2. Правове регулювання оренди державного та комунального майна.

1) Поняття договору оренди, об'єкта оренди.

Правове регулювання відносин, які виникають у зв'язку з орендою об'єктів державної та комунальної, власності здійснюється низкою нормативно-правових актів, зокрема, законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 4 березня 1995 р. з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями цього Закону: орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, не обхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності,

Державну політику в сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна Украї­ни, його регіональні відділення та представництва — щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - - щодо майна, яке нале­жить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування — щодо майна, котре перебуває в комунальній власності.

Об'єктами оренди за законом є:

1. Цілісні майнові комплекси підприємств, їх структур них підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним май­новим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він роз­міщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

2. Грошові кошти і цінні папери з урахуванням дебітор­ської та кредиторської заборгованостей орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші обо­ротні матеріальні засоби викуповуються орендарем.

3. Нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) й інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

4. Майно, котре не увійшло до статутних фондів господар­ських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Не можуть бути об'єктами оренди:

1. Цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць).

2. Цілісні майнові комплекси казенних підприємств.

3. Цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств.

4. Об'єкти державної власності, котрі мають загально­державне значення і не підлягають приватизації згід­но із законом. Законодавчими актами України може бути доповнені перелік підприємств, майнові комплекси яких не можуть, бути об'єктами оренди.

2) Сторонами у договорі оренди є орендодавці та орендарі.

Орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні від ділення та представництва — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, котре не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, яке належить до май нового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

- органи, уповноважені Верховною Радою АР Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, яке, відповідно, належить АР Крим або перебуває в комунальні і власності;

- підприємства — щодо окремого індивідуально визнаного майна та нерухомого майна, загальна площа котрих не перевищує 200 м² на одне підприємство, а з доз волу органів, зазначених в абзацах другому та третьо му цієї статті, — також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна, що перевищує площу 200 м².

Орендарями, згідно з цим Законом можуть бути господар­ські товариства, створені членами трудового колективу під­приємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи і громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації й особи без грома­дянства. Фізична особа, котра бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підпри­ємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.