Класифікація економічних систем за технологічним критерієм

Ознаки	Аграрне суспільство	Індустріальне суспільство	Постіндустріальне (інформаційне) суспільство
Період панування	До кінця XIX ст.	Кінець XIX – середина 70-х рр. XX ст.	З середини XX ст.
Найбільш цінний об’єкт власності	Земля	Фізичний та фінансовий капітал	Інформація, знання, освіта (людський капітал)
Переважаюча галузь господарства	Сільське господарство	Промисловість	Сфера послуг
Панівний клас	Земельна аристократія	Фінансово-промислова олігархія	Власники інформації (інноваційних ресурсів)

Особливо детально розглядаються технологічні уклади в теорії довгих хвиль, згідно якої в розвитку (насамперед ринкової) економіки простежуються цикли довжиною приблизно в 55 років, які характеризуються змінами періодів відносного процвітання періодами відносного застою. Довгі хвилі ще називають іменем М. Кондратьєва – видатного російського вченого, який в 20-х рр. XX ст. безпосередньо дослідив це явище. Згідно інноваційної версії теорії довгих хвиль, початок кожної такої хвилі характеризується зміною технологічного укладу. Відповідно індустріальний період є неоднорідним і містить чотири хвилі, кожна з яких характеризувалась відмінним технологічним укладом і має назву тієї галузі, що насамперед визначала розвиток економіки у відповідний період [28]:

1) Перша довга хвиля (паровиків), 1793-1847 рр.

2) Друга довга хвиля (ливарна), 1848-1895 рр.

3) Третя довга хвиля (електрики), 1896-1937 рр.

4) Четверта довга хвиля (хімізації), 1938-1974 рр.

5) П’ята довга хвиля (інформатики), почалась в 1975 р.

Суттєвою перевагою теорії Маркса було те, що він при розгляді економічної системи поєднав її технологічну складову (продуктивні сили) та інституціональну (виробничі відносини), а також показав їх взаємодію. Дійсно, між інституціональним та технологічним укладами існує тісний взаємозв’язок. Інституціональна структура економічної системи може як стимулювати, так і гальмувати технологічний розвиток. Наприклад, в країнах з ринковою економікою поява і зростання нового технологічного укладу супроводжується занепадом і загибеллю старого. Інша картина спостерігалась в економіці СРСР, яка в цілому характеризувалась технологічною багатоукладністю [13]. Суть технологічної багатоукладності полягає в тому, що з формуванням нового технологічного укладу, попередній не зникає, а навіть може продовжувати зростати поряд з новим. У випадку СРСР це призвело до зростання дефіциту первинних ресурсів і відповідно до гіпертрофованого розвитку видобувної промисловості. Технологічна багатоукладність спричиняє нагромадження всіляких диспропорцій, однією з яких є перевиробництво багатьох застарілих продуктів при гострому дефіциті нових.

У свою чергу технологічний уклад також здійснює значний вплив на економічні інститути. Наприклад, керуючись сучасною термінологією, класичний капіталізм можна визначити як ринкову економіку індустріального типу. Соціалізм як явище XX ст. також був породженням індустріалізму. Постіндустріалізація, або ж, іншими словами, інформатизація суспільства, що розпочалася в середині 70-х рр. XX ст., значно змінює ті інститути, які характерні для власне капіталізму. Це стосується насамперед інституту власності, оскільки в інформаційному суспільстві монопольний контроль над виробництвом поступово переходить з рук власників на “матеріальний капітал” до рук тих, хто володіє знаннями.