Лекція 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини

План:

1. Попит, його види, закон попиту, детермінанти попиту.

2. Еластичність попиту. Види еластичності.

3. Пропозиція, її види, закон пропозиції, детермінанти пропозиції.

4. Еластичність пропозиції. Вплив фактору часу та інших факторів

5. Поняття рівноваги, надлишку, дефіциту.

Ринок – це система відносин між мікроекономічними суб’єктами (споживачі та продавці) щодо господарських рішень. Зокрема, це стосується економічного обміну між власниками економічних благ, а також інформацією. Взаємодія (обмін) між суб’єктами відбувається за певними правилами, які визнаються сторонами як узгоджені і тому приймаються як об’єктивні. Окремі з ним отримали статус економічних законів, а тому визнаються і сприймаються суб’єктами як об’єктивні. До таких відносяться закон попиту і закон пропозиції.

Попит виражає потреби, які наявні на ринку і забезпечені платіжними засобами. Вперше математичний закон попиту був сформульований А.Курно в 1838 р. Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Види попиту:

– індивідуальний попит;

– ринковий попит.

– попит на продукт;

– попит на виробничий ресурс;

– попит на продукт окремого виробника;\

Взаємозв’язок ціни товару і кількості можна зобразити графічно у вигляді кривої (крива попиту). Крива попиту  крива, яка показує, яку кількість економічних благ готові придбати споживачі за різними цінами в даний момент часу. Для ілюстрації цього взаємозв’язку часто використовують лінійну функцію попиту (рис. ?? А). Математично це можна представити наступним чином (обернена функція попиту):

Р = а – вQ_D,

де а і в – відповідно вільний та кутовий коефіцієнти рівняння;

Q_D – ринкова величина попиту.

Рис. ?? Криві попиту

Обсяг попиту – це кількість товару, яку споживач бажає і може придбати за кожного рівня цін. Обсяг попиту є складовою частиною попиту, його основною характеристикою.

Сукупний попит є сумою індивідуальних попитів. Визначення сукупного попиту можливо алгебраїчним і графічним (горизонтальним) підсумуванням. Крива сукупного попиту є сумою кривих індивідуальних попитів.

Рис. ?? Криві індивідуального (А) і сукупного (Б) попиту

Формування попиту є складним процесом, який залежить від багатьох факторів. Тому в мікроекономіці використовують поняття функції попиту. Залежність обсягу попиту від названих факторів називається функцією попиту.

Q_D = f (Р, І, Z, W, Psob, Pcom, N, В),

де Q_D  попит.

Р  ціна.

І  дохід (збільшення або зменшення доходів споживача).

Z  смак (зміна смаків та вподобань).

W очікування (цінові та дефіцитні очікування).

Psob  ціна на товари-субститути товари (збільшення/зменшення).

Pcom  ціна на зростання комплементарні товари (збільшення/зменшення).

N  кількість споживачів (збільшення або зменшення кількості).

B  інші фактори.

Дія цих факторів зміщує функцію попиту вліво або вправо (наприклад збільшення доходів призведе до зміщення функції праворуч) (рис. ??).

Рис. Зміщення функції попиту під впливом дії факторів попиту

Рух вздовж кривої попиту відображає зміну величини попиту. Ця зміна описується законом попиту – чим вище ціна, тим нижча (при інших рівних умовах) величина попиту і, навпаки

Соціальні ефекти, які впливають на індивідуальний попит і порушують ефект попиту (дію закону попиту).

1. Ефект юрби (мода)  поява моди збільшує попит на нього незалежно від ціни.

2. Ефект сноба  споживач намагається виділитися із загальної маси (купує ексклюзивні речі). Ціна його взагалі не цікавить.

3. Ефект Веблена (престижу)  споживач намагається підкреслити свій статус. Чим більша ціна тим вище попит.

4. Спекулятивний попит  очікування підвищення інфляції попит зростає.

5. Нераціональний попит  пов’язаний з імпульсивною поведінкою споживача.

Для характеристики поведінки споживача (реакції) важливо врахувати величину еластичності.

Чутливість споживача до зміни ціни визначається ціновою еластичністю. Ступінь цінової еластичності (або нееластичності) визначається за формулою:

Е _d = ,

де Е _d  еластичність попиту за ціною

відносна зміна попиту

відносна зміна ціни

Види еластичності

Е d  1	Попит еластичний	Попит зростає або падає швидше ціни
Е d  1	Попит не еластичний (жорсткий)	Попит зростає (падає) повільніше ніж змінюються ціни Зниження ціни на 3% призводить до збільшення попиту на 1%
Е d = 1	Одинична еластичність	Якщо відсоток зміни ціни відповідає відсотку зміни попиту
Е d = 0	Нульова еластичність	Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту
Е d = 		Якщо нескінченна мала зміна ціни викликає нескінченну зміну попиту

Пропозиція – кількість товару або послуги, яку продавці хочуть виготовляти і продавати до продажу за певного рівня цін в межах даного періоду часу за інших однакових умов.

Q_S = f (Р),

Залежність пропозиції від ціни, відображає крива пропозиції.

Між ціною і обсягом пропозиції існує прямий зв’язок, який називається законом пропозиції.

Закон пропозиції – виробники вважатимуть спрямувати більшу кількість ресурсів на виробництво певного товару за відносно більш високого рівня ціни на нього, ніж за низького.

Пропозиція (положення і вигляд кривої) окрім ціни обумовлений різними неціновими факторами. Математично така залежність має наступний вигляд:

Q_S = f (t, T, P_R, P_f, O_M, n, G, S_f, β),

де t – тривалість часового періоду;

T – технологія виробництва;

P_R – ціни споріднених (взаємозамінюваних товарів);

P_f – ціни на фактори виробництва;

O_M – організація ринку;

n – кількість фірм, що виробляють конкретний товар

G – мета підприємства інша, ніж максимізація прибутку;

S_f – особливі чинники, які стосуються пропозиції лише деяких товарів (погода для сільськогосподарської продукції).

Нецінові детермінанти пропозиції – ціни на ресурси, технологія виробництва, податки та дотації, ціни на інші товари, кількість продавців на ринку, цінові очікування продавців.

Цінова еластичність пропозиції – чутливість реакції пропозиції до зміни ціни на товар; відношення процентної зміни величини пропозиції товару до процентної зміни ціни на цей товар.

Рівновага (ринкова) – ситуація, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції (точка Е на рисунку 5.1).