4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.

За способом групування та узагальнення звітних даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні та аналі­тичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що уза­гальнюють рахунки господарської діяльності підприємства та призначені для обліку інформації в узагальненому ви­гляді та грошовому вимірі. Облік наявності та змін сукуп­ності економічно однорідних активів і власного капіталу та зобов'язань у грошовому вимірі називають синтетичним об­ліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних належать рахунки: «Основні за­соби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо».

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового, використовують також натуральні й трудові ви­мірники. Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів активів та власного капіталу й зобов'язань з використанням різних вимірників — це аналітичний облік.

Між синтетичними та аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відоб­ражаються ті самі зміни, що й на синтетичних, тільки де­тальніше. Значення дебету і кредиту кожного аналітично­го рахунку відповідає синтетичному: сума сальдо, сума обо­ротів за дебетом, сума оборотів за кредитом усіх аналітичних рахунків певної групи дорівнює сальдо, обігу за дебетом, об­ігу за кредитом синтетичного рахунку. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відпові­дати підсумкам, записаним на синтетичних рахунках бух­галтерського обліку. Для більшої деталізації в синтетичний рахунок часто вводять субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку, їхньою характерною особливістю є те, що вони, як правило, не вимагають здійснення за­писів. Дані субрахунків одержують шляхом групування аналітичних рахунків при складанні лімітно-забірних відомостей.

За призначенням і структурою розрізняють рахунки для обліку активів, зобов'язань та власного капіталу і рахунки для обліку господарських циклів.

До рахунків обліку ак­тивів, зобов'язань і власного капіталу належать основні, ре­гулювальні та забалансові рахунки.

Основні рахунки є трьох видів: інвентарні (рахунки матеріальних і нематері­альних активів), які завжди активні й можуть мати лише дебетове сальдо; капітальні (рахунки власного, пайового та інших капіталів), які завжди пасивні і тому можуть мати лише кредитове сальдо; розрахункові (розрахунки з дебіто­рами і кредиторами), які можуть бути як активними, так і пасивними.

Регулювальні рахунки самостійного значення не мають і використовуються для уточнення та корегування оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу (наприклад раху­нок «Зношеність основних засобів»).

До позабалансових рахунків належать «Орендовані нео­боротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання» та ін» На них ведеться облік ак­тивів і зобов'язань, що не належать певному підприємству, організації, установі. Особливість їх ведення полягає в тому, що в разі надходження або повернення активів чи зобов'я­зань метод подвійного запису не використовується. У разі надходження товарно-матеріальних цінностей забалансовий рахунок тільки дебетується, а в разі повернення цінно­стей — кредитується. У разі надходження зобов'язань за-балансовий рахунок лише кредитується, а в разі повернен­ня зобов'язань — дебетується.

Рахунки для обліку господарських циклів поділяють на три групи:

1) збирально-розподільні (або транзитні) рахунки існу­ють для попереднього групування витрат з наступним роз­поділом за призначенням і належністю на відповідні рахун­ки; витрати збираються за дебетом цих рахунків, а розподі­ляються за кредитом; їхньою особливістю є відсутність сальдо, оскільки сума витрат, зібраних за дебетом рахунку, повністю розподіляється за кредитом;

2) калькуляційні рахунки (завжди активні) використо­вуються для обліку всіх витрат, пов'язаних зі здійсненням будь-якого процесу (виробництво, будівництво тощо); у цих рахунках усі витрати збираються за дебетом, а за кредитом У них відображується фактична собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; дебетове саль­до цих рахунків позначає вартість незавершеного госпо­дарського процесу;

3) бюджетно-розподільні рахунки (наприклад активний рахунок «Витрати майбутніх періодів») — у їхній дебет за­носяться витрати, здійснені в поточному періоді, але які належать до наступних періодів; записи за кредитом здійснюються в міру списання виробничих витрат на відповідні рахунки при настанні періоду, за рахунок яко­го зроблені витрати; дебетове сальдо вказує на суму вит­рат, здійснених за рахунок наступних періодів і ще не роз­поділених.

Систематизований перелік рахунків, які використову­ються в процесі обліку поточних операцій, називають ра­хунковим планом, або планом рахунків. Це — перелік ра­хунків і субрахунків із зазначенням їхніх найменувань і окремих для кожного цифрових шифрів, які застосовують­ся для спрощення обліку, оскільки часто замінюють назви самих рахунків. З метою однакового використання ра­хунків, обліку, уніфікації економічних груп окремих опе­рацій, зручності контролю і аналізу господарської діяль­ності підприємств Міністерство фінансів України з 30 листо­пада 1999 р. ввело новий План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом № 291. План рахунків містить два розділи: розділ І — балансові рахунки; розділ II — позабалансові рахунки. Розділі 1 має дев'ять класів. Розділ II має клас 0 «Позабалансові рахунки».

Висновки.

Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв'язок, оскільки вони відображають ті самі господарські кошти і їх джерела. Баланс, як відомо, відображає наявність господарських коштів і джерел їх формування у вартісному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих коштів і їх джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках (ті, які служать для обліку господарських коштів) - по дебету, на пасивні (які служать для обліку джерел коштів) - по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках визначає рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. По цим залишкам на рахунках становлять баланс на наступну звітну дату. Таким чином, бухгалтерський баланс і рахунки є взаємозалежними елементами методу бухгалтерського обліку: за даними балансу на початок місяця відкривають рахунку для поточного обліку господарських операцій, а потім дані цих же рахунків з відображеними на них операціями й виведеними кінцевими залишками служать підставою для складання нового балансу.

У діяльності правоохоронних органів показники балансу використовуються для виявлення різних порушень фінансової (витрата коштів не по цільовому призначенню) і розрахункової дисциплін; установлення фінансових порушень і зловживань, які мали місце. Показники балансу можуть мати вага доказів у справах слідства й судочинства.