- •Тема 1.Теоретичні основи міжнародного менеджменту
- •Сутність і чинники розвитку мм.
- •2. Об’єкт, предмет та суб’єкти мм
- •3. Етапи розвитку міжнародного менеджменту.
- •4. Принципи міжнародного менеджменту
- •Тема 2. Середовище міжнародного менеджменту Лекція 2. Складові середовища міжнародного менеджменту
- •1. Сутність та структура середовища мм.
- •2. Політико-правове середовище.
- •Економічне середовище міжнародного менеджменту.
- •4.Соціокультурне середовище мм
- •Тема 3. Корпорації в системі міжнародного менеджменту Лекція 3. Інтегровані корпоративні структури в міжнародному бізнесі.
- •1. Основні форми корпоративної інтеграції в міжнародному бізнесі.
- •2.Форми багатонаціональних компаній
- •Лекція 4. Корпорація як суб’єкт міжнародного менеджменту.
- •Основні підходи до визначення сутності корпорація.
- •Еволюція корпоративних структур у світі.
- •3. Моделі управління корпораціями.
- •Тема 4. Міжнародний стратегічний менеджмент Лекція 5. Стратегічне планування в міжнародних корпораціях План
- •Поняття та суть міжнародних стратегій.
- •2.Сутність і етапи розвитку.
- •3. Процес стратегічного планування.
- •Тема 5. Прийняття рішення у міжнародних корпораціях
- •1.Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень в мм.
- •2. Види управлінських рішень і їх характеристика.
- •3. Методи прийняття управлінських рішень у міжнародному менеджменті
- •Тема 6. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій Лекція 7. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій План
- •1.Сутність організаційної функції міжнародного менеджменту
- •2. Організаційні структури і їх характеристики.
- •3.Організаційні форми виходу підприємства на зовнішній ринок
- •Тема 7. Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях
- •1.Система управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.
- •2. Теоретичні аспекти мотивації у мм.
- •3.Розвиток персоналу в міжнародних корпораціях.
- •Організаційні:
- •Людські:
- •Трудові відносини в міжнародному контексті:
- •Дві основні форми участі працівників в управлінні міжнародною компанією:
- •Вплив міжнародних компаній на послаблення позицій профспілок при обговоренні колективного договору:
- •Тема 8. Керівництва і комунікації в міжнародних корпораціях Лекція 9. Керівництво в міжнародних організаціях. План
- •1.Сутність керівництва як категорії.
- •2. Типи керівників.
- •1) Автократичне керівництво (Authoritarian Leadership)
- •2) Патерналістське керівництво (Paternalistic Leadership)
- •3) Демократичне керівництво (Participative Leadership)
- •3. Особливості керівництва в міжнародних організаціях.
- •Лекція 10. Комунікації в міжнародних організаціях План
- •1. Комунікація як функція міжнародного менеджменту.
- •2. Сутність, види і функції спілкування.
- •3. Існуючі бар’єри міжособистісного спілкування.
- •Тема 9. Контроль в міжнародному менеджменті Лекція 11. Контроль і звітність міжнародних корпорацій. План
- •1. Контроль як функція міжнародного менеджменту.
- •2. Види і форми контролю.
- •3. Звітність у розвитку міжнародних корпорацій: сутність, форми.
- •Тема 10. Технологічна політика міжнародних організацій. Лекція 12. Технологічна політика міжнародних організацій. План
- •1.Основні форми міжнародного трансферту технологій
- •2. Правові форми захисту технологій.
- •3. Технологічна політика корпорацій.
- •4. Основні види (типи) технологічної політики корпорацій
- •Тема 11. Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій Лекція 13. Роль корпоративної соціальної відповідальності у міжнародному менеджменті. План
- •1.Відповідальність та етична поведінка у бізнесі.
- •2. Соціальна відповідальність у міжнародних корпораціях.
- •3.Типи корпоративної соціальної відповідальності.
- •Тема 12. Глобальне управління і глобальний менеджмент Лекція 14. Становлення глобального менеджменту План
- •1. Сутність та основні елементи глобальної економіки.
- •2. Етапи економічної глобалізації.
- •3. Основні форми економічної глобалізації.
3.Організаційні форми виходу підприємства на зовнішній ринок
Прийнявши вирішення про розгортання міжнародної діяльності, фірма повинна вибрати найкращий спосіб виходу на обраний ринок. Вона може вибирати один з наступних видів зовнішньоекономічної діяльності: експорт, спільне підприємництво або пряме інвестування за кордоном.
Найпростішим способом вступу в діяльність на закордонному ринку є експорт. Нерегулярний експорт - це пасивний рівень залучення, коли фірма час від часу експортує товари місцевим оптовикам, що становлять закордонні фірми. Активний експорт має місце в разі, коли фірма задається метою розширити свої експортні операції на конкретному ринку.
Фірма може експортувати свій товар кількома способами:
1) Передача повноважень по експорту. Це така система збуту, коли компанія, що володіє оптовою мережею в одній або декількох закордонних країнах, надає її за певну плату в розпорядження компанії-експортера, потенціал якої недостатній для проведення самостійних операцій на міжнародному ринку.
2) Експортна франшиза. Франшиза - це розвинена система збуту, при якій підприємство виступає як елемент великої корпорації з відомим товарним знаком, логотипом, визнаним рівнем менеджменту, ексклюзивною технологією та обладненням, якісною продукцією і високим рівнем обслуговування. Франчайзер продає своє право іншій компанії (франчайзі), що оплачує їх за допомогою періодичних платежів і бере на себе зобов'язання виконувати всі технологічні умови виробництва і збуту продукції, рекомендовані франчайзером і діяти від його імені.
Міжнародна франшиза дозволяє франчайзеру бути присутнім на багатьох ринках без додаткових витрат і бути упевненим у тому, що його торгова марка надійно захищена, оскільки такий захист в інтересах франчайзі, тобто компанії, що одержала франшизу. Остання бере на себе видатки по впровадженню на ринок і несе всі поточні витрати.
Одним з переваг такого методу є висока швидкість створення мережі франшиз в одній чи декількох країнах на великих і на невеликих ринках. Чисельність фірм-учасниць, що працюють на умовах франшизи постійно зростає. Франчайзер передає функції розвитку, стимулювання збуту і контролю національної мережі одній великій компанії, тому що успіх одного великого договору о франшизі відбивається на стані всієї сукупності подібних договорів.
Описана система збуту підходить як для товарів споживчого попиту, так і для продукції промислового призначення.
3) Комерційні посередники. Це фізичні чи юридичні особи, яких, звичайно, називають агентами і, які, будучи дуже численними, служать посередниками в міжнародній торгівлі, роблячи послуги усіх видів і найчастіше займаючись відразу декількома видами діяльності відповідно до наявних можливостей.
Комерційних посередників можна охарактеризувати за двома критеріями: способом їхньої винагороди і за міцністю зв'язків, що з'єднують їх з експортером.
Міжнародний маклер, агент із закупівлі, агент у справах продажу і комісійний агент – усі ці чотири категорії одержують винагороду у вигляді комісійних, і зв’язок, що з'єднує їх з експортером стає тісним.
Агент по міжнародній торгівлі, концесіонер і імпортер-дистрибютор одержують винагороду у вигляді торгової націнки. При тому, що співробітництво від першого до останнього також стає більш тісним.
Ще одним загальним напрямком виходу на закордонний ринок є з'єднання зусиль з комерційними підприємствами країни - партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей.
Спільна підприємницька діяльність відрізняється від експорту тим, що формується партнерство, у результаті якого за кордоном створюються ті або інші виробничі потужності.
Існують чотири типи спільної діяльності:
1) Ліцензування. Це один з найбільш простих шляхів залучення виробника в міжнародний маркетинг. Ліцензіар вступає в угоду з ліцензуатом на закордонному ринку, пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету, або якоїсь іншої цінної значимості в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензуатові не доводиться починати з нуля, тому що він відразу одержує виробничий досвід, добре відомий товар або ім'я.
Потенційні недоліки ліцензування в тому, що при ньому фірма має у своєму розпорядженні менший контроль над ліцензуатом, ніж над своїм знову створеним підприємством.
2) Підрядне виробництво. Одним з варіантів діяльності за кордоном є укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару. Недолік підрядного виробництва складається в недостатньому контролі фірми - експортера за процесом виробництва. У той самий час воно дає фірмі можливість розгорнути діяльність швидше і з меншим ризиком.
3) Керування за контрактом. У цьому разі фірма представляє закордонному партнерові "ноу-хау" в галузі керування, а партнер забезпечує необхідний капітал. Таким способом експортує не товар, а скоріше управлінські послуги.
4) Підприємства спільного володіння. Підприємство спільного володіння - це об'єднання зусиль закордонних і місцевих вкладників капіталу з метою створення місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і керують спільно. Закордонний інвестор може купити собі частку в місцевому підприємстві, місцева фірма може купити собі частку у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної фірми або обидві сторони можуть спільними зусиллями створити зовсім нове підприємство.
5) Пряме інвестування. Найбільш повною формою залучення партнерів у діяльність на закордонному ринку є інвестування капіталу в створенні за кордоном власних виробничих або складальних підприємств. Пряме інвестування заохочується з боку приймаючої країни багатьма торговими, фінансовими і податковими пільгами, що дозволяє знижувати рівень витрат на матеріали, транспорт і робочу силу.
Питання для самоконтролю:
У чому полягає значення організаційного фактора для ТНК?
Які переваги і недоліки притаманні дивізіональним структурам?
Що являють собою структури на основі стратегічних одиниць бізнесу?
У чому відмінність традиційних і нетрадиційних форм організації міжнародних операцій?
Як відбувається злиття міжнародних компаній?
У чому сильні і слабкі сторони спільних підприємств?
Що являють собою японські кейрецу?
Для чого проводиться порівняльний аналіз західних і східних організацій?
Що являють собою інтегровані структури міжнародного бізнесу?
Які особливості притаманні організації міжнародних операцій українських фірм?