Лабораторна робота 3
Тема. Вивчення теодолітів типу Т2
Мета роботи: вивчити будову теодолітів типу Т2, навчитися брати відліки на горизонтальному і вертикальному кругах.
Прилади і приладдя: теодоліти Т2 і 2Т2, фрагменти польових журналів для вимірювання кутів, олівці, лінійки, висок.
Основні теоретичні положення
Теодоліт Т2 – це оптичний теодоліт з циліндричною неповторюючою системою вертикальних осей з поворотним горизонтальним лімбом, оптичним мікрометром з розсувними клинами і оптичним центриром.
Зовнішній вигляд теодоліта показано на рис. 3.1, 3.2. Прилад встановлюється на підставці 1 (рис. 3.1), яка прикріплюється до штатива з допомогою трикутної металічної пластини і станового гвинта. Прилад заходить у втулку підставки цапфою і закріплюється гвинтом.
Рисунок 3.1 – Зовнішній вигляд теодоліта Т2
Рисунок 3.2 – Зовнішній вигляд теодоліта Т2
Зорова труба теодоліта астрономічна пряма з апохроматичною корекцією і з внутрішнім фокусуванням. Збільшення труби 25×; кут поля зору 1˚30΄; діаметр вихідного зрачка 1,4 мм; фокусна віддаль об΄єктива становить 250 мм.
Для фокусування труби ”по предмету” служить фокусуюче кільце; встановлення окуляра ”на око” виконується поворотом діоптрійного кільця 4. Сітка ниток має, крім хреста, пару віддалемірних штрихів з коефіцієнтом віддалеміра 100. Сітку можна переміщувати при допомозі виправних гвинтів у горизонтальному і вертикальному напрямах. Для приблизного наведення труби на візирну ціль є візири 5, розміщені на верхній і нижній сторонах труби. У полі зору візиру бачимо світлий хрест. Він суміщується із заданою ціллю.
Система вертикальних осей теодоліта (рис. 3.3) циліндрична неповторююча з опорою в нижній частині на кульковий підшипник, встановлений на сферичному самовстановлюючому підп΄ятнику 4. Вісь алідади 1 міститься всередині втулки 2, до якої прилягає вісь горизонтального круга 3. Всередині осі алідади знаходиться об΄єктив оптичного центриру. Зорова труба центриру має збільшення 2,5×, а межі візування – від 0,3 м до нескінченності. Сітка ниток представляє собою два концентричні кола. Окуляр оптичного центриру 17 (рис. 3.2) виведено на колонку. Він встановлюється ”на око” обертанням оправи. Фокусується оптичний центрир переміщенням всього окулярного коліна вздовж оптичної осі.
Рисунок 3.3 – Система вертикальних осей теодоліта Т2
Теодоліт має скляні горизонтальний і вертикальний круги, лімби яких розділені від 0˚ до 360˚ через 20΄. Діаметр горизонтального круга 90 мм, вертикального – 65 мм. Перестановка лімбів здійснюється при допомозі ручки 11. У звичайному положенні ручка не з΄єднана з кругом. Для того, щоб повернути горизонтальний круг на необхідний кут, спочатку треба натиснути ручку вздовж осі, а потім обертати її до появи потрібного ділення.
Для підвищення точності відліку на лімбах використано принцип суміщеного відліку діаметрально протилежних штрихів з допомогою двохстороннього клинового оптичного мікрометра. Головка 7 мікрометра розміщується на колонці. Тут же знаходиться ручка 11 перемикача кругів.
На другій колонці приладу, яка складає єдине ціле з корпусом вертикального круга, розміщене поворотне освітлююче дзеркало 15. Промені денного світла, відбиваючись від його поверхні і проходячи оптичну систему приладу, освітлюють поле зору відлікового мікроскопу 3, окулярна трубка якого знаходиться рядом з окуляром 4 зорової труби. Підсвітка поля зору мікроскопа може виконуватись і з допомогою спеціального електричного ліхтаря, закріпленого на колонці за ілюмінатором.
Алідада горизонтального круга має закріплюючий 11 і навідний гвинти 10, які співосні між собою. Таку ж конструкцію мають закріплюючий 9 (рис. 6.2) і навідний 8 гвинти зорової труби. Для приведення осі обертання приладу у прямовисне положення служить циліндричний рівень 2 на корпусі алідади горизонтального круга, гвинт юстування, якого виведений на колонку. Ціна ділення рівня – 15˝.
Горизонтальна вісь теодоліта жорстко зв΄язана з корпусом зорової труби. Своїми цапфами вісь встановлена в лагерах. На одному кінці осі закріплений вертикальний круг, на другому – втулка з хомутиком, який зв΄язує вісь з навідним гвинтом 8 труби. Циліндричний рівень при алідаді вертикального круга розміщений всередині колонки. Зображення кінців бульбашки рівня системою призм передається на поворотну призму-лупу 14 (рис. 3.1). Рівень освітлюється через вікно. Кінці бульбашки суміщаються настановним гвинтом рівня. Гвинти юстування рівня знаходять на колонці за кришкою (рис. 3.2). Ціна ділення рівня алідади вертикального круга – 20˝.
Для встановлення осі обертання труби в горизонтальне положення до теодоліта Т2 додається накладний рівень з ціною ділення 10˝. Цей рівень встановлюється на шийці горизонтальної осі теодоліта.
Ручка 6 (рис. 3.1) служить для закріплення на ній візирної вішки і орієнтир-бусолі, а також для перенесення теодоліта.
Схема дії оптичного мікрометра показана на рис. 3.4. На шляху променів, які йдуть від круга 1, розміщують дві пари оптичних клинів: нерухомі клини 2 і 2΄ і рухомі клини 3 і 3΄. Рухомі клини мають механічний зв΄язок з головкою і шкалою мікрометра. Обертанням головки мікрометра їх можна переміщувати поступово вздовж напрямку променя. При цьому змінюється товщина повітряних плоскопаралельних пластинок, які утворені правою і лівою парами клинів, розміщених одна над одною. Для врахування зміни товщини цих пластинок служить шкала 4. Якщо через одну (наприклад, ліву) пару клинів 2 і 3 проходять промені світла від зображення штрихів ділень лімба 5 одної сторони, то через другу пару клинів 2΄ і 3΄ проходять промені від зображення штрихів ділень лімба, розміщених на діаметрально протилежній стороні лімба 1. Права і ліва повітряні плоскопаралельні пластини нахилені відносно до падаючих на них променів на один і той же кут, але в різні сторони. Тому при зміні віддалі між верхніми і нижніми клинами промені, які проходять через праву і ліву пари клинів, зміщуються на однакові величини β, але в різні сторони.
Для розділення у полі зору відлікового мікроскопу зображень штрихів тонкою рискою і видалення з поля зору відлікового мікроскопу тої частини зображення, де штрихи перекриваються, служить розділююча система, яка складається з прямокутної призми 6, на яку наклеєно оптичний клин 7 з малим кутом заломлення (близько 30΄).
Рисунок 3.4 – Схема дії оптичного мікроскопа
Взяття відліку на лімбі теодоліт Т2
Поле зору відлікового мікроскопа показано на рис. 3.5. У полі зору бачимо два віконця – велике і мале. У лівому віконці зверху бачимо зображення штрихів основної сторони круга, знизу зображення штрихів діаметрально протилежної сторони. При обертанні головки мікрометра ці зображення рухаються в протилежні сторони. Кожен градус, розділений на три частини, підписано; ціна одного ділення – 20΄. За бажанням спостерігача у цьому віконці можна бачити штрихи ділень вертикального чи горизонтального кругів. Коли ручка 11 (рис. 3.1) перемикання кругів направлена вздовж колонки, у вікні бачимо ділення вертикального круга, якщо ж її повернути на 90˚, то побачимо ділення горизонтального круга. Штрихи горизонтального круга подвійні (біфілярні), вертикального – одинарні. Крім цього, при спостереженні в полі зору відлікового мікроскопа штрихів горизонтального круга фон поля зору білий, при спостереженні штрихів вертикального круга фон поля зору має жовто-зелений відтінок.
У правому віконці бачимо ділення шкали мікрометра і нерухомий індекс, при допомозі якого роблять відліки.
Величина зсуву шкали при обертанні головки мікрометра пропорційна зміщенню зображень штрихів у правому віконці. Шкала мікрометра має 600 ділень, які проходять у малому віконці за той час, за який у великому віконці зображення штрихів зміщуються на ½ ділень круга, тобто на 10΄. Ціна ділення шкали мікрометра дорівнює 10΄/600 = 1˝.
Рисунок 3.5 – Поле зору відлікового мікроскопу теодоліта
Відлік на кругах виконують у такому порядку:
- обертанням головки мікрометра ретельно суміщають штрихи у верхній і нижній частинах лівого вікна;
- записують число градусів на верхньому зображенню оцифрованого штриха зліва від середини чи безпосередньо в середині вікна (57˚ на рис. 3.5);
- у нижній частині лівого вікна знаходять зображення оцифрованого штриха круга, яке відрізняється від прочитаного раніше на 180˚, і рахують число інтервалів, які знаходяться між цими штрихами. Це число дорівнює числу десятків мінут (50΄ на рис. 3.5). При цьому треба мати на увазі, що нижній оцифрований штрих завжди буде розміщений вправо від верхнього чи, як окремий випадок, може бути суміщений з ним;
- у правому віконці на зображенні шкали мікрометра відраховують число одиниць мінут, секунд і десяті долі секунд. Одиниці мінут відраховують вище нерухомого індексу на шкалі, оцифрованій зліва (8΄ рис. 3.5); десятки, одиниці, долі секунд – на шкалі, оцифрованій справа (02,4˝ рис. 3.5);
- всі три одержані числа додають і одержують повний відлік на крузі. На рис. 3.5 він дорівнює 57˚ 58΄ 02,4˝.
Порядок взяття відліку на вертикальному крузі такий же, але перед взяттям відліку необхідно настановним рівнем (рис. 3.1) сумістити кінці бульбашки циліндричного рівня при вертикальному крузі 14.
Оскільки ділення вертикального круга підписані проти ходу годинникової стрілки, формули для визначення місця зеніта MZ і зенітної віддалі Z будуть мати вигляд
|
(3.1) |
|
(3.2) |
Для вимірювання кутів при малих зенітних віддалях є призменна насадка. Насадку, яку надівають на окулярну частину зорової труби, змінює напрям візирної осі труби і оптичної осі мікроскопа на 90˚, забезпечуючи однакову зручність у роботі при двох положеннях вертикального круга. Окулярна насадка на зорову трубу має світлофільтр.
Будова теодоліта 2Т2
Теодоліт 2Т2 є представником групи уніфікованих теодолітів серії 2Т (2Т2А, 2Т5, 2Т5К, 2Т5А) і має багато подібного з конструкцією цих теодолітів. Зорова труба, осьові системи, колонка з горизонтальною віссю і багато інших оптичних деталей є загальними для приладів цієї серії. Проведена уніфікація дозволила, з однієї сторони, покращити якість теодолітів, використавши у них як нові більш вдосконалені конструктивні рішення, так і старі найбільш відпрацьовані, які зарекомендували себе з позитивної сторони, дозволяє виконувати швидкий та менш трудомісткий ремонт. Уніфікація теодолітів дозволяє також полегшити їх вивчення.
Принцип будови теодоліта 2Т2 не відрізняється від теодоліта Т2, тому вкажемо лише на відмінності.
Зовнішній вигляд теодоліта 2Т2 показано на рис. 3.6. Назвемо основні частини теодоліта: 1 – колонка; 2 – ручка; 3 – клинове кільце; 4 – зорова труба; 5 – гвинт; 6 – коліматорний візир; 7 – поворотна призма; 8 – вікно; 9 – дзеркало; 10 – кремальєра; 11 – окуляр мікроскопу; 12 – окуляр зорової труби; 13 – бокова кришка; 14 – ручка; 15 – корпус нижньої частини; 16 – закріпний гвинт підставки; 17 – тригер; 18 – підіймальний гвинт; 19 – підставка; 20 – окуляр виска; 21 – ілюмінатор круга-шукача; 22 – кришка; 23 – мікроскоп; 24 – ручка перемикача; 25 – важіль перемикача; 26 – вісь.
Зорова труба теодоліта має менші розміри і ахроматичну корекцію. Збільшення труби 27,5×, фокусна віддаль об΄єктиву 218,6 мм. Сітка зорової труби встановлена нерухомо. При цьому перехрестя її відцентровано відносно оптичної осі зорової труби. Між корпусом і віссю обертання труби розміщене клинове кільце 3 (рис. 6.6), яке призначене для зміни напрямку візирної осі відносно осі обертання труби при виправленні колімаційної помилки. Для повороту клинового кільця до приладу додають ключ.
У теодоліта 2Т2 (рис. 3.6) закріпні і навідні гвинти алідади, а також закріпні і навідні гвинти труби, настановний гвинт рівня, головка мікрометра, окуляри зорової труби і відлікового мікроскопа розміщені так, що дозволяють виконувати вимірювання кутів, не сходячи з місця. Це створює додаткові зручності при вимірах, а також має значення при роботі на нестійкому грунті. Ручки закріпних гвинтів виконані у вигляді важелів.
Рисунок 3.6 – Зовнішній вигляд теодоліта 2Т2
Для прискорення встановлення горизонтального круга на необхідне число градусів прилад має круг-шукач, розділений через 10˚ і закріплений нерухомо на горизонтальному крузі. Відлік на крузі виконують через ілюмінатори 21 (у теодоліті їх два, другий знаходиться на протилежній стороні) на індексах, нанесених на внутрішніх поверхнях захисного скла ілюмінаторів. До теодоліта додають орієнтир-бусоль.
Особливістю теодоліта 2Т2 є також нова система відліку по мікроскопу. Відлік десятків мінут беруть безпосередньо на додатковій шкалі. Ця шкала нанесена на приклеєну поверхню оптичного клина розділювального блока мікрометра біля розділяючої лінії.
Поле зору відлікового мікроскопу теодоліта представлено на рис. 3.7. У полі зору бачимо три віконця. У центральному малому віконці, розділеному горизонтальною лінією, бачимо зображення штрихів горизонтального або вертикального кругів. Світлий фон вказує на те, що в полі зору введено зображення вертикального круга, зелений – зображення горизонтального круга. У верхньому великому віконці бачимо підписи числа градусів (зверху) і підписи допоміжної шкали від 0 до 5 (знизу), що відповідає десяткам мінут. У бічному віконці – горизонтальний штрих індекс і зображення штрихів шкали мікрометра.
Взяття відліку у теодоліта 2Т2
Відлік на крузі виконують так само, як і в теодоліті Т2, після ретельного суміщення головкою мікрометра зображень верхніх і нижніх штрихів у центральному вікні. Відлік беруть у такому порядку:
- у верхньому великому вікні відраховують число градусів, яке дорівнює числу, підписаному вгорі і розміщеному тільки в межах допоміжної шкали (17˚ рис. 6.7);
- у верхньому великому вікні відраховують кількість десятків мінут, яке дорівнює цифрі допоміжної шкали, розміщеній під числом градусів (2, тобто 20΄ рис. 6.7);
- у правому бічному вікні відраховують одиниці мінут, десятки, одиниці і десяті долі секунд так само, як і в теодоліта Т2 (5΄27,0˝ рис. 3.7).
Повний відлік дорівнює 17˚25΄27,0˝. Відлік на вертикальному крузі беруть у такому ж порядку. Обчислення місця зеніта і зенітних віддалей виконують за формулами (3.1) і (3.2).
Рисунок 3.7 – Поле зору відлікового мікроскопа теодоліта 2Т2
Повірки теодоліта
Загальні положення. Теодоліти повинні задовольняти ряду технологічних і геодезичних умов, які випливають з принципу вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів. Тому в процесі експлуатації їх ретельно перевіряють. Ряд метрологічних характеристик теодолітів одержують за результатами досліджень (рен, ексцентриситет і т.д.). На періодичність виконання повірок і дослідження впливають умови експлуатації і стабільність роботи теодолітів.
Огляд теодоліта. До початку кутових вимірів необхідно провести детальний огляд комплекту теодоліта. У результаті огляду виявляють механічні пошкодження і т.д., які утруднюють роботу з приладом. Перевіряють також комплектність теодоліта, яка повинна відповідати переліку, приведеному в паспорті чи описі приладу.
Перевіряють придатність замків гвинтів, фіксуючих установку теодоліта в футлярі. Плавність обертання його окремих частин, закріпних і навідних гвинтів; придатність повторюючого пристрою; правильність фіксації дзеркала відлікової системи; справність електроосвітлення приладу; чіткість і контрастність зображення у відліковому мікроскопі і зоровій трубі; відсутність перекосу зображення штрихів лімба у відліковому мікроскопі.
Повірка плавності обертання підіймальних гвинтів. Підіймальні гвинти повинні обертатися легко і плавно. Якщо обертання затруднене або дуже вільне, то необхідно виконати регулювання ходу підіймальних гвинтів. Для цього, не змінюючи теодоліт зі штатива, викручують або закручують підіймальні гвинти так, щоб круглі отвори, які є на зовнішніх частинах підіймальних гвинтів, співпали з отворами, які є на внутрішній частині цих гвинтів. У отвори, які співпали, вставляють шпильку і повертаючи її регулюють хід підіймальних гвинтів.
Підставка і штатив теодоліта повинні забезпечувати його азимутальну стійкість. Після встановлення теодоліта на штативі у робоче положення перехрестя сітки ниток зорової труби ретельно наводимо на віддалену точку. Легким зусиллям розвертаємо головку штатива в одну сторону, а потім у протилежну. Якщо після кожної дії зображення повертається на перехрестя сітки ниток, то штатив достатньо стійкий. У іншому випадку необхідно затягнути гвинти головок і ніжок штативу і повторити повірку.
Аналогічно, прикладаючи легкі зусилля, повертаємо підставку і впевнюючись у її стійкості. Якщо зображення точки не повернулось на перехрестя сітки ниток і зміщене від нього на величину, яка перевищує подвійну товщину сітки ниток, то підіймальні гвинти мають хитання і їх необхідно додатково регулювати. Після регулювання гвинтів повірку повторюють.
Вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга теодоліта повинна бути перпендикулярна до його вертикальної осі. Встановивши рівень паралельно двом підіймальним гвинтам і привівши бульбашку у нуль-пункт, повертають алідаду на 180˚, якщо бульбашка рівня відхилиться більше ніж на два ділення, то, діючи виправними гвинтами рівня, його зміщують у сторону нуль-пункту на половину дуги відхилення. Повірку повторюють.
Сітка ниток повинна бути встановлена правильно. Після установки теодоліта у робоче положення наводять трубу на добре видиму точку і обертають навколо горизонтальної осі. Якщо при цьому точка пройде вздовж вертикального штриха і посередині між нитками бісектора, то сітка встановлена вірно. Якщо буде виявлено зміщення точки, яку спостерігають, більше ніж на дві товщини нитки, то окуляр з сіткою необхідно розвернути у потрібну сторону.
Зміщення візирної осі по азимуту при обертанні зорової труби навколо горизонтальної осі теодоліта не допустиме. При роботі навідними гвинтом труби спостерігають зміщення віддаленої точки відносно вертикальної нитки сітки. При виявленні зміщення труби по азимуту дефект ліквідовують в умовах майстерні.
Вісь труби повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі теодоліта. Привівши теодоліт у робоче положення, візують зорову трубу на віддалену точку, яка забезпечує горизонтальне положення труби. Беруть відліки на горизонтальному крузі при положеннях Л і П. Колімаційну помилку одержують за формулою
|
(3.3) |
Для ліквідації колімаційної помилки змінюють положення візирної осі труби, переміщуючи сітку ниток у горизонтальному напрямку після установки на горизонтальному крузі відліку Л-с чи П+с.
У теодолітів серії 2Т сітка ниток закріплена нерухомо. Ліквідація колімаційної помилки здійснюється поворотом зорової труби за допомогою клинового кільця на величину с. Після цього повірку повторяють. Допустима величина колімаційної помилки 5˝ для теодолітів типу Т2.
Місце нуля МО повинно бути рівним або близьким до нуля. МО – це відлік на вертикальному крузі, при якому візирна вісь труби горизонтальна, а бульбашка рівня знаходиться в нуль-пункті. При МО = 0˚, і відліку на вертикальному крузі - 0˚, візирна вісь займе горизонтальне положення.
Для визначення МО чи MZ зорову трубу приведеного в робоче положення теодоліта ретельно наводять на віддалену точку і беруть відліки на вертикальному крузі при положеннях Л і П після встановлення бульбашки рівня вертикального круга в нуль-пункт.
При виправленні MZ у теодолітах Т2, 2Т2 і їм подібних уміщують кінці бульбашки рівня вертикального круга і встановлюють відлік на вертикальному крузі, рівний МZ - +90˚. Далі обертаючи навідний гвинт, точно суміщують зображення штрихів у великому вікні відлікового мікроскопу, а виправними гвинтами рівня суміщують кінці бульбашки. Повірку повторюють. МО (МZ ) не повинно перевищувати 10˝.
Величини колімаційної помилки і МО, визначені по рівновіддаленим цілям, повинні бути постійними. Величина с, як і МО (МZ), може змінюватись внаслідок неправильного ходу фокусуючої лінзи і позацентрового положення візирної осі труби.
Повірку цієї умови рекомендується виконувати при спостереженнях 3-4 рівновіддалених від теодоліта точок, починаючи з 10 м. Одержані значення МО (МZ), доцільно використати при роботі для відповідних віддалей.
Допустима помилка ходу фокусуючої лінзи дорівнює 2˝ для теодолітів типу Т2.
Горизонтальна вісь теодоліта повинна бути перпендикулярна до його вертикальної осі. Неперпендикулярність осей теодоліта ”і” визначають за зміною колімаційних помилок с1 , с і с2 при спостереженні візирних цілей, які видно під кутом нахилу ν1 ≥ 20˚; ν = 0˚ і ν2 ≥ - 20˚ . Після приведення теодоліта в робоче положення кожну точку спостерігають при двох положеннях вертикального кругу (ці дії складають один прийом) і обов΄язково парним числом прийомів для виключення хитання вертикальної осі.
Значення і визначають з формули
|
(3.4) |
або
|
(3.5) |
Якщо │ν1 = ν2│ Величини с обчислюють за формулою.
Число прийомів повинно бути 6 для теодолітів типу Т2, а допустиме значення - 10˝.
Недопустимий нахил горизонтальної осі теодоліта ліквідовують у майстерні.
Візирна вісь оптичного візиру повинна бути паралельна візирній осі труби. Зорову трубу наводять на візирну ціль, розміщену на віддалі більше 150 м, а потім, повертаючи навідні гвинти теодоліта, точно наводять перехрестя візирів на точку. При суттєвому зміщенні перехрестя сітки ниток з візирної цілі кутову величину зміщення по горизонталі і вертикалі вимірюють теодолітом. Якщо вона більше 2′ , то положення оптичного візира виправляють.
Візирна вісь оптичного візиру, вбудованого в алідадну частину теодоліта, повинна бути суміщена з його вертикальною віссю повороту. Цю умову перевіряють шляхом спостереження положення центру сітки оптичного центриру відносно точки місцевості при обертанні алідадної частини теодоліта, встановленого над цією точкою. Якщо при обертанні зображення точки сходить з центру сітки більше ніж на три товщини нитки (0,5 мм на місцевості), то необхідно від΄єднати кришку оптичного центриру, ослабити гвинти окулярного коліна і злегка перемістити його в площині бокової кришки. Повірку повторюють.
У теодолітах 2Т юстування оптичного центриру виконують у майстерні, виправляючи положення прямокутної призми, яка змінює напрям візирної осі оптичного центриру на 90˚.
Юстування рекомендується виконувати при максимально можливому віддаленні від точки місцевості.
Порядок виконання роботи
1 Користуючись описом, ознайомитись і вивчити будову теодоліта Т2.
2 Освоїти порядок взяття відліку на горизонтальному крузі теодоліта Т2.
3 Освоїти порядок взяття відліку на вертикальному крузі теодоліта Т2.
4 Користуючись описом, ознайомитись і вивчити будову теодоліта 2Т2.
5 Освоїти порядок взяття відліку на горизонтальному крузі теодоліта 2Т2.
6 Освоїти порядок взяття відліку на вертикальному крузі теодоліта 2Т2.
7 Виконати повірки теодоліта.
Звітність з роботи
1 Короткий опис теодолітів Т2 і 2Т2.
2 Рисунки теодолітів Т2 і 2Т2 з поясненнями.
3 Відповіді на контрольні питання.
4 Результати взяття відліків у теодолітах Т2 і 2Т2 на горизонтальному і вертикальному кругах.
5 Результати повірок теодоліта.
Контрольні запитання
1 Технічні характеристики теодоліта: а) Т2; б) 2Т2.
2 Чим відрізняється конструкція теодоліта 2Т2 від теодоліта Т2?
3 Опишіть будову теодоліта: а) Т2; б) 2Т2.
4 Наведіть схематично зображення поля зору оптичного мікрометра теодоліта Т2, яке відповідає таким відлікам на горизонтальному крузі: 3.1 – 12˚ 46΄ 13˝; 3.2 – 102˚ 32΄ 07˝; 3.3 – 97˚ 43΄ 56˝; 3.4 – 126˚ 17΄ 52˝; 3.5 – 256˚ 59΄ 18˝; 3.6 – 168˚ 23΄ 25˝; 3.7 – 58˚ 24΄ 47˝; 3.8 – 72˚ 34΄ 27˝; 3.9 – 142˚ 39΄ 08˝; 3.10 – 312˚ 49΄ 53˝; 3.11 – 111˚ 27΄ 12˝; 3.12 – 64˚ 39΄ 49˝; 3.13 – 326˚ 29΄ 06˝; 3.14 – 146˚ 32΄ 05˝; 3.15 – 159˚ 36΄ 29˝; 3.16 – 165˚ 56΄ 23˝; 3.17 – 182˚ 46΄ 51˝; 3.18 – 216˚ 39΄ 27˝; 3.19 – 54˚ 56΄ 48˝; 3.20 – 24˚ 26΄ 31˝.
5 Наведіть схематично зображення поля зору оптичного мікрометра теодоліта 2Т2, яке відповідає таким відлікам на горизонтальному крузі:3.1 – 12˚ 49΄ 13˝; 3.2 – 132˚ 30΄ 07˝; 3.3 – 197˚ 23΄ 56˝; 3.4 – 166˚ 47΄ 52˝; 3.5 – 206˚ 39΄ 18˝; 3.6 – 118˚ 53΄ 25˝; 3.7 – 158˚ 44΄ 47˝; 3.8 – 172˚ 44΄ 27˝; 3.9 – 162˚ 59΄ 08˝; 3.10 – 212˚ 29΄ 53˝; 3.11 – 101˚ 17΄ 12˝; 3.12 – 164˚ 19΄ 49˝; 3.13 – 356˚ 59΄ 06˝; 3.14 – 116˚ 12΄ 05˝; 3.15 – 19˚ 06΄ 29˝; 3.16 – 115˚ 36΄ 23˝; 3.17 – 162˚ 26΄ 51˝; 3.18 – 26˚ 19΄ 27˝; 3.19 – 154˚ 36΄ 48˝; 3.20 – 124˚ 06΄ 31˝.
6 Наведіть схематично зображення поля зору оптичного мікрометра теодоліта Т2, яке відповідає таким відлікам на вертикальному крузі: N˚ N΄ N˝, де N – номер варіанту.
7 Наведіть схематично зображення поля зору оптичного мікрометра теодоліта 2Т2, яке відповідає таким відлікам на вертикальному крузі: (N+10)˚ (N+3)΄ (N+20)˝, де N – номер варіанту.
8 Порядок виконання повірок теодоліта.
9 Яка допустима величина колімаційної помилки?