2.6. Підприємництво у сфері надання консалтингових послуг

В умовах розподілу праці сфера уваги власника або управлінця стає більш широкою, а прийняття рішень - дуже складним процесом, керу­вати яким одній людині або певній групі працюючих не під силу. Ви­никає потреба у тому, щоб, проаналізувавши декілька варіантів, відібра­ти той необхідний, який найкращим чином призведе до очікуваного результату. А для цього потрібні спеціалісти, здатні виконати таку ро­боту. Такими спеціалістами є професійні консультанти.

Бізнес-консалтинг — це набуття спеціалізованого досвіду, мето­дології, техніки поведінки, професійних навичок, які допомагають клієнту покращити фінансово-економічний стан підприємства.

Фактично консультант надає організації-клієнту додаткові послуги в одній або більше областях. Структура цього процесу схематично зоб­ражена на рис. 2.18.

Існують такі групи послуг з бізнес-консалтингу:

1. Управлінське консультування. Це послуги із загальних питань уп­равління, до яких відносять: розробку стратегії; маркетинг; управління виробництвом, трудовими ресурсами, збутом; екологію і безпеку праці; структуру управління; аналіз ринку.

2. Фінансове консультування. Це послуги з питань бухгалтерського обліку та аудиту; оцінка майна, бізнесу, ризиків, майнових та немай- нових прав, операцій з цінними паперами, розробка фінансової стра­тегії, оцінка фінансових результатів діяльності, управління фондами та інвестиціями, оптимізація витрат і системи фінансового обліку, розра­хунок ефективності окремих проектів.

Бажаний

3. Фактичний стан клієнта

   Поведінка

   Професійні навички

   Знання

   Методологія

   Рис. 2.18. Додаткові послуги, які надає консультант клієнту

   Спеціалізований досвід

   Юридичне консультування. Це послуги, пов'язані з юридичними аспектами оподаткування; створенням, реорганізацією та реєстрацією підприємств; зовнішньоекономічною діяльністю, ліцензуванням та па­тентуванням; поверненням боргів, банкрутством та ін.

Консультант

стан клієнта

Для усіх послуг з бізнес-консалтингу притаманні такі характе­ристики: невідчутність, єдність продавця та покупця, індивідуальність кожної послуги, єдність проектування, виробництва та впровадження, професіоналізм виконавця. У консультуванні — професійний підхід, що означає: професійну компетентність, відстоювання інтересів клієнта, об'єктивність ситуації та рекомендацій, конфіденційність, Дотриман­ня етики у взаємовідносинах, громадські інтереси та підтримка.

Консультування — незалежна служба. Консультант повинен мати можливість оцінювати будь-яку ситуацію, говорити правду, пропо­нувати чесні та об'єктивні рекомендації відносно того, що слід робити клієнту. Він повинен бути незалежним від підприємця-власника або менеджера підприємства, що обслуговується. Таке відокремлення ви­являється у фінансовій, адміністративній, емоційній незалежності.

Фінансова незалежність означає, що консультант є представником іншої організації, що надає одноразові послуги за замовленнями клієнта. Бажання вести у подальшому справу з тим же клієнтом не по­винно впливати на об'єктивність поради, пропозицій стосовно нового завдання.

Адміністративна незалежність передбачає, що консультант не підпорядкований клієнту і на нього не розповсюджуються адміністра­тивні рішення останнього.

Емоційна незалежність передбачає, що консультант зберігає свою відчуженість незалежно від дружніх або інших почуттів, які можуть існу­вати з самого початку або розвиватись під час виконання завдання.

Консультант — універсал зі спеціальною підготовкою та значною кваліфікацією стосовно принципів управління. Основний обов'язок — підвищити кваліфікацію керівника та інших фахівців, що беруть участь у керівництві підприємством. Водночас від нього очікують реальних висновків щодо розв'язання конкретних проблем. Консультанти — ко­мунікабельні, доброзичливі, настирливі у справі. Вони можуть пред­ставляти інтереси різних учасників економічного процесу — підприємців, менеджерів, інвесторів, державних органів влади і управ­ління. Це зобов'язує консультантів бути за рівнем своєї кваліфікації вище тих, хто до них звертається.

Попит на управлінське консультування виникає в усіх областях людської діяльності і в організаціях будь-якої форми власності. Про­цес консультування включає двох партнерів — консультанта та його клієнта. Клієнт оплачує професійні послуги на певних умовах (наприк­лад, за обумовлену кількість днів або годин). Упродовж цього часу знан­ня і досвід консультанта знаходяться у його повному розпорядженні. Сторони намагаються досягнути поставленої мети. Для цього важливо побудувати і підтримувати ефективні взаємовідносини між консуль­тантом і клієнтом.

Консалтинговий бізнес для новостворюваного підприємства не потребує великих матеріальних вкладень. Йдеться переважно про інте­лектуальні ресурси. Але становлення консультанта вимагає серйозних матеріальних витрат на його навчання, розвиток інтелектуального і професійного зростання.

У країнах з розвинутою ринковою економікою цьому виду послуг приділяється велика увага, оскільки для будь-якої фірми життєвою не­обхідністю є постійне вивчення інфраструктури і тенденцій ринку, співвідношень попиту та пропозиції на конкретний товар, а головне — застосування ефективного стилю і прийомів управління господарськи­ми процесами.

Серед організацій, що обслуговують бізнес, консалтинг займає особ­ливе місце. Основними функціями консалтингових фірм є збір та аналіз інформації, проведення досліджень і експертиз, розповсюд ження ефектив­них організаційних рішень та допомога клієнту щодо їхнього опанування.

Консалтингові послуги надаються товаровиробникам, продавцям та покупцям з широкого спектру питань економічної діяльності підприємств, організацій будь-якої форми власності. Консалтингові фірми займають на ринку свою ділову нішу, гармонізуючи інтереси дію­чих на ринку структур на всіх етапах товароруху.

Власники капіталу шукають можливості його вкладення, але вони готові інвестувати, лише будучи впевненими в отриманні прибутку, в надійному захисті своїх інвестиційних ресурсів, можливості контролю за використанням капіталів. Пропонувати їм варіанти рішення цих пи­тань — одне із завдань консалтингових фірм. Підприємець (ініціатор проекту, початківець справи) повинен мати всебічну інформацію про правові, економічні, екологічні, технічні та соціальні умови здійснен­ня своєї мети. Консалтингові фірми можуть підготувати техніко-еко- номічне обґрунтування бізнес-ідеї, проекту, новації.

Зростання попиту на послуги консалтингових фірм обумовлюється складністю процесу управління, підвищенням комерційного і техніч­ного ризиків, ефективними діями конкурентів на товарному ринку, необхідністю отримання критичної оцінки незалежним спеціалістом для удосконалення діяльності, оптимізації загальних витрат, досягнен­ня більшого рівня продуктивності праці.

Підприємцям слід користуватись консультаційними послугами з тим, щоб:

• розробити пакети організаційної та нормативної документації (ста­тут, установчий договір, проект страхового договору, контракту з зовнішньоекономічної діяльності, спонсорської угоди та ін.);

• обгрунтувати вибір виду підприємства;

• розробити заходи щодо підвищення ефективності і диверси­фікації виробництва;

• отримати довідкову, аналітичну, правову інформацію з різних аспектів діяльності;

• обрати надійних партнерів по бізнесу і постачальників;

• оцінити можливості виходу фірми з товаром на зарубіжний ринок.

Знання законів та ретельний аналіз ситуації, що склалась у підприє­мця, дозволяють консультанту допомогти йому уникнути нераціональ­них платежів, не виходячи за рамки законності. Консультант підказує підприємцю як можна з мінімальними витратами уникнути негатив­них наслідків ризикованих рішень, що дуже важливо, оскільки комер­ційний та технічний ризики — це невід'ємна частина економічного життя підприємця, його діяльності. Залучення консультантів дає мож­ливість незалежно та об'єктивно оцінити зовнішній та внутрішній стан підприємства, дозволяє розробити альтернативні підприємницькі рішення.

Отже, консалтинг дозволяє сформувати імідж фірми-клієнта, зве­сти до мінімуму ризик при визначенні інвестиційної, цінової, товар­ної, комерційної політики, є дійовим засобом підвищення ефективності виробничої та комерційної діяльності. Все більший інтерес до нього проявляють підприємницькі та державні структури.

Нині на ринку України діють консалтингові фірми, які можна умов­но поділити на такі групи:

1. Міжнародні консалтингові компанії. Основні напрямки — управ­лінське консультування, аудит, податкові та бухгалтерські консультації, їхні представництва обслуговують державні структури, органи держав­ного управління з питань оподаткування, бюджетного регулювання, банківські установи з питань аудиту, зарубіжні та спільні підприємства.

2. Консалтингові компанії з іноземним капіталом, що працюють в Україні. Вони не рекламують себе широко, вважаючи, що краща рек­лама - рекомендація клієнта, який вже скористався їх послугами.

Перші дві групи консалтингових фірм працюють переважно за про­грамами ТАСІ8, інших міжнародних організацій, а також обслуговують своїх традиційних клієнтів. Робота з українськими клієнтами на ко­мерційній основі ведеться перш за все тоді, коли замовником виступає інвестор. Західні компанії зацікавлені в обслуговуванні провідних ук­раїнських підприємств.

Фірми, які працюють у рамках міжнародної технічної допомоги, займаються переважно питаннями управлінського та фінансового кон­сультування у таких галузях економіки як сільське господарство, енер­гетика, транспорт, зв'язок, а також здійснюють підтримку малого і се­реднього бізнесу. Особливістю їхньої діяльності є те, що клієнтам на­дається можливість часткового покриття витрат на консультаційні послуги у межах вказаних програм.

3. Вітчизняні консультаційні фірми. Працюють виключно з українсь­кими клієнтами — великими і середніми підприємствами.

Певна частка консалтингових компаній була створена на базі про­веденого державного процесу зміни форм власності. Вони розпочали свою діяльність по наданню послуг з приватизації, що охоплювали пи­тання управління, законодавства, оподаткування.

Останнім часом виникають консалтингові структури з певною спеціалізацією діяльності. Вони надають послуги, спеціалізовані як за напрямками (маркетинг, інвестування, створення фірми, планування), так й за галузями (консультування підприємств агропромислового ком­плексу, транспортної інфраструктури).

На відміну від західних країн, де до послуг консультантів зверта­ються постійно з різних питань бізнесу, в Україні найпоширенішими є ті послуги, користь від реалізації яких для українських підприємств є господарською необхідністю. Це — зміна маркетингових аспектів, впро­вадження інформаційних систем, пошук інвесторів, тренінг, підготов­ка бізнес-планів. Деякі консалтингові фірми в Україні представляють інтереси інвесторів. Звідси попит на послуги, пов'язані з аналізом рин­ку та станом підприємства, підготовкою і супроводженням інвестицій­них проектів, пошуком партнера при виході на ринок.

Інвестиційний консалтинг — це консультування інвесторів, які ба­жають вкласти інвестиції у підприємство або вже зробили це та стурбо­вані отриманням прибутку від своїх вкладень.

Різновид клієнтів, послуг, підходів — причина різноманітності типів консультаційних організацій. Так, в Україні можна виділити:

• великі багатофункціональні зарубіжні консультаційні фірми. Як N правило, в нашій країні вони представлені філіалами. Для ро­боти на українському ринку деякі з них залучають українських

спеціалістів з тим, щоб краще орієнтуватись у специфіці місце­вих умов економічного життя, особливостях національного за­конодавства;

• дрібні та середні консультаційні фірми;

• консультаційні підрозділи (відділи) закладів, що займаються пи­таннями галузевої ефективності, підвищенням кваліфікації ке­рівних кадрів, удосконалення роботи невеликих організацій;

• консультанти-індивідуали. Це можуть бути універсал и з широ­ким досвідом в області управління або спеціалісти, які працю­ють у вузькій технічній області. їхня сила — чітко індивідуалізо­ваний та гнучкий підхід. Послуги такого консультанта-індиві- дуала ще й дешевші, оскільки він може уникати деяких операційних витрат;

• консультуючі професори. Існує певна категорія спеціалістів, для яких консультування не є єдиним джерелом заробітку. Це професори, інструктори, наукові працівники, основне заняття яких не консультування, але вони ним можуть періодично зай­матись. Вони можуть працювати за сумісництвом, брати участь у виконанні проекту або надавати поради з конкретного питан­ня, у якому добре орієнтуються.

Існує також й нетрадиційний спосіб надання послуг з консуль­тування. Так, для окремих фірм консультування не є основною функ­цією, а розглядається як вигідне доповнення до інших видів діяльності. До такої групи входять: постачальники і продавці комп'ютерів та за­собів зв'язку; фірми, що мають справу з програмним забезпеченням; комерційні банки, страхові компанії, біржі; постачальники обладнан­ня та повністю готових проектів в області будівництва, енергетики, транспорту; інші організації, що перетворили свої внутрішні підрозді­ли у зовнішні консультаційні служби. Основна мета — додаткові при­бутки.

Практика свідчить що основними критеріями (факторами) вибору клієнтом консалтингової фірми є:

1 .Професіоналізм консультантів як сукупність трьох складових — кваліфікації, інтелекту, комунікабельності.

2. Розмір оплати за послуги.

3. Репутація фірми. При цьому аналізується виконання нею попе­редніх замовлень: чи були вони завершені у строк, чи не перевищували витрати,заздалегідь встановленого кошторису, чи залишився клієнт за­доволений отриманими рекомендаціями.

4. Якість послуги. Більшість клієнтів визначає якість як опера­тивність, достовірність, точність, повноту отриманої від консультанта інформації.

5. Наявність досвіду роботи консалтингової фірми у тій галузі, де працює клієнт.

6. Гарантія конкретних результатів.

7. Дотримання етичних норм, включаючи забезпечення конфі­денційності інформації про діяльність фірми-клієнта, порядність та обов'язковість консультантів.

8. Широта асортименту послуг.

Думка може відрізнятись від думки консультанта, і це відхилення — важливий резерв підвищення якості послуги, що надається. До скла­дових якості консалтингової послуги відносяться: високий кваліфіка­ційний рівень консультантів, виконання замовлень у строк, гарантія конфіденційності, налагодження внутрішньофірмових контактів, інди­відуальність підходу, незалежність консультантів.

Для солідних консалтингових фірм критеріями оцінки їхньої ро­боти повинні стати не тільки кількість проектів або абсолютна величи­на обороту. Головне — задоволеність клієнта та знаходження таких рішень, які допоможуть йому суттєво покращити ринкове і фінансове становище. Це є найкращою запорукою успіху та довготермінової ро­боти на ринку послуг.

У своїй роботі консалтингові фірми використовують такі підходи:

• проблемний підхід направлений на вирішення окремо взятих проблем діяльності фірми-клієнта та її працівників; передба­чає діагностику, проектування оптимального стану, визначен­ня ступеня відхилення існуючого стану від оптимального, ко­ректування діяльності фірми-клієнта;

• міжособистісний підхід пов'язаний з діловими контактами між сторонами, конструюванням сприятливого мікроклімату у ко­лективі;

• управлінський підхід зводиться до загального коригування сис­теми управління, включаючи стратегію планування, орга­нізаційну структуру, впровадження нововведень.

Розглянемо типову .модель процесу консультування. Вона складається з таких послідовних етапів:

1. Підготовка консультування. Не заглиблюючись у деталі питань, консультант збирає важливі орієнтовні дані про клієнта та його оточен­ня, а також про ті проблеми, які є типовими для сфери діяльності клієнта. Після цього зібрані дані повинні бути проаналізовані та запро­поновані у вигляді плану-завдання, що розглядає саму проблему, реко­мендації щодо способів її розв'язання та умов, за яких консультант може пропонувати свою допомогу.

2. Діагностика. Під час цього етапу консультування конкрети­зуються проблеми, уточнюються причини їхнього виникнення, з'ясо­вуються фактори і засоби впливу на дану проблему, встановлюються широта охоплення об'єкта та період дослідження.

3. Планування дій. Включає вироблення рішень проблем, що діаг­ностуються, надання клієнту пропозицій щодо способів усунення існу­ючих недоліків та прийняття рішення про реалізацію пропозицій.

4. Впровадження пропозицій. Даний етап консультування дозво­ляє реально змінити проблемну ситуацію на краще. Це основна мета будь-якого консультаційного завдання, орієнтована на отримання зап­ланованого ефекту. Контроль за ходом впроваджень підвищує резуль­тативність консультаційної роботи та формує імідж, рекламу фірми.

5. Оцінка результатів. Консультант професійно визначає час та форми припинення робіт над завданням. Здійснюється оцінка вико­наних робіт та впроваджень. Вирішується, чи буде співробітництво при­пинене повністю_т або ділові контакти консультанта і клієнта про­довжуватимуться й у майбутньому.

У розвитку консалтингового ринку України найбільш пріоритет­ними і перспективними напрямками є:

• робота із залученням інвестицій, розрахунок фінансової части­ни інвестиційного проекту, складання бізнес-планів;

• приватизаційна підтримка підприємств, включаючи послуги з розробки стратегії діяльності, забезпечення нормального функціонування господарських суб'єктів;

• консультаційні послуги з питань повернення боргів, банкрут­ства; розміщення, купівлі, оцінки цінних паперів, фінансового консультування.

Останнім часом зростає попит на послуги з проведення марке- тинговихдосліджень; управління виробництвом, кадровими ресурсами; управління державними організаціями;'оцінки майна та бізнесу в ціло­му; створення, реорганізації та реструктуризації підприємств; органі­зації зовнішньоекономічної діяльності.

На початковому етапі формування консалтингового ринку в Ук­раїні спостерігалось зростання споживання цих послуг підприємствами з державною формою власності у зв'язку з процесами приватизації. У перспективі очікується більше споживання консалтингових послуг підприємствами з колективною та приватною формами власності. Це є закономірний ринковий процес, який обумовлюється діями двох ос­новних факторів. По-перше, значним скороченням кількості держав­них підприємств та необхідністю проведення приватизаційного обслу­говування. По-друге, в умовах реформування економіки та виходу із кризи збільшиться споживання консультаційних послуг з питань по­точної діяльності підприємств та ефективного ведення бізнесу.

Крім того, підвищення або зниження попиту на консультаційні по­слуги у державних та підприємницьких структурах залежатиме як від сту­пеня розуміння їхньої корисності та вигоди залучення зовнішнього спе­ціаліста, так й від того, чи здатні консультаційні фірми запропонувати саме ті послуги, які потрібні цим організаціям (потенційним клієнтам).

З досвіду ряду розвинених країн можна виділити такі засоби вирі­шення проблем подальшого розвитку управлінського консультування:

• розроблення програм з розвитку управлінського консультуван­ня, сформованих владними органами з метою підвищення відповідальності консультаційних фірм за результати проведе­них ними робіт, а також для отримання фінансової підтримки досліджень;

• організація підготовки та підвищення кваліфікації кадрів управ­лінського консультування;

• створення системи довідкової інформації про фірми і організа­цію мережі консультування, характер і умови послуг, що нада­ються;

• розроблення пакетів інформаційних продуктів та їх викорис­тання через мережу Інтернет.

Подальше функціонування консультаційної галузі знаходиться у прямій залежності від розвитку ринкових відносин, державної внут­рішньої та зовнішньої політики. Підприємництво у сфері надання кон­сультаційних послуг — це реальна база підтримки бізнесу та активізації інноваційних процесів, складова частина ринкової інфраструктури.

Особливим видом підприємництва є інжиніринг.

Інжиніринг (англ. еіщіпеегіп§ — винахідливість, знання) — це інже- нерно-консультаційні послуги зі спорудження об'єктів та їх експлуатації.

Особливості інжинірингу:

• розглядається як спосіб передачі знань, технології, досвіду;

• є важливим методом підвищення ефективного вкладання капі­талу в об'єкт;

• охоплює комплекс робіт з проведення попередніх досліджень, підготовки техніко-економічного обґрунтування, комплексу проектних документів, а також розроблення рекомендацій з організації виробництва і управління, експлуатації обладнан­ня і реалізації готової продукції;

• пов'язаний у кінцевому підсумку з підготовкою та забезпе­ченням процесу виробництва і реалізації матеріальних благ та послуг;

• є об'єктом купівлі-продажу, тобто має комерційне застосування.

Завдання інжинірингу — отримання замовниками найкращого ре­зультату від вкладання капіталу за рахунок:

• системного підходу до здійснення проекту;

• багатоваріантності технічних і економічних проробок, їхньої фінансової оцінки з вибором оптимального варіанту д ля замов­ника;

• розроблення проекту з урахуванням можливості впровадження прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнан­ня, конструкцій та матеріалів з різних альтернативних джерел, що найкращим чином відповідають конкретним умовам і особ­ливим вимогам замовника;

• використання сучасних методів організації і управління на всіх стадіях реалізації проекту.

Усю сукупність послуг інжинірингу можна поділити на дві групи:

1. послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу;

2. послуги щодо забезпечення ритмічного процесу виробництва продукції.

До складу першої групи входять допроектні, проектні, після- проектні послуги. Це — вивчення ринку, попередні дослідження, підго­товка робочих креслень і технічної документації, оцінка вартості про­екту, укладання контракту, питання здійснення проектних робіт та кон­троль за ходом їхнього виконання, проведення випробувань, підготовка персоналу.

До складу другої групи входять: послуги з управління та організації виробничого процесу, огляду і випробування обладнання, експлуатації об'єкта, консультації і допомога у фінансових питаннях, послуги по забезпеченню реалізації продукції, впровадженню сучасних інформа­ційних технологій.

161

Інжинірингові послуги можуть надавати спеціалізовані інженерно- консультаційні фірми, а також будівельні, промислові підприємства.

6 Основи підприємництва

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ТА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Назвіть основні види підприємницької діяльності. Які критерії (фактори) необхідно враховувати при виборі найбільш прийнятного виду підприємництва?

2. Охарактеризуйте форми та види виробничої підприємницької діяльності.

3. Визначте способи відношення підприємця-виробника до спо­живача.

4. Побудуйте загальну схему виробничого підприємництва та по­ясніть механізм відносин між учасниками.

5. Чим обумовлена необхідність розвитку інноваційного підприєм­ництва в Україні?

6. Побудуйте принципову схему інноваційного підприємництва та поясніть механізм відносин між учасниками.

7. Які тенденції спостерігаються у розвитку інноваційного під­приємництва у країнах з розвинутими ринковими відносинами?

8. Визначте фактори, які впливають на розвиток інноваційного підприємництва.

9. Назвіть види технопаркових структур та охарактеризуйте їх.

10. Дайте визначення комерційного підприємництва. Яку роль відіграє комерція в активізації економічних процесів?

11. Назвіть основні функції (елементи) комерційної діяльності торговельних підприємств.

12. Розкрийте типову схему комерційного підприємництва.

13. Що потрібно враховувати при укладанні комерційної угоди?

14. Що Вам відомо про торгово-промислову палату як специфічну організаційну форму у комерційному підприємництві?

15. Які Ви можете запропонувати напрямки розвитку підприєм­ництва у сфері торгівлі України?

16. У чому полягають переваги франчайзингу?

17. Для чого потрібні посередники? Назвіть та охарактеризуйте види посередників.

18. Хто такий мерчандайзер і які функції він виконує?

19. Розкрийте схему посередницького підприємництва.

20. Що рлід враховувати при виборі посередника?

21. Поясніть механізм здійснення фінансового та кредитного під­приємництва.

22. Назвіть фінансових посередників депозитного та контрактного типу.

23. Що таке комерційний банк, інвестиційний фонд, інвестиційна компанія, фондова біржа? Визначте їхні особливості.

24. Назвіть види страхування, у яких здійснюється підприємниць­ка діяльність.

25. Розкрийте схему здійснення підприємницької діяльності у сфері страхування.

26. Що таке бізнес-консалтинг? Перерахуйте послуги з бізнес-кон- салтингу.

27. Чому в сучасних умовах зростає попит на послуги консалтин­гових фірм? Що дає підприємцям використання послуг консультантів?

28. Охарактеризуйте типи консультаційних організацій, які функці­онують на ринку України.

29. Назвіть критерії (фактори) вибору клієнтом консалтингової фірми.

30. Поясніть типову модель процесу консультування.

31. Назвіть найбільш пріоритетні і перспективні напрямки у роз­витку консалтингового ринку України.

32. Сутність та особливості інжинірингу як виду підприємництва.

33. Розкрийте сутність фермерського господарства.

34. Хто може бути членами фермерського господарства?

35. Які повноваження має голова фермерського господарства?

36. Які права та обов'язки має фермерське господарство та його чле­ни?

37. Що може входити до складу майна фермерського господарства?

38. Розкрийте особливості діяльності фермерського господарства.

39. У яких випадках припиняється діяльність фермерського госпо­дарства?

81