Тире при вставних
1. Зрідка вставні слова виділяються тире: Справді – луна та стояла в кожній душі, бриніла в кожному серці.
2. Невеликі за розміром вставні речення, що містять додаткову інформацію або побіжні зауваження, можуть виділятися тире: Незабаром – буде день тихий – ввійде ріка у береги звичайні. Сучасне життя – всі ми відчуваємо – тримає людину в постійному нервовому напружені.
3. Поширені вставлені речення, які вносять додаткову інформацію або містять побіжні зауваження, можуть виділятися тире, у кінці таких речень може стояти знак оклику чи питання: Пролетіли – де ж їх втримати? – літа.
Тире не ставиться
1. Тире не ставиться перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не: Я не кобзар і не співець. Невже моя пісня не хвиля? Кров не вода, серце не камінь. Язик не лопата.
2. Якщо підмет або присудок виражений особовим займенником: Я орел, відважний птах. Ми діти Світовида.
3. Коли до складу присудка входять слова як, мов, немов, немовби, мовби, наче, неначе, ніби, що (порівняльні частки), які вказують на те, що присудок характеризує підмет на підставі певної схожості до чогось: Дівка як верба. Людина без волі що кінь на припоні.
4. Присудки із порівняльними частками як, мов, немов, немовби, мовби, наче, неначе, ніби, що не слід змішувати з порівняльними зворотами та неповними підрядними порівняльними реченнями: Мелашка сяяла, як кущ калини. Маруся засоромилась, почервоніла, що твій мак.
5. Не ставиться тире перед присудками у реченнях типу: Робота як робота. Чоловік як чоловік.
6. Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, словосполученням: Деревина міцна на своєму ґрунті. Глузливий чоловік осоружний людям. Час настояний на гіркоті століть.
5. Якщо перед вираженим неозначеною формою неузгодженим означенням немає паузи, тире не ставиться: Твоє діло нападати, а моє боронитись. Жадоба жить хай мучить нас завжди.
6. Якщо на місці пропущеного члена речення паузи немає, тире не ставиться: Душа у роботі. Внизу поля.
Вживання двокрапки
1. Після узагальнюючого слова (словосполучення) перед однорідними членами речення: У чоловіка друзі: батько, мати, та вірна жінка. Все минає: горе, відчай. В Україні протягом останнього тисячоліття існувало кілька різновидів християнства: православ’я, греко-католицизм (уніатство), римо-католицтво та різні секти протестантів.
2. Двокрапка ставиться після слів як-от, а саме, наприклад, якщо вони стоять після узагальнюючого слова: Україна має всі різновиди сучасного транспорту загального користування, а саме: залізничний, повітряний, автомобільний, морський, річковий, трубопровідний, а також метрополітен.
3. Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення, вираженими власними назвами, після узагальнюючого слова (словосполучення), якщо на узагальнююче слово падає логічний наголос: У мене гарне товариство: Шекспір, і Лермонтов, і Блок.
4. Двокрапка після узагальнюючого слова перед однорідними членами – власними назвами ставиться, якщо однорідні члени значно поширені: На сцені Національної опери вперше були поставлені українською мовою відомі опери: «Садко» і «Казка про царя Салтана» М.Римського-Корсакова та «Турандот» Джакомо Пуччіні.
Вживання коми у простому реченні
КОМА СТАВИТЬСЯ
Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками: Злим людям не заздри, не бажай їх товариства. Мені приснились ночі солов’їні, дівочі співи, пахощі левад.
Між однорідними членами речення, з’єднаними двома або більше однаковими (повторювальними) сполучниками і…і, й…й, ні…ні, ані…іні, то…то, не то…не то, чи…чи, чи то….чи то, або…або: Є в «Кобзарі» і про гайдамаків, і про Підкову, і про Гамалію. В селянській душі не умруть ні волошки, ні поле.
Між однорідними членами речення, з'єднаними за допомогою парних сполучників як... так; як не... то; не тільки... а (але) й; як... так і; не так...як; хоч...але (та, зате, проте); не стільки ...стільки; якщо не...то; настільки... наскільки: Минулі покоління лишили нам не так розв'язання проблем, як самі проблеми. Жита зараз похитував не стільки вітерець, скільки роса. Індик хоч не співає, зате багато думає.
Кома в такому випадку ставиться перед другим сполучником
Між однорідними членами речення, з'єднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, зате, та (в значенні але), так, хоч (хоча): Дім силою будують, а розумом скріплюють. Розумний – не хитрий, зате мудрий. Лис може втратити зуби, але не апетит.
Якщо однорідні члени речення з'єднані сполучниками і(й), та в пари, кома ставиться тільки між парами: Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер і хмарини. Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ – гідність людської особистості.
Коли однорідні члени з'єднані повторюваними сполучниками і, й, та, кома ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі й перед першим сполучником: В своїй хаті своя правда, їла, і воля. Є хліб, і сіль, і Україна.
З двох особових дієслів, пов’язаних часткою аж, друге з яких разом із цією часткою виражає високу міру дії, названої першим дієсловом, складається так званий парний присудок: Хлопець біжить аж падає. Коли ж у такому реченні з’єднуються другорядні члени, парний присудок розпадається на два прості дієслівні присудки, що є однорідними членами. Між ними ставиться кома: А по сінях лунає пісня, аж лящить. Тимоха вже просить, аж до ніг припадає.
Якщо після узагальнюючого слова стоять слова як-от, а саме, наприклад, перед ними ставиться кома, а після них – двокрапка: З фольклору вийшли всі епоси, як-от: «Іліада» й «Одіссея», наше «Слово о полку Ігоревім», «Нібелунги» і «Загибель богів».
Кома може ставитися перед тире, якщо воно стоїть перед узагальнюючими словами, а кома зумовлена іншими причинами (межа частин складного речення, відокремлення членів речення тощо): Свист у полі, ночі горобині, білий цвіт, обпалений вогнем, – все мені ввижається в долині.
Кома може стояти перед тире, яке стоїть після однорідних членів речення, якщо речення продовжується, Кома зумовлена різними причинами: І все минеться: суєта й прокльони, – але правічне дерево життя!
Комою відокремлюються узгоджені означення, виражені дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова (дієприкметникові та прикметникові звороти) і стоять після означуваного іменника: Виводить лісова стежинка до верб, заснулих край села. Єднає нас над кручами Дніпра земля, на хліб і сіль багата.
У реченні порівняльні звороти вводяться за допомогою сполучників як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж. На письмі порівняльні звороти виділяються комами. Порівняльний зворот може бути
а) на початку речення: Мов оси, дзижчали лихі язики;
б) у середині речення: Голоси, як птиці, крильми обнялись;
в) та наприкінці: Періщив душу сором, як батіг.
Два чи більше порівняльних звороти, а також підрядні порівняльні речення, що стоять поряд і з’єднані між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, виділяються комами, а між собою розділяються комою: Вона світилась на сонці, як добра рілля, як повний колос. З себе він вдатний, як вилитий, як намальований.
Якщо порівняльний зворот (підрядне порівняльне речення) стоїть після сполучника і, та, він відділяється комою: Хлопці підійшли і, як у прірву, пірнули в темну дубову хащу.
Якщо поєднані сполучниками порівняльні звороти відносяться до різних слів у реченні, вони розділяються комами: А час летить, як сніг, і, як сніжинка, тане.
Виділяються комами звороти як завжди, як раніше, як правило, як звичайно, як виняток, як один: Ми ж, як завжди, сіємо, іншого не вміємо. Посватаних і посадили, як звичайно, на покуть, на посад. Як і раніше, осінь соковита викликає спомини й пісні.
Якщо звороти як ведеться, як годиться, як слід виступають присудками підрядного речення, кома ставиться: Натираю міцним часником чорний хліб, як годиться. Наречена у білому шумовинні фати, як ведеться.
Кома ставиться, якщо порівняльний звороти (як і порівняльне речення) приєднується сполучниковими сполученнями більший, як; менший, як; більший, ніж; кращий, як; гірший, ніж тощо: Раби рабів ще гірше, ніж раби. Краще смерть, ніж вічний сором.
Комою виділяються звертання з обох боків або з одного боку: Друже, нам ще літо не збулось. Хворіти, парубче, доволі. Мій сон щасливий, тату.
Вставні слова і словосполучення на письмі виділяються комами: А варто б озирнутьсь, далебі. Я мислю, отже, існую. Будь ласка, будь мужнім і сильним.
Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: В поля виходжу і, здається, бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу. Малоросійство багатонаціональне але, так би мовити, його головну ударну силу становлять колишні українці.
Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, і не зв’язане з ним, то кома ставиться: Чи, може, у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується?
Так звані вставлені слова, які виражають не ставлення того, хто говорить, до висловленої думки, а додаткові пояснення, зауваження, повідомлення, уточнення або побіжні вказівки, можуть виділятися комами: І Водяний, хоча й без бороди, із піснею виходить із води. Артема в умовному місці, біля криниці, не було.
Невеликі за розміром вставні речення здебільшого виділяються комами: За тучами, за хмарами та зливами, я бачу, сходить день ясний над нивами. Чужа душа, давно казали, повита тьмою для усіх.
Вставлені речення можуть супроводжуватися вставними словами, які, в свою чергу, виділяються комами: Чапля – може, то була лелека – потонула у тиші багряній. Саме в цю мить усе товариство встало (певне, це був антракт) і безладно рушило по залі, жваво розмовляючи.
Якщо вставлене речення, що береться в дужки, стоїть між частинами складного речення, кома, яку слід було поставити після першого речення, ставиться після дужки: Ти не кажи «пусте» (болюче це людині!), що гине десь поет далеко, на чужині. А ти згадай (ще в школі вчив), як розкладають біле світло на безліч різних кольорів.
Стверджувальне слово-речення так і заперечне слово-речення ні відділяються комою: Ні, з рабства не зліпить свободи.
Якщо слова-речення та і ні повторюються, між ними ставиться кома: Ні, ні! Прийдешнє – не казарма, не цементовий коридор!
Вигуки, що стоять на початку речення або в середині його, виділяються комами, якщо вони вимовляються без особливою окличної інтонації: Гей, прослала нива чорне полотно. О, втекти б од заліза й пластмас в чистоту піднебесного сяйва.
Слова і сполуки слів Боже (Господи), милий Боже можуть вживатися як вигуки або виступати звертаннями (наприклад, у молитві, у побажання) і виділятися комами: Ніч яка, Господи, місячна, зоряна! О Боже, без меж милосердя твоє!
Сполуки слів їй-Богу, слава Богу, хвалити Бога (дякувати Богу), ради Бога є вставними словами, тому виділяються комами: А я, слава Богу, не терплю ще нужди! Я, їй-Богу, вас засмутити не хотів.
Сполучення слів не дай Боже (Господи) може виступати також у ролі вставного і видяться комами: Ми не так дбаємо про діло, як про те, щоб, не дай Боже, комусь криво що не сказати.