методичка ГТ практикум

2

УДК 911.3:338.483 ББК 26.8 Г35

Розпорядження і тиражування без офіційного дозволу ХТЕІ КНТЕУ

заборонено

Затверджено на засіданні вченої ради ХТЕІ КНТЕУ Протокол №7 від 21.11.2012

У п о р я д н и к – к. геогр. наук, О.В. Яковчук

Ре ц е н з е н т и – к. геогр. наук, доцент А.М. Байназаров

к.пед. наук, В.А. Редіна

Г35 Географія туризму. Практикум: метод. вказ. для практ. занять і сам. роб. студентів напряму підготовки 6.140103 «Туризм» галузі знань 1401 «Сфера обслуговування» / Автор-упор. Яковчук О.В. – Харків: РВВ ХТЕІ КНТЕУ, 2012. – 44 с.

УДК 911.3:338.483 ББК 26.8

3

ЗМІСТ

ст. ЗМІСТ……………………………………………………………………… 3 ВСТУП…………………………………………………………………….. 4

1.СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ..….…... 5

2.РЕФЕРАТИВНІ РОБОТИ……………………………………………… 6

3.СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ…………………………………………….. 14

3.1Організаційно-методичні аспекти………………………………… 14

3.2Тематика семінарських виступів………………………………….. 15

3.3Слайд-презентації…………………………………………………... 17

4.ПРАКТИЧНІ РОБОТИ…………………………………………………. 18 Практична робота №1…………………………………………………... 19 Практична робота №2…………………………………………………... 22

5.ТУРИСТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНА НОМЕНКЛАТУРА……………….. 25 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………… 27 РЕКОМЕНДОВАНІ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ…………………………….. 29 ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 30

4

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Географія туризму» є важливою базовою навчальною дисципліною підготовки фахівців за напрямком підготовки «Туризм» і відноситься до циклу дисциплін фундаментальної, природничонаукової підготовки. Практикум з «Географії туризму» є методичним посібником з організації практично орієнтованої аудиторної та самостійної навчальної роботи студентів і містить як опис системи видів, форм і завдань практичних занять, так і методичні рекомендації з їх виконання. Також представлена система діагностики рівня начальних досягнень.

Мета дисципліни - ознайомити студентів з основними поняттями теорії і методології географічного та туристичного ресурсознавства, сформувати уявлення про роль туристичних ресурсів різних територій у сфері надання туристичних послуг, і про необхідність їх раціональної експлуатації та охорони, а також набуття практичних навичок просторово-часового аналізу туристичної діяльності у різних країнах та регіонах світу.

Предмет вивчення – туристичний потенціал різних територій і держав та їх окремих частин (на прикладі України), загальні закономірності розміщення туристичних ресурсів у світі і в Україні, принципи і методи туристичної оцінки адміністративних територій та туристичне районування.

Специфіка мети і предмету дисципліни у комплексі із обмеженістю аудиторної роботи актуалізує посилену увагу саме до самостійної практичної роботи студентів, вимагає зваженого і обґрунтованого підходу до проектування змісту семінарських занять і самостійних практичних робіт, ставить особливі вимоги до підготовки рефератів і систематичної обробки великої за обсягом туризмознавчої інформації.

Навчальний матеріал з дисципліни розбитий на два тематичні блоки змістовних модулів (БЗМ), зокрема:

БЗМ-1 «Основи теорії і методології географії туризму». БЗМ-2 «Туристичне ресурсознавство України».

5

1. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Система оцінювання практичних знань, умінь та навичок з дисципліни «Географія туризму» будується за паритетним принципом рівноцінної можливості кожного студента «заробити» максимальні бали за семінарське заняття або практичну роботу в аудиторії та за виконаний елемент самостійної поза аудиторної роботи.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент з даної дисципліни під час поточного контролю складає 300 умовних балів (140 – за підсумкові контрольні роботи по кожному блоку змістових модулів, 160 – за практичну і самостійну роботу), які при підведенні підсумку легко трансформуються простою арифметичною дією у 100-бальну шкалу ECTS.

На початку навчального семестру студенти повинні запам’ятати графік занять навчальної аудиторної роботи, особливо терміни здачі практичних робіт (день комплексного тестування за темами БЗМ) та виступу на семінарі за індивідуальною темою реферату (+ мультимедійна презентація). Графік занять і терміни здачі укладаються та узгоджуються згідно з робочою програмою і календарним планом окремо.

Залік з дисципліни «Географія туризму» виставляється автоматично за результатами проміжного модульного контролю. Якщо студент хоче покращити свою оцінку, передбачається усне опитування за матеріалами лекційних занять.

6

2. РЕФЕРАТИВНІ РОБОТИ

Реферативні роботи – це структуровані реферати за тематикою семінарських виступів, що доповнюють основний лекційний зміст згідно навчальної програми дисципліни. Вони виконуються студентом самостійно протягом навчального часу одного модульного терміну, оцінюється змістовна повнота письмового висвітлення теми, логічність і послідовність викладення інформації, рівень оволодіння навиками роботи із літературними та іншими джерелами інформації.

2.1 Структура рефератів

Реферативна робота повинна містити такі структурні частини:

1) титульний аркуш; 2) зміст; 3) вступ; 4) основна частина; 5) висновки; 6) перелік використаних джерел; 7) додатки (за необхідності).

При написанні роботи студент повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Загальний обсяг роботи має бути не менше 10 і не більше 30 сторінок тексту (вступ, основна частина, висновки). Вступна частина (ВСТУП) складає 1 сторінку, заключна частина (ВИСНОВКИ) 1-2 сторінки. Кількість сторінок з додатками не лімітується.

Титульний аркуш роботи містить:

-найменування МОН МС України;

-ВНЗ, факультет, кафедра де виконувалася робота;

-статус роботи – «РЕФЕРАТ»;

-назва навчальної дисципліни та тема роботи;

-статус (група, курс), прізвище, ім'я, по батькові (ініціали) автора;

-науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові викладача, який керує виконанням роботи;

-місто і рік виконання.

Зміст подають на початку роботи. Він містить назви і номери початкових сторінок основних структурних розділів, зокрема вступу, розділів основної частини, висновків, переліку використаних джерел, додатків.

Вступ. Спочатку подається актуалізація роботи, тут розкривається сутність і стан описуваної теми, її значущість, необхідність проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику реферату у такій рекомендованій послідовності:

Об'єкт дослідження — це процес або явище, на яке спрямована дослідницька увага, обране для вивчення (опису). Предмет дослідження міститься в межах об'єкта і розкриває його певну сторону.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему реферативної роботи, винесеної на титульний аркуш як її назва.

7

Мета і завдання дослідження.

Зазвичай мета концентровано звучить у темі реферату і відображає акцентовану спрямованість реферату, а завдання сформульовані у назвах структурних підрозділів, означаючи окремі етапи виконання мети.

Аналіз джерел. Важливу частину вступу складає загальний аналіз джерел інформації, використаних при написанні реферату. До них належать літературні джерела, законодавчі та нормативні акти, інтерактивні та електронні джерела, рекламна продукція та ін. У реферативних роботах огляд дослідницької літератури повинен включати найбільш цінні, актуальні джерела інформації (5- 10 робіт).

Основна частина роботи – це змістовна частина. Вона поділяється на розділи, яких у рефераті не повинно бути менш трьох (стандартний план характеристики). В свою чергу, розділи складаються з підрозділів, пунктів підпунктів, проте така диференціація зазвичай у реферативних роботах зустрічається рідко. Кожний розділ починають з нової сторінки. Готуючись до викладення тексту основної частини роботи, доцільно ще раз уважно перечитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований й систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів та підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання. Тема повинна бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому, починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу.

Висновки. Логічним завершенням реферативної роботи є висновки. Головна їх мета – сформулювати підсумки проведеної роботи. Висновки подають у вигляді окремих лаконічних положень(по кожному розділ роботи) і тверджень, що узагальнюють поданий матеріал. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. Викладати зміст висновків можливо в два способи: суцільний текст з абзацами або нумерований список.

Перелік використаних джерел є “візитною карткою» автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з інформаційним джерелами. Цей список повинен містити бібліографічний опис джерел інформації, використаних під час роботи над темою. Кожний бібліографічний запис має свій порядковий номер і записується з нового рядка. Складати список використаних джерел слід в алфавітному порядку прізвищ авторів та назв праць видання українською та російською мовами, а потім – іноземними мовами, потім картографічні джерела і наприкінці - адреси інформаційних джерел в мережі Інтернет.

Додатки - це бажана, проте не обов’язкова частина роботи, що використовується для більш повного висвітлення теми. За змістом додатки дуже різноманітні. Це можуть бути громіздкі таблиці, карти, графіки, схеми, фотоматеріали, інші ілюстрації тощо. Додатки оформлюються як продовження реферативної роботи на її останніх сторінках і їх кількість не лімітується.

8

2.2 Правила оформлення рефератів

Текст роботи оформлюють за допомогою комп’ютерного набору і друкують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з одинарним міжрядковим інтервалом. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 20 мм. Шрифт друку - чорного кольору, нежирний. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 1 незаповненому рядку.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок, проте на титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних - номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсового проекту, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 4. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, вносять до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (Рис.2.2 - другий рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

9

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці.

При написанні роботи обов’язково треба робити посилання на: інформаційні джерела зі списку використаних джерел; наведені в тексті роботи ілюстрації; наведені в тексті роботи таблиці; наведені наприкінці роботи додатки. Посилання в тексті роботи на інформаційні джерела слід зазначати відповідно до порядкового номера джерела у списку використаних джерел і виділяти двома квадратними дужками. Коли використовують відомості з джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні рекомендується точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць джерела, на яке є посилання.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації. На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено. Наприклад: у табл. 1.3. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: див. табл. 1.3, див. рис. 1.2. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Дозволяється здавати реферати для перевірки в електронному вигляді, але в такому випадку реферат повинен бути повністю підготовлений до друку (формат файлів *.doc, *.docx, *rtf), – в даному випадку файлу присвоюється ім’я, яке включатиме прізвище студента, групу, скорочену назву предмета і виду роботи, наприклад: «Іванов_ТР-10_Тур.кра_Реф-1». Аналогічно оформляється і файл зі слайд-презентацією по темі виступу на семінарі.

2.3 Зміст рефератів

Зміст реферативних робіт БЗМ-1 пов’язаний із порівняльним аналізом 3-4 найбільш актуальних туристичних центрів України (за індивідуальним вибором студента) згідно певного стандартизованого плану, у якому акцент робиться на вивченні генетичної структури туристичних ресурсів у даних центрах.

Зміст реферативних робіт БЗМ-2 відповідає стандартизованій програмі туризмознавчого дослідження, яке проводять туристичні підприємства при власному ринковому позиціонуванні, і містить як факторний аналіз передумов розвитку туристичної галузі, так функціональний аналіз можливостей і ресурсів розвитку різних видів туризму в регіонах України.

При написанні рефератів обов’язковим є використання картографічних джерел інформації та їх представлення у рефератах у вигляді окремих карт.

Пропонуються такі теми для виконання рефератів:

10

Таблиця 2.1

Перелік варіантів порівняльного аналізу туристичних центрів України

(для реферативних робіт БЗМ-1)