2. Структура виробничої операції.

Кожна частина виробничого процесу поділяється на виробничі операції. Під виробничою операцією розуміють частину виробничого процесу з чітко визначеною метою та результатом, який досягається за допомогою відповідного устаткування певним складом виконавців або без участі людини.

Трудова операція – це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці.

Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи. Вона є основним об’єктом планування, обліку, контролю і нормування праці. Її склад у трудовому процесі залежить від типу виробництва, рівня застосування техніки й технології, складності продукції, що виробляється, та розглядають як за технологічними, так і за трудовими ознаками.

Технологічна операція – це процес впливу робочого органу машин, інструменту на предмет праці, в результаті чого досягаються поставлені цілі обробки або зміни його стану. Операція застосовується в технології й організації виробництва.

Операція – організаційно неподільний і технологічно однорідний елемент технологічного процесу, що складається з ряду робочих прийомів, або це закінчений елемент трудового і технологічного процесу, що періодично та послідовно повторюється в часі та просторі, в результаті впливу людини чи машини з метою зміни предмету праці на певному робочому місці.

Виробнича операція в технологічному плані також поділяється на переходи, установку, проходи, позицію, а у трудовому плані – на прийоми, рухи, дії.

Установка – це частина технологічної операції, що виконується при постійному положенні закріпленої деталі в робочій зоні.

Позиція – фіксоване положення, незмінно закріпленою оброблювальною заготовкою або складальною одиницею відносно інструменту або нерухомої частини обладнання при виконанні певної частини операції.

Перехід – закінчена частина технологічної операції, яка виконується одними й тими ж засобами технологічного оснащення при постійних режимах і установці.

Прохід – повторювана частина переходу, що складається із однократного переміщення інструмента відносно заготовки, при якому проходить зміна форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей предмету праці.

Технологічний перехід – це технологічно однорідна частина операції, в результаті якої відбувається тільки одна технологічна зміна предметів праці та яка виконується при одному режимі роботи обладнання і незмінному інструменті.

Допоміжний перехід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із однократного переміщення інструменту відносно заготовки, не супроводжується зміною форми, розміру, чистоти поверхні, а зміною потрібного для виконання робочого ходу.

Робочий хід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із одноразового переміщення інструменту відносно предмету праці, супроводжується зміною форми, розміру та властивостей заготовки.

Трудова операція – це сукупність трудових прийомів, трудових дій та трудових рухів, що здійснюються виконавцем в процесі виконання конкретної роботи. Зміст і структура трудової операції залежить від виробничого завдання, технології, матеріальних і технічних засобів, що використовуються. Вона розділяється на трудові рухи, дії і прийоми (ступінь розподілу операції залежить від необхідної точності аналізу й проектування).

Трудовий прийом являє собою закінчену сукупність трудових дій виконавця, об’єднаних одним цільовим призначенням і сталістю предметів та знарядь праці. Прийоми бувають основними (метою є безпосередній вплив на технологічний процес), і допоміжними (здійснюються для виконання основних). Прийоми можуть бути як механізованими, так і ручними. На тривалість прийомів в операції впливають такі чинники: якість предметів праці, що обробляються; особливості розміщення; вага та об’єм оброблюваних деталей; зміни в режимі роботи; якість різальних інструментів. В деяких випадках при розробці нормативів часу або при створенні типових трудових процесів в дрібносерійному й одиничному виробництві використовується поняття “комплекс прийомів”. Комплекс прийомів – це сукупність трудових прийомів працівника при виконанні закінченої, технологічно однорідної частини операції. Універсальність рухів, дій і прийомів визначає їх часте повторення. Трудові прийоми поділяються на трудові рухи та дії.

Трудовий рух є найбільш диференційованим елементом поділу операції, який являє собою однократне переміщення робочого органу виконавця (корпусу, ніг, рук, пальців) з метою взяття, переміщення, суміщення, закріплення предметів праці й підтримки їх в стані спокою (процес виконання всіх цих дій контролюється органами відчуттів, які корегують їх спрямованість, швидкість і точність).

Трудова дія – це сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або декількома робочими органами виконавця, які плавно переходять один в інший. Вона характеризується одним частковим цільовим призначенням, сталістю предметів і знарядь праці. Крім того, вона звичайно не має повної технологічної закінченості й тому обов’язково повинна бути пов’язана з наступною дією працівника.

Трудові рухи, дії та прийоми, їх склад і послідовність виконання формує, визначає метод праці, тобто спосіб виконання трудового процесу. Тому аналіз трудових рухів є найважливішим оскільки раціоналізує весь трудовий процес.

Основними цілями поділу операцій на елементи є:

• вивчення й вимірювання затрат робочого часу;

• виявлення факторів, від яких залежить тривалість виконання елементу;

• встановлення раціональної послідовності й способів виконання елементів операції;

• розрахунок норм часу (особливо це важливо в умовах масового й багатосерійного виробництвах, в яких висуваються високі вимоги до точності й обґрунтованості норм, оптимальної організації трудового процесу на робочих місцях).

Сукупність трудових дій, об’єднаних одним цільовим призначенням, називається трудовими прийомами. Кожному трудовому прийому відповідає певний, відмінний від інших зміст і різне поєднання трудових дій, які визначаються видом обладнання, інструментів, предметів праці, рівнем спеціалізації.

Завданням раціоналізації є вибір найбільш економних трудових прийомів і рухів, тобто таких, які вимагають найменших затрат часу, енергії і фізичних зусиль працівників при їх виконанні. Важливою умовою проектування раціональних трудових процесів є визначення кількості та структурного складу операцій залежно від рівня механізації, технології, спеціалізації і поділу праці.