3. Зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матері­ально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаєм­них прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного догово­ру (контракту), мають бути здатними до укладання догово­ру (контракту), згідно зі законами України та (або) законом місця укладання договору (контракту). Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоеко­номічного договору (контракту) мають право використову­вати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається По­ложенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки від 6 вересня 2001 р. № 201. У цьому Положенні зазначено умови, котрі мають бути передбачені в зовнішньоекономіч­ному договорі (контракті), якщо його сторони не погодили­ся на інше стосовно викладення умов договору (контракту).

До таких умов належать: назва, номер договору (контрак­ту), дата та місце його укладення, преамбула, предмет до­говору (контракту); кількість та якість товару (обсяги вико­нання робіт, надання послуг); базисні умови поставки (при­йому — здачі виконаних робіт або послуг); ціна і загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг); форс-мажорні обстави­ни; санкції та рекламації; урегулювання спорів у судовому порядку; місцеперебування, поштові та платіжні реквізити сторін.

Права й обов'язки сторін зовнішньоекономічних догово­рів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при його укладенні. За відсутності такого погодження, застосовується право країни, де заснована, звідки походить або де місце основної діяльності сторони, котра є:

- продавцем у договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем — у договорі майнового найму;

- ліцензіатом — у ліцензійному договорі;

- комітентом — у договорі комісії;

- довірителем — у договорі доручення;

- перевізником — у договорі перевезення;

- експедитором - - у договорі транспортно-експедитор­ського обслуговування;

- страхувачем — у договорі страхування;

- кредитором — у договорі кредитування;

- дарувальником -- у договорі дарування;

- поручителем — у договорі поруки;

- заставником — у договорі застави.

Зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно з ч. 2 ст. 382 ГК України, укладається суб'єктом зовнішньоеко­номічної діяльності або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України законом.

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випли­вати з доручення, статутних документів, договорів й інших підстав.

Суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності для підпи­сання зовнішньоекономічного договору (контракту) не потрі­бен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, згідно з ч. 1 ст. 282 ГК України, укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), окрім тих, що прямо та у виключній формі не заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно з ч. 2 ст. 382 ГК України, може бути визнано недійсним у судово­му порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Укра­їни або міжнародних договорів України.

Самостійна робота – 2 години