Класифікація видатків Державного бюджету України.

Назва	Характеристика
Функціональна	Складається із рівнів : 1. Розділи в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідних загальних функцій держави, АРК та місцевого самоврядування. Підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів. 3. Цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів.
Економічна	Видатки поділяються на : 1. Поточні видатки – платежі бюджету, що передбачається на поточні цілі. 2. Капітальні видатки кредитування за вирахуванням погашень, склад яких визначено МФУ.
Відомча	Наприклад, Головним розпорядником бюджетних коштів може бути МОЗУ. На основі цієї класифікації Державного казначейство та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна	Застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом, видатки мають свій певний код за встановленою бюджетною класифікацією.

3. Методи планування і фінансування видатків бюджету.

В основі планування і фінансування бюджету лежать такі методи розподілу цих видатків:

Метод	Характеристика
Коефіцієнтів	Заснований на застосуванні відповідних коефіцієнтів, щодо результатів певного проміжку часу : рік, квартал, місяць.
Нормативний	Ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів, враховуються особливості сфер діяльності, зміни в попередньому періоді. Цей метод не є універсальним, Його ефективність залежить від: узгодженості методик визначення норм і нормативів на всіх рівнях у різні роки; комплектності планування по всіх розділах бюджетної класифікації й галузей народного господарства; своєчасного корегування норм і нормативів, обґрунтованості методів їх розрахунку; ефективності формування й використання норм і нормативів.
Балансовий	Допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими видатками, встановити взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви.
Програмно-цільовий	Для прозорості та обґрунтованості бюджету в частині конкретних видатків державних органів, підвищення ефективності діяльності розпорядників бюджетних коштів, а також посилення зв’язку між їхніми завданнями та бюджетними фінансуваннями починаючи з 2002 року проект Державного Бюджету складається на основі цього методу.

Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них.

Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє.

В основі планування нормативним методом лежать науково обґрунтовані норми витрачання бюджетних коштів в розрізі статей видатків. Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення.

Розміри видатків за кожною статтею кошторису встановлюється шляхом використання норм та нормативів – це сітьові показники, економічні нормативи, вартісні та натуральні технічні норми.

За юридичним змістом норми поділяються на :

- обов’язкові – встановлюються актами вищих органів державної влади та управління та не підлягають зміні;

- розрахункові норми – це середні витрати на розрахункову одиницю.

За економічним змістом норми поділяються на :

- натуральні (матеріальні) – це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю;

- грошові норми (фінансові) поділяються на індивідуальні, комбіновані та укрупнені.

Нормування витрат бюджету проводиться як по натуральних — матеріальних, так і по грошових нормах. Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на плановану одиницю у натуральному виразі. Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають узагальненим показником для складання кошторису витрат.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою життєдіяльності бюджетної установи. Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівні умови; наприклад, діти у яслах-садках Сумської, Львівської чи Одеської областей (аналогічно у лікарнях, школах і т.д.) забезпечені однаковими коштами на харчування, м’який інвентар, різниця можлива лише за рахунок благодійності, шефства тощо.

Практично всі витрати бюджету формуються відповідним чином. Так, по заробітній платі виплати формуються: по лікарнях з огляду на кількість ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається кількість лікарів середнього і молодшого медперсоналу, при цьому враховується стаж їх роботи. По школах — виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т.д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Бюджетне фінансування – це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безповоротних і безоплатних коштів на розвиток економіки, соціальної сфери, державне управління, оборону тощо. Розрізняють такі методи бюджетного фінансування:

• пряме бюджетне фінансування

• бюджетні позики

• трансферти