2.5. Методичні вказівки до виконання аналітичної частини

В аналітичному розділі, який ґрунтується на матеріалах конкретного підприємства, необхідно виконати такі завдання:

- схарактеризувати досліджуване підприємство, шляхи формування його капіталу, а також місце та конкурентну позицію на відповідному товарному ринку;

- проаналізувати структуру капіталу підприємства та ефективність його використання;

- визначити вартість складових капіталу підприємства;

- скласти звіт про власний капітал підприємства;

- здійснити аналіз управління грошовими коштами підприємства;

- провести критичне оцінювання стану управління капіталом та грошовими активами на підприємстві;

- сформувати та викласти пропозиції до напрямів оптимізації структури капіталу і шляхів удосконалення управління капіталом підприємства;

- зробити висновки з коротким викладом отриманих у роботі результатів та оцінкою внесених студентом власних пропозицій щодо оптимізації й удосконалення системи менеджменту на підприємстві з висвітленої проблематики.

Для виконання аналітичної частини курсової роботи студентові необхідні такі документи та матеріали статистичної звітності підприємства:

• статут або установчий договір;

• форма №1 «Баланс підприємства»;

• форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

• форма №3 «Звіт про рух грошових коштів».

У першій частині аналітичного розділу курсової роботи студенту необхідно висвітлити шляхи та джерела формування власного капіталу підприємства, види діяльності й конкурентну позицію на відповідному товарному ринкові, коротко проаналізувати фінансовий стан підприємства. Отримана в процесі цієї роботи інформація необхідна в подальшому для формування відповідних висновків і пропозицій.

На наступному етапі здійснюється аналіз структури капіталу підприємства на основі балансових даних на початок та кінець звітного періоду. При цьому студент повинен схарактеризувати складові власного капіталу, зобов’язань, необоротних і оборотних активів підприємства, обчислити питому вагу даних складових у загальній структурі капіталу. В процесі аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складових елементів капіталу в зіставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного та позикового капіталу і його тенденції; в складі позикового капіталу вивчається співвідношення довго- й короткострокових фінансових зобов’язань.

Студентові слід провести перевірку рівня забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві шляхом визначення відповідності окремих позицій вимогам «золотого правила» фінансування та дотримання при складанні бюджетів умов «золотого правила» балансу. Слід мати на увазі, що при використанні «золотого правила» фінансування підприємство має керуватися двома умовами, які виражають зміст «золотого правила»:

довгострокові активи

1) ───────────── ≤ 1 ;

довгострокові пасиви

короткострокові активи

2) ─────────────── ≥ 1 .

короткострокові пасиви

Відповідно до умов «золотого правила» балансу рекомендується керуватися такими двома умовами:

1) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок довгострокових позичок:

власний капітал + довгострокові позики

───────────────────────── ≥ 1 ;

необоротні активи

2) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

власний капітал + довгострокові позики

──────────────────────────────── ≥ 1 .

необоротні активи + довгострокові оборотні активи

На другій стадії аналізу розраховується система коефіцієнтів, що визначається структурою його капіталу, зокрема:

Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства

• Коефіцієнт автономії = власний капітал (р. 380 ф.№1) / загальна сума капіталу, що використовується підприємством (валюта балансу).

• Коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування) = середня сума позикового капіталу (р.480 ф.№1 + р.620 ф.№1) / середня сума власного капіталу (р. 380 ф.№1) – характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу, мультиплікує ефект рентабельності власного капіталу.

• Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності = (власний капітал (р. 380 ф.№1) + довгостроковий позиковий капітал (р.480 ф.№1)) / загальна сума капіталу, що використовується підприємством (валюта балансу).

• Коефіцієнт співвідношення довго- і короткострокової заборгованості = сума залучення довгострокових фінансових кредитів (р.480 ф.№1) / короткостроковий позиковий капітал (р. 620 ф.№1).

Коефіцієнти ліквідності

• Коефіцієнт поточної ліквідності = оборотні активи (р. 260 ф.№1) / поточні зобов’язання (р. 620 ф.№1) – показує здатність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання за рахунок усіх оборотних активів. Оптимальне значення – 2.

• Коефіцієнт критичної ліквідності = (оборотні активи (р. 260 ф.№1) – запаси (р. 100 + р.110 + р.120 + р. 130 + р. 140 ф.№1)) / поточні зобов’язання (р. 620 ф.№1) – показує здатність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів, за винятком запасів. Використовується підприємствами, які мають великі залишки товарно-матеріальних запасів. Оптимальне значення – 0,7-0,8.

• Коефіцієнт абсолютної ліквідності = грошові кошти (р. 230 ф.№1) + еквіваленти грошових коштів (р. 240 ф.№1) / поточні зобов’язання (р. 620 ф.№1) – демонструє можливість підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями грошовими коштами. Оптимальне значення – 0,2-0,35.

Коефіцієнти фінансової стабільності

• Коефіцієнт загальної заборгованості = (активи (р. 280 ф.№1) – власний капітал (р. 380 ф.№1)) / активи (р. 280 ф.№1)- показує, яка частина активів підприємства фінансується за рахунок позикових коштів.

• Коефіцієнт залежності від довгострокової заборгованості = довгострокова заборгованість (р. 480 ф.№1) / власний капітал (р. 380 ф.№1) – високе значення цього показника означає, що підприємство активно залучає довгострокові кредити чи облігаційні позики.

• Коефіцієнт фінансової незалежності = власний капітал (р. 380 ф.№1) / загальна сума капіталу, що використовується підприємством (валюта балансу) – показує, яка частина активів підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

Показники оборотності активів (ділової активності)

• Коефіцієнт оборотності запасів = собівартість реалізованої продукції ( р.040 ф.№2) / середня величина запасів (р.100 + р. 110 + р.120 + р. 130 + р. 140 ф.№1) – показує, скільки в середньому разів за певний період часу підприємство продавало свої запаси. Чим вищий цей показник, тим ефективніше підприємство управляє своїми запасами.

• Середній період реалізації запасів Трз = 365 / коефіцієнт оборотності запасів.

• Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = чистий дохід ( р.035 ф.№2) / дебіторська заборгованість – показує, скільки в середньому разів за певний період часу підприємство отримує кошти від своїх дебіторів. Чим вищий цей показник, тим ефективніше компанія управляє своїми запасами.

• Середній період оборотності дебіторської заборгованості Тдз = 365 / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

• Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості = собівартість реалізованої продукції ( р.040 ф.№2) / середня величина кредиторської заборгованості (р. 530 ф.№1) – показує, скільки в середньому разів за певний період підприємство повертає гроші своїм кредиторам.

• Середній період оборотності кредиторської заборгованості Ткз = 365 / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

• Коефіцієнт оборотності активів = чистий дохід ( р.035 ф.№2) / середня величина активів ( р.280 ф.№1) – показує, скільки чистого доходу приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

Показники прибутковості (рентабельності)

• Коефіцієнт чистого прибутку = чистий прибуток ( р.220 ф.№2) / чистий дохід ( р.035 ф.№2) – визначає частку чистого прибутку в доході підприємства. Якщо цей показник зменшується, причини варто шукати у зменшенні доходу від реалізації або у збільшенні витрат підприємства.

• Коефіцієнт прибутковості активів ROA = чистий прибуток ( р.220 ф.№2) / середня величина активів ( р.280 ф.№1) – загальний показник вимірювання прибутковості вкладених у бізнес активів.

• Коефіцієнт прибутковості власного капіталу ROE = чистий прибуток ( р.220 ф.№2) / середня величина власного капіталу ( р.380 ф.№1) – показує, яка частка чистого прибутку є у власному капіталі підприємства. Є важливим для власників підприємства, дозволяє порівнювати прибутковість різних підприємств і видів бізнесу.

Коефіцієнти прибутковості акцій

• Прибутковість акцій EPS = чистий прибуток ( р.220 ф.№2) / кількість простих акцій – показує, яка величина чистого прибутку припадає на одну просту акцію товариства. Не визначається для збиткових підприємств.

• Коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до прибутку на акцію Р/Е = ринкова ціна за акцію / чистий прибуток на акцію (EPS) – визначається для акцій підприємств, ринкова ціна акцій яких відома.

Друга частина складається з визначення вартості елементів власного, залученого та позикового капіталу підприємства. В тому випадку, якщо для проведення розрахунків недостатні або відсутні дані у звітності досліджуваного підприємства, студентові слід користуватися умовними даними, наведеними в додатку до методичних рекомендацій.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за формулою ЧПв

ВКФз = ─── х 100% ,

ВК

де ВКФз – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

ЧПв – сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі його розподілу за звітний період;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

Вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді (ВКФп = ВКФз х ПВт, де ВКФп – вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді, ПВт – темп зростання виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, що планується, виражений десятковим дробом).

Вартість капіталу, який додатково залучається за рахунок емісії, розраховується наступним чином. Ціна привілейованої акції дорівнює приблизно сумі дивідендів, яку сплачує акціонерам емітент, за вирахуванням витрат на розміщення. Оскільки привілейовані акції є цінними паперами з фіксованим доходом, то ціна цього джерела (Цап) визначається за формулою

Д

Цап = ─── х 100% ,

ЦРап

де Д – розмір фіксованого дивіденду в грошовому виразі;

ЦРап – поточна (ринкова) ціна привілейованої акції;

КВа – кількість випущених акцій.

Вартість капіталу від звичайних акцій, або ставка дисконту, визначається так: Д1

Цаз = ──── ,

1 - Т∆д

де Цаз – ціна звичайної акції;

Д1 – дивіденд, який очікує виплатити підприємство в наступному періоді;

Т∆д – темп приросту дивідендів.

Тоді ставка дисконту дорівнює

Д1

ВКаз = ────── + Т∆д ,

Цаз (1 – Ве)

де Ве – рівень витрат на емісію та розміщення акцій.

Основними формами позикового капіталу є фінансовий кредит (банківський і лізинговий), емітовані підприємством облігації, товарний (комерційний) кредит у формі довгострокової або короткострокової відстрочки платежу й поточні зобов’язання по розрахунках.

Витрати, пов’язані з виплатою відсотків за банківськими позиками, включаються до собівартості продукції, тому ціна позики банку (ЦПб) менша, ніж відсоток (Впб): ЦПб = Впб (1 – Спп) / (1 – ВЗб),

де Спп – ставка податку на прибуток.

Розрахунок вартості товарного кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за формулою

(ЦЗ х 360) х (1 – Спп)

ВТКк = ───────────── ,

ТВ

де ВТКк – вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %;

ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, %;

Спп – ставка податку на прибуток, %;

ТВ – термін надання відстрочки платежу за продукцію, в днях.

Вартість товарного (комерційного) кредиту у формі відстрочки платежу з оформленням векселя розраховується за формулою

ВКв х (1 – Спп)

ВТКв = ───────── ,

1 - ЦЗ

де ВТКв – вартість товарного (комерційного) кредиту у формі відстрочки платежу з оформленням векселя, %;

ВКв – ставка відсотка за вексельний кредит, %;

ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, %;

Спп – ставка податку на прибуток, %.

Ціна облігацій приблизно дорівнює величині відсотка, що сплачується по них, при цьому враховується різниця між номінальною вартістю облігації та ціною її реалізації. При розрахунку слід оцінити облігації, емітентом яких є досліджуване підприємство (умовно), користуючись наведеними в додатку даними. Ціна реалізації облігації або поточна її вартість розраховується за формулою

mхN INT/m M

Vв = ∑ ───── + ─────

k=1 (1 + iв/m)^k (1 + iв/m) ^{mх N ,}

де INT – відсоткові виплати, що здійснюються по облігації;

m – періодичність виплат по відсотках;

M – номінальна вартість облігації;

iв – ринкова відсоткова ставка по аналогічних фінансових позиках;

N – термін до погашення облігації.

Розрахувавши ціну кожного джерела капіталу, необхідно знайти середню ціну цих джерел – середньозважену вартість капіталу.

n

ВКс = ∑ НПi х ІРi ,

i

де ВКс – середньозважена вартість капіталу;

НПі – потрібна дохідність (норма прибутку) від капіталу, одержаного з і-го джерела;

ІРі – частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з і-го джерела.

Проведені розрахунки рекомендується звести в таблицю

Таблиця 2

Вартість елементів капітал,у залучуваного підприємством

Джерела коштів	Частка, (ІРі),%	Потрібна прибутковість (НПі), %
Функціонуючий власний капітал підприємства
Привілейовані акції
Звичайні акції
Банківський кредит
Облігації
Всього

Третім етапом аналітичного розділу є складання звіту про власний капітал підприємства.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття й аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з’ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема. Звіт про власний капітал складається з урахуванням інформації, наведеної в балансі та звіті про фінансові результати.

Побудуємо звіт про власний капітал на прикладі умовного підприємства (таблиця 3).

Таблиця 3

ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ тис. грн.

Стаття	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал	Разом
Залишок на початок року	400	-	50	5	150	15	-	-	620
Коригування									-
Скориг. залишок на поч.року									-
Переоцінка активів: - дооцінка необорот. активів - уцінка необоротних активів									- -
Чистий прибуток (збиток) за звітний період						86			86
Розподіл прибутку: -виплати власникам (дивіденди) - спрямування прибутку до статутного капіталу - відрахування до резервного капіталу					30	(36) (30)			(36) - -
Внески учасників: - внески до капіталу - погашення заборгованості з капіталу	100 -		10						110 -
Вилучення капіталу: - викуп акцій (часток) - перепродаж викуплен. акцій - анулювання викуплен. акцій - вилучення частки в капіталі - зменшення номінальної вартості акцій	- - - - -								- - - - -
Інші зміни в капіталі	-								-
Разом зміни в капіталі	100	-	10	-	30	20	-	-	160
Залишок на кінець року	500	-	60	5	180	35	-	-	780

Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. Залишок власного капіталу в цілому та в розрізі його складових на кінець року визначається таким чином:

залишок капіталу на початок року;

(+) збільшення капіталу протягом звітного періоду;

(-) зменшення капіталу протягом звітного періоду;

(=) залишок капіталу на кінець року.

Правильність заповнення звіту можна перевірити, скориставшись закономірностями шахової таблиці. Загальний результатний підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному результатному підсумкові показників по горизонталі.

Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, що містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно.

Четверта частина аналітичного розділу містить частковий аналіз управління грошовими коштами шляхом розрахунку операційного чистого грошового потоку (CASH-FLOW) та показників грошового потоку підприємства.

Операційний чистий грошовий потік (CASH-FLOW) можна розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Його достатній розмір створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Схему розрахунку подамо на прикладі з умовними сумами.

Таблиця 4

РОЗРАХУНОК ОПЕРАЦІЙНОГО CASH-FLOW

ПРЯМИЙ МЕТОД	Сума, тис. грн.
(+) Грошові надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1200
(-) Грошові виплати постачальникам за сировину, матеріали, послуги тощо	600
(-) Грошові видатки на утримання персоналу	400
(+) Інші грошові надходження, які не належать до інвестиційної та фінансової діяльності	-
(-) Інші грошові видатки для покриття операційних витрат, які не стосуються інвестиційної і фінансової діяльності	100
(-) Сплата відсотків за користування позиками	15
(-) Сплата податків на прибуток	24
= CASH-FLOW (операційний)	61
НЕПРЯМИЙ МЕТОД	Сума, тис. грн.
(+) Чистий прибуток від операційної діяльності	56
(+) Витрати, не пов’язані з грошовими виплатами	70
(-) Доходи, не пов’язані з грошовими надходженнями	-
(-) Приріст; (+) Зменшення оборотних активів (крім грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, інших статей неопераційних оборотних активів)	-70
(-) Зменшення; (+) Збільшення поточних зобов’язань, у т.ч. відсотки (крім короткострокових кредитів банків та інших статей, не пов’язаних з операційною діяльністю)	+5
= CASH-FLOW (операційний)	61
(-) Інвестиції в необоротні активи	245
(+) Дезінвестиції	50
(+,-) Доходи (збитки) від інвестиційної діяльності	+30
= FREE CASH-FLOW (перед фінансуванням)	-104

Прямий метод передбачає розрахунок операційного чистого грошового потоку (CASH-FLOW) як різницю між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операційної діяльності підприємства.

Непрямий метод здійснюється зворотним до прямого методу розрахунком. Від’ємне значення FREE CASH-FLOW, яке має місце в наведеному прикладі, показує, що для здійснення запланованих видатків підприємство має потребу у зовнішньому фінансуванні в обсязі 104 тис. грн., котра виникла в результаті дефіциту внутрішніх джерел фінансування. Позитивне значення FREE CASH-FLOW свідчить про наявність надлишку коштів, які можуть бути використані для таких цілей:

• виплата дивідендів;

• погашення банківських позичок;

• викуп власних корпоративних прав.

Показники грошового потоку підприємства:

- показник тривалості погашення заборгованості – визначається шляхом ділення позикового капіталу нетто (зменшеного на суму грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та чистої реалізованої вартості поточної дебіторської заборгованості) на грошовий потік (CASH-FLOW) операційний. Показує, скільки років потрібно підприємству, щоб розрахуватися зі своїми боргами за рахунок результатів операційної діяльності;

- показник обернено пропорційний до тривалості погашення заборгованості. Відношення операційного CASH-FLOW до заборгованості нетто. Зображує здатність підприємства розрахуватися зі своїми боргами за рахунок грошових надходжень від операційної діяльності;

- показник самофінансування інвестицій, % – визначається шляхом ділення операційного CASH-FLOW на величину чистих інвестицій (сума приросту нематеріальних активів, основних засобів і довгострокових фінансових інвестицій). Вказує на частку інвестицій, профінансовану за рахунок внутрішніх джерел. Чим вищий цей показник, тим менше підприємство вдавалося до залучення зовнішніх фінансових ресурсів при фінансуванні інвестицій;

- чиста CASH-FLOW-маржа, % - відношення CASH-FLOW операційного до обороту від реалізації. Показує, скільки відсотків виручки від реалізації залишається на підприємстві після здійснення всіх платежів у рамках операційної діяльності;

- показник відношення CASH-FLOW до власного капіталу. Показує чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу.

Оптимізація структури капіталу підприємства здійснюється з використанням механізму фінансового левериджу. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позичкових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Показник, який відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджу. Він розраховується за наступною формулою

ПК

ЕФЛ = (1 - Спп ) х (КВРа – ВК) х ──── ,

ВК

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, який полягає в зростанні коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ВК – середній розмір відсотків за кредит, які підприємство виплачує за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Звідси три основні складові:

1) Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп ), котрий показує, якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2) Диференціал фінансового левериджу (КВРа – ВК), котрий характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середнім розміром відсотка за кредит.

3) Коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/ВК), що характеризує суму позичкового капіталу, який підприємство використовує, в розрахунку на одиницю власного капіталу.

Здійснюється оптимізація структури капіталу підприємства за допомогою механізму фінансового левериджу. У першому варіанті рекомендовано взяти фактичну структуру капіталу досліджуваного підприємства (таблиця 5).

Таблиця 5

Формування оптимальної структури капіталу з урахуванням

ефекту фінансового левериджу

(тис. грн.)

№ з/п	Показники	Варіанти структури капіталу підприємства
		І	ІІ	ІІІ
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.	Середня сума всіх активів (капіталу), який використовується, в періоді, що розглядається, з неї: Середня сума власного капіталу Середня сума позичкового капіталу Сума валового прибутку (без врахування витрат по сплаті відсотків за кредит) Коефіцієнт валової рентабельності активів (без урахування витрат по сплаті відсотків за кредит), % Середній рівень відсотків за кредит, % Сума відсотків за кредит, сплачена за використання позичкового капіталу (гр.3 х гр. 6) : 100 Сума валового прибутку підприємства з урахуванням витрат по сплаті відсотків за кредит (гр.4 – гр.7) Ставка податку на прибуток, виражена дес. дробом Сума податку на прибуток (гр.8 х гр.9) Сума чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після уплати податку (гр.8 – гр.10) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності, % (гр.11 х 100) : гр.2 Приріст рентабельності власного капіталу у зв’язку з використанням позичкового капіталу, у % (по відношенню до підприємства «А») (ЕФЛ)

З наведених даних видно, що по підприємству «А» ефект фінансового левериджу відсутній, так як воно не використовує в своїй господарській діяльності позиковий капітал. По підприємству «Б» цей ефект складає:

200

ЕФЛ = (1 – 0,3) х (20 – 10) х ─── = 1,75% .

800

Відповідно по підприємству «В» цей ефект складе:

500

ЕФЛ = (1 – 0,3) х (20 – 10) х ─── = 7,00% .

500

Значення механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу та рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Визначення загальної потреби в капіталі. Для розрахунків приросту капіталу в поєднанні з іншими показниками може бути використана модель фінансової підтримки економічного зростання, що дозволяє оптимізувати основні пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді. Ця модель має такий вигляд:

ЧП ПК

Кn х ── х (1 + ── )

РП СК

∆РП

─── = ────────────── ,

РП А ЧП ПК

── - Кn х ── х (1 + ── )

РП РП СК

де

∆РП

─── – заданий темп економічного зростання, що визначається рівнем

РП приросту продажів продукції;

∆РП – приріст суми реалізації продукції в плановому періоді;

РП – сума реалізованої продукції в звітному періоді;

Кn – коефіцієнт капіталізації прибутку, виражений десятковим дробом;

ЧП – загальна сума чистого прибутку підприємства;

СК – сума власного капіталу, що використовується;

ПК – сума позикового капіталу, що використовується;

А – загальна сума активів (капіталу) підприємства.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості ґрунтується на оцінюванні вартості власного і позикового капіталу при різних умовах залучення й здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі групи: позаобігові активи, постійна та змінна частини оборотних активів.

Студентові слід схарактеризувати три принципових підходи до фінансування різних груп активів підприємства: консервативний, помірний і агресивний.

Формування показника цільової структури капіталу здійснюється визначенням кордонів максимально рентабельної і мінімально ризикованої структури капіталу та поля вибору конкретних його значень на плановий рік. У процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті в роботі показники й чинники, що характеризують індивідуальні особливості діяльності підприємства.

Розділ 3. Загальні вимоги до оформлення курсової роботи та підготовка до захисту