці, доведення їх до нормативних рівнів.
Лікувально-профілактичні заходи	передбачають медичні огляди працівників; безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; дотримання особливих вимог з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Для створення сприятливих умов праці потрібно систематично аналізувати всі елементи виробничої сфери та доводити їх до відповідних нормативів.

Основними документами, що регламентують умови праці на підприємствах різних форм господарювання, є: різні ГОСТи, санітарні правила і норми; гранично допустимі рівні, гранично допустима концентрація; гігієнічні норми; методичні розробки з контролю.

Умови праці на виробництві диференціюються в залежності від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням їх можливого шкідливого впливу на стан здоров’я людей. Умови праці, згідно з гігієнічною класифікацією, поділяються на 4 класи (табл. 11):

Таблиця 11

Клас	Характеристика
1-й клас –оптимальні умови	зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2-й клас –допустимі умови	характеризуються такими рівнями факторів виробничого й трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівників.
3-й клас – шкідливі умови	характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні несприятливо впливати на організм працівника та/або його нащадків. Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працівників підприємства поділяються на 4 ступені: 1-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються за тривалішого, ніж початок наступної зміни, переривання контакту зі шкідливими факторами), та збільшують ризик погіршення здоров’я; 2-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності та появи окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності); 3-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою працездатності в період трудової діяльності); 4-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності.
4-й клас –небезпечні (екстремальні) умови	характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя людини та високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань.

Важливе значення має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці.

Оцінювання умов та характеру праці на робочих місцях здійснюється для: контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам; атестації робочих місць за умовами праці; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств; складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці; розслідування випадків професійних захворювань; розробки рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.

Санітарні норми широко застосовуються під час аналізу й оцінки стану умов праці та розробки заходів щодо їхнього поліпшення. Індекс відповідності фактичних умов нормативним (І_а) визначають за такою формулою:

(1)

де У_ф – фактичне значення елемента умов праці; У_н – нормативне значення елемента умов праці.

Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності, здійснюється за допомогою атестації робочих місць. Атестація проводиться в усіх організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, обладнання, що використовується, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров’я персоналу.

Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

• дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексне оцінювання чинників виробничого середовища й характеру праці на їх відповідність вимогам стандартів і санітарних норм;

• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;

• підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги й компенсації залежно від умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити за рахунок підприємства певні пільги та компенсації;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо поліпшення.

Згідно з типовою методикою оцінювання умов праці їх фактичний стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці. Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, що відображаються в карті умов праці на робочих місцях.

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важкості праці за гігієнічною класифікацією праці визначається в балах (від 1 до 3 балів). Кількість балів за кожним фактором проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу фактора на умови праці враховується час його дії протягом зміни.

(2)

де Х_факт – фактична оцінка, бали; Х_ст – ступінь шкідливості фактора або важкості праці; Т – відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.

Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається величина доплати до тарифної ставки.

Крім типової методики оцінювання умов праці, застосовується методика інтегрального бального оцінювання важкості праці в конкретних умовах виробництва. Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються вимірюваннями за допомогою відповідної апаратури й оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.

Інтегральний показник важкості праці (І_в) визначається за такою формулою:

(3)

де Х_опр – величина рівня елемента, що отримав найвищу оцінку (балів); Х_і – арифметична сума величин рівнів усіх елементів, за винятком Х_опр; п – загальна кількість елементів умов праці.

Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл. 12 та табл. 13).

Таблиця 12

Категорія важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Інтегральна бальна оцінка	до 18	19–33	34–45	46–53	54–58	59–59
Доплати за умови праці	–	–	4–8 %	12–16 %	20 %	24 %

Таблиця 13

Категорія	Характеристика
перша	належать роботи, що виконуються в комфортних умовах виробничого середовища за оптимальної величини фізичного, розумового й нервово-емоційного навантаження.
друга	належать роботи, що виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень у стані здоров’я працівників.
третя	належать роботи з підвищеними м’язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах).
четверта	належать роботи, під час виконання яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничообумовлених і професійних захворювань (сталевари).
п’ятої	належать роботи, що виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах. Для працівників, зайнятих виконанням робіт п’ятої категорії важкості, характерний високий рівень виробничообумовлених і професійних захворювань, виробничого травматизму (шахтарі на підземних роботах).
шоста	належать роботи, що виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються вже в першій половині зміни або в перші дні тижня. Виконання цих робіт пов’язане з небезпекою виникнення професійних захворювань і виробничих травм (водолази, які працюють на великих глибинах).

Отже, оцінювання умов праці визначенням її важкості є найбільш науково обґрунтованим. Воно дає змогу точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови праці.

Створення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і виробничого травматизму – це важливі завдання кожної організації. Впровадження комплексу економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу (автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами), сприяє подальшому поліпшенню умов праці. Разом з тим рівень розвитку техніки досі не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, за яких не було б шкідливого впливу на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачені різні засоби та компенсації впливу несприятливих умов праці:

• використання спеціального одягу, взуття, засобів індивідуального захисту працівників;

• скорочення робочого часу;

• збільшення тривалості відпустки;

• встановлення доплат до тарифних ставок;

• пільгове пенсійне та санаторно-курортне забезпечення;

• профілактичні медичні огляди;

• лікувально-профілактичне харчування для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, для зміцнення їхнього здоров’я та попередження професійних захворювань.

Працівникам, зайнятим на певних роботах зі шкідливими умовами праці, передбачене надання молока, оскільки його вживання сприяє підвищенню опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Таким працівникам надається додаткова відпустка та встановлюється скорочений робочий день відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день. Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу встановлюється не більше 36 годин на тиждень, тривалість додаткових відпусток становить 6, 12, 18 та 36 робочих днів.

Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватись підвищенням тарифних ставок та посадових окладів, надбавок до ставок і окладів з урахуванням під час їхнього встановлення реальних умов праці. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду та в різних модифікаціях застосовується різними суб'єктами господарювання.

Стаття 15 ЗУ “Про оплату праці” конкретизує цю норму та передбачає, зокрема, що умови запровадження й розміри доплат, надбавок, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються колективним договором з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

До компенсаційних доплат за умови праці, що відхиляються від нормальних, належать такі:

• за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

• за інтенсивність праці;

• за роботу в нічний час;

• за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов праці на цих місцях. На підприємствах встановлюються розміри доплат від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (триваліші відпустки, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безкоштовні обіди).

В даний час поряд з гранично допустимими за окремими факторами розроблені й оптимальні норми, на які потрібно орієнтуватись при розробці заходів з удосконалення умов праці. Удосконалення умов праці – це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості тощо.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працівників з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину, та інтенсивності теплового (інфрачервоного) випромінювання.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням, однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 3–5 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання. Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні. В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідлива речовина – це речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь. Основним способом, яким найчастіше потрапляють промислові шкідливі речовини в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, якою вони розносяться по всьому організму.

Слід зазначити, що ушкодження шкіри (порізи, рани) прискорюють потрапляння шкідливих речовин в організм людини. Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їх кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину.

Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності та захворювання в період трудової діяльності й у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров’я нащадків. За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007–76, табл. 14):

Таблиця 14

Клас небезпеки	Величина ГДК	Найменування речовин
1-й надзвичайно небезпечні	менше 0,1 мг/м3	свинець, ртуть, азот тощо
2-й високонебезпечні	0,1–1,0 мг/м3	сірчана і соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги тощо
3-й помірнонебезпечні	1,1–10,0 мг/м3	вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий тощо
4-й малонебезпечні	більше 10,0 мг/м3	аміак, бензин, ацетон, гас тощо

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте свіже повітря.

Існує декілька видів вентиляції (табл. 15).

Таблиця 15

Вид вентиляції	Характеристика
Припливна вентиляція	слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення.
Витяжній вентиляції	повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій.
Припливно-витяжна вентиляція	Поєднує припливну та витяжну вентиляції.
Загальнообмінна вентиляція	підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху).
місцевої вентиляції	шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення.
Комбінована вентиляція	поєднує загальнообмінну та місцеву.
Аварійну вентиляцію	влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливих речовин, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам: створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря); повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій; не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень; не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження; бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації; не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу тощо).

Системи опалення представляють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори). Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць (майже 90 % всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору). Втома очей залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків (5 % травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм). Погане освітлення може призвести до професійних захворювань.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. При світлому фарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20–40 %, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього – до швидкого стомлення органів зору.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали настання швидкої втоми очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

• створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

• забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

• не створювати засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від предметів, що знаходяться в колі зору;

• не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

• повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

• не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

• джерела освітлення повинні бути надійними та простими в експлуатації, економічними та естетичними.

Під вібрацією розуміють механічні коливання твердого тіла. Найпростішим видом таких коливань є гармонійні коливання, при яких відбувається почергове наростання та спадання в часі (за синусоїдальним законом) значень рухомої точки механічної системи. Вібрації виникають при роботі машин та механізмів, які мають незважені та незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори тощо. При роботі даного устаткування вібрація відіграє негативну роль.

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному – щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т.п. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу (основними нормативними документами з охорони праці стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99). Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу та напрямку дії.

Шум у сучасному світі в умовах науково-технічного прогресу став одним з суттєвих несприятливих чинників, що впливають на людину. Ріст потужностей сучасного устаткування, машин, побутової техніки, швидкий розвиток всіх видів транспорту привели до того, що людина на виробництві та в побуті постійно знаходиться під впливом шумів досить високої інтенсивності.

Шум у виробничих умовах негативно впливає на працівників, оскільки послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищується ймовірність нещасних випадків. Шкідливий та небезпечний вплив шуму на організм людини встановлено тепер з повною визначеністю. Ступінь такого впливу залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини. Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загально-фізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини. Дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо. Із загальної кількості захворювань, що перераховані вище останнім часом значно зросла частка тих, які спричинені саме шумовим впливом.

Найбільш повно вивчено вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників “шумних” професій може виникнути професійне захворювання – туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху, перш за все в області високих частот з наступним поширенням на більш низькі частоти. Крім впливу на орган слуху шум впливає на різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Характерними є скарги на підвищену втому, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам’яті, погану розумову діяльність тощо. Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при виконанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що викликають подразнення чи втому, а на такі допустимі рівні шуму, при яких виключається ймовірність набуття працівником професійних захворювань. При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види.

Шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні (безперервний спектр шириною більш ніж одна октава) та вузькосмужні або тональні (виражені дискретні тони). За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними (рівень шуму протягом робочої зміни змінюється не більш ніж на 5 децибел, та непостійними).

Інфразвук – це коливання в пружному середовищі, які мають однакову з шумом фізичну природу й поширюються з частотою меншою за 20 Гц. Джерелами інфразвуку на виробництві є тихохідні масивні установки та механізми (вентилятори, поршневі компресори, турбіни, електроприводи), що здійснюють обертові та зворотно­поступальні рухи з повторенням циклу менше 20 разів за секунду. Інфразвук аеродинамічного походження виникає при турбулентних процесах у потоках газів чи рідин. Хоча людина і не чує інфразвуку, він несприятливо впливає на весь організм людини, в тому числі й на орган слуху, знижуючи рівень його чутливості практично на всьому частотному діапазоні звукових хвиль. Інфразвукові коливання сприймаються людиною як фізичне навантаження, що викликає передчасну втому, запаморочення, головний біль, порушення функції вестибулярного апарату, зниження гостроти зору та слуху, появу почуття страху, загальну немічність.

Медики виявили, що інфразвук може також впливати і на психіку людини.

Ультразвук орган слуху людини не сприймає, однак він може викликати головний біль, загальну втому, розлади серцево-судинної та нервової систем.

Іонізуюче випромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні, штучні та радіоактивні речовини й елементи (уран, радій, цезій, стронцій тощо). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з’єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об’ємах, боротьби розрядами статичної електрики і т.п.).

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Обидві ці властивості іонізуючого випромінювання пов’язані між собою обернено пропорційною залежністю (випромінювання, проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам і тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних сполук, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові тощо).

Важливим завданням є розробка заходів з поліпшення умов праці (рис. 1).