1. Діагностичний (соціальна паспортизація класів, посередницька діяльність);

Соціальний портрет класу, як правило, складається за такою схемою:

Сироти	Повні сім’ї	Неповні сім’ї	Проблемні сім’ї	Багатодітні сім’ї	Здоров’я, лікування	Матеріальна допомога	Дозвілля

Аналіз отриманих результатів дозволяє соціальному педагогу не лише діагностувати процес соціалізації різних категорії дітей і труднощів сімейного виховання, а й намітити цілісну програму організаційно – технологічного впливу на соціум.

2. медико-психологічний (патронажна робота з інвалідами, робота з сиротами);

3. організація дитячих та молодіжних ініціатив (дитяче бюро соціальних послуг, програми “Учень – учень” і т.п.);

4. реалізація методичної та інформаційної допомоги соціального педагога (консультації в наукових центрах, робота ЗМІ);

5. педагогічна анімація та організація дозвілля (проведення свят, виховних заходів);

6. робота з проблемними сім’ями (контроль забезпечення умов соціально–педагогічного патронажу, роботу з багатодітними сім’ями, одинокими (неповнолітніми) матерями).

Зрозуміло, що кожний з цих напрямків здійснюється за певними принципами та методами і включає в себе необхідність першочергового дотримання дитячих прав. Але виникнення критичної ситуації в сфері соціально-педагогічного захисту дитини (особливо в охоронному напрямку) вимагає створення специфічної технології діяльності соціального педагога – спеціаліста із захисту прав дитини.

Під поняттям “технологія” у сучасній науці прийнято розуміти сукупність методів, що спрямовані на найефективніше виконання певної задачі. Окрім цього, до такого комплексу методів висуваються вимоги поступовості, відтворюваності, цілеспрямованості та ін. У соціальній роботі під терміном “соціальні технології” прийнято розуміти сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування і соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення. Такі технології виступають переважно у формі знань (наука), знань та вмінь (навчання), знань, умінь, досвіду і практики (діяльність). Діяльнісний аспект трактування соціальних технологій дозволяє визначити наступні їх види: соціальний контроль, соціальну профілактику, терапію, реабілітацію, соціальну допомогу і захист, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне опікунство і соціальне посередництво.

Технології соціально-педагогічної роботи є сукупністю дій, що спрямовані на встановлення, збереження або поліпшення соціального функціонування об’єктів роботи, а також на попередження негативних соціальних процесів, серед методів якої визначають і правовий. В.О.Нікітін пропонує під такими технологіями розуміти “певну програму дій соціального педагога, його співробітництво з індивідом або соціальною групою в прогнозованих чи спонтанних умовах”.

Під поняттям “технологія соціально – педагогічної діяльності із реалізації прав дитини” ми будемо розуміти структуровану систему методів соціально – педагогічної діяльності, які спрямовані на послаблення для дітей негативних наслідків процесів, що відбуваються у суспільстві, а також у створенні умов для реалізації інтересів і життєво важливих потреб дітей завдяки захисту прав дитини та навчання користуванню ними.