Херсонька губернська архівна комісія

Першою спробою узагальнення архівних документів у Херсоні стало створення у 1898 р. губернської ученої архівної комісії (ГУаК).

Циркуляр Департаменту загальних справ МВС з основними положеннями діяльності губернських архівних комісій від 13 квітня 1884 року офіційно дозволяв створення історичних архівів у губерніях. У херсонській губернії така комісія була утворена в 1898 році за ініціативи та наполегливості Віктора Іівановича Гошкевича – археолога, краєзнавця, громадського діяча, засновника музею старожитностей.

Урочисте відкриття комісії відбулося 31 травня 1898 року в приміщенні громадської бібліотеки, де для потреб комісії та музею херсонська міська управа надала безкоштовно на 6 років 3 кімнати. Головою комісії був обраний Георгій Львович Скадовський – предводитель дворянства херсонського повіту. В. І. Гошкевич став керуючим справами, редактором праць комісії і зберігачем музею.

У різні часи до її складу входило до 200 осіб, серед них – відомі дослідники Північного Причорномор’я: А. Скальковський, О. Маркевич, І. Стемпковський, Б. Фармаковський, О. Ретовський. Фінансово діяльність комісії забезпечували органи місцевого самоврядування. Основні зусилля комісії було зосереджено на археологічні дослідження, поповнення колекції музею, яка вже в 1909 році налічувала 16410 експонатів, проведення наукових досліджень та просвітніх заходів. На жаль, робота херсонської губернської вченої комісії в архівному напрямку була менш продуктивною. В губернії не знайшлось ні фахівців, ні навіть бажаючих працювати в архівній справі. Через це не виконувалися поставлені завдання з виявлення, розбирання та наукової експертизи архівних документів. Через брак приміщення та недостатнє фінансування історичний архів при комісії так і не був створений, а передані їй документи та книги зберігались в музеї старожитностей.

Відомо, що за сприяння почесного члена комісії сенатора П. А. Репинського з сенатського архіву надійшли документи з історії херсонської губернії, а також 5840 справ з архіву херсонської губернської креслярні за період з середини XVIII ст.

У 1909 р., завдяки клопотанню В. І. Гошкевича, музей старожитностей передали з-під егіди губернської архівної комісії у власність міста.

Це було зроблено, перш за все, для збереження колекції музею для Херсона в умовах загрози вивезення її до Одеси. Після перепідпорядкування музею Херсонська губернська учена архівна комісія практично припинила діяльність. Офіційна процедура ліквідації тривала до 1911 р., останнє засідання відбулося 31 березня 1911 р. Після закриття комісії всі її архівні документи та бібліотека були передані Херсонському музею старожитностей, звідки у 1926 році документи Херсонської губернської креслярні потрапили до створеного окружного архівного управління.

Протоколи засідань ГУаК, що вціліли ,зберігаються в рукописних фондах Херсонського краєзнавчого музею

Таврійська вчена архівна комісія

Створена у 1887 році Таврійська вчена архівна комісія (ТВАК) проіснувала найбільш тривалий поміж інших комісій час. Вона мала плеяду талановитих, дієздатних членів, які прагнули зібрати, вивчити, оприлюднити найрізноманітніші писемні й усні джерела представників різних народів і періодів Північного Причорномор’я. Активна діяльність таких членів ТВАК, як В. Вернадського, Н. Василенко-Полонської, Г. Киреєнка, Ф. Лашкова, Арс. Маркевича, П. Короленка й інших, а також специфіка регіону визначили спрямування науково-дослідної роботи Комісії та дозволили їй зробити вагомий внесок у розвиток археографічної справи південного краю. Зібрані, опрацьовані і підготовлені до друку членами ТВАК матеріали публікувались у «Вістях Таврійської вченої архівної комісії». Всього за час існування Комісії вийшло 57 випусків «Вістей», які складались із статей, повідомлень історичного та археологічного характеру, а також із великої кількості документальних матеріалів не тільки з історії Криму, а й усього південного регіону від найдавніших часів до початку ХХ століття. Помітне місце серед публікацій документів займають матеріали до історії козацьких військ південного краю останньої чверті XVIII – ХІХ століття. На сторінках «Вістей Таврійської вченої архівної комісії» побачили світ численні публікації архівних джерел з історії Кримсько-татарського, Ногайського, Грецького (Албанського) іррегулярних формувань, а також Чорноморського козацького війська. Серед них: законодавчі акти та справочинна документація стосовно військової служби Кримсько-татарських іррегулярних підрозділів, підготовлені до друку Г. Габаєвим; витяги зі справ: Московського відділення архіву Головного штабу, архіву канцелярії Миколаївського військового губернатора, Кубанського військового архіву, Кубанського обласного архіву, архіву Канцелярії таврійського губернатора, архіву Ногайської міської управи ; ордери Г. Потьомкіна та П. Зубова правителям Таврійської області за 1784 – 1796 роки, які не тільки характеризують діяльність вищих сановників та перших керівників Таврійської області В. Каховського і С. Жегуліна, а й частково висвітлюють процес становлення козацьких військ на півдні України у «постсічовий період» [15; 14]; матеріали до історії другої турецької війни 1787 – 1791 років та документи стосовно місця поховання капітана амазонської роти Олени Іванівни Шидянської, оприлюднені Ф. Лашковим.

Серед найбільш важливих наукових статей та історичних нарисів, написаних на основі архівних матеріалів і у текстах яких наводяться просторові витяги з законодавчих актів та справ місцевих архівів, а в додатках вміщено підбірку документів з історії південноукраїнської козаччини останньої чверті XVIII – ХІХ століття необхідно виокремити монографію Арс. Маркевича «Таврическая губерния во время Крымской войны. По архивным матеріалам» та ряд його статей , Ф. Лашкова «Охрана Крыма во вторую турецкую войну 1787 – 1791 гг. (по архивным данным)», Ісмаіла Муфтійзаде «Очерк военной службы крымских татар с 1783 по 1889 гг.» [24, с. 1-24], А. Сергеєва «Ногайцы на Молочних Водах (1790 – 1832 гг): Исторический очерк» [47, с. 68-144]. Звертають на себе увагу і спогади В.Д. Смирнова про події Кримської кампанії, за участю і козацьких військових формувань [48, с. 58-69].

Слід зазначити і той факт, що в роботі ТВАК окрім місцевих дослідників активну участь брали вчені з Києва, Москви, Харкова, Катеринодара та інших міст. Звертає на себе увагу тісна співпраця з Комісією історика, архівіста з Кубані П.П. Короленка. У 1896 році ТВАК отримала першого листа від дослідника, який запропонував опублікувати його роботи за знайденими в Катеринодарському військовому архіві матеріалами. Його наукові розвідки стосувалися періоду, коли Чорноморське козацьке військо знаходилось у відомстві Таврійського губернського управління. Всього за 14 років членства в Комісії (1896 – 1909 роки) на її засіданнях було заслухано сім повідомлень П. Короленка з історії південного краю та місця в ньому козаччини; шість наукових розвідок було опубліковано в друкованому органі ТВАК. Серед археографічних публікацій вченого в першу чергу назвемо «Документы Кубанского войскового архива, касающееся деятельности правителя Таврической области Жегулина» [13, с. 18-23] та «Документы Кубанского областного архива, касающиеся Персидского похода 1796 года» [16, с. 39-43]. П. Короленко з особливою пильністю та точністю, до найменших деталей передавав зміст архівних документів, які відображають події з життя Чорноморії, а сам залишався ніби осторонь. На такий об’єктивний підхід до історичного матеріалу, що демонструє авторську неуперередженість у висвітленні подій, звертали увагу ще сучасники вченого [49, с. 7-8]. У 1908 році у «Вістях» було надруковано важливий законодавчий акт, віднайдений П. Короленком – Маніфест Катерини ІІ про приєднання Криму, Тамані та Кубанських земель до Росії [21, с. 88-90].

У цілому Таврійська вчена архівна комісія в своїй діяльності доволі значне місце приділила історії козацьких військ південного регіону «постсічового періоду». В її «Вістях» було надруковано 26 наукових розвідок із матеріалами до історії іррегулярних формувань південного краю останньої чверті XVIII – ХІХ століття. Серед них є як суто археографічні публікації, так і наукові статті, написані за архівними матеріалами з широким цитуванням витягів із архівних джерел та директивно-розпорядчої документації.