Розряди займенника
Я, ти, ми, ви
Зворотній займенник «себе»
Питальні. Хто, що, який, котрий, кого, скільки
Відносні, такі ж самі, як і питальні.
Заперечні. Такі самі, як і відносні, але з часткою «ні» на початку.
Присвійні. Мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його.
Весь, всякий, кожен кожний, жоден, жодний
Неозначені. Дехто, дещо, деякий, хтось, якийсь, щось, хто-небудь, що-небудь, будь-що, будь-хто, будь-який, абихто, абищо, абиякий, казна що, казна хто, казна що.
За особливостями відмінювання займенники можуть бути такі:
Особові займенники і зворотній займенник «себе».
Вказівні, присвійні, означальні, вони відмінюються, як прикметники
Всі інші.
Історизми — слова, які вийшли з активного вжитку тому, що зникли позначувані ними речі, явища. назви давніх суспільно-політичних реалій: смерд, кріпак, вельможа, дворянин, назви колишніх професій: мечник, лучник, списник, назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, жорна,
До універсальних слів відносяться слова з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів із більш точним, більш конкретним (і доречним у певній ситуації) значенням. Прикладом може бути прислівник слабо у таких контекстах:
Слабо ведуться роботи ... (повільно, неритмічно);
слабо відбиває стан справ ... (погано, неповно, неточно, поверхово, некомпетентно);
слабо ставить питання... (зрідка, нерішуче, некваліфіковано, поверхово) та ін.
У цій ролі часто виступають слова питання, факт, момент, захід, масштаб; зміцнити, підвищити, оцінити тощо.
Універсальні слова з’являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів. Порівняйте:
зміцнити управління (посилити його особовий склад висококваліфікованими кадрами); — нові слова в мові: довкілля, складнощі, по-датківець, наркобізнес, бартер, менеджмент, рекетир, факс, телетайп, конверсія, дилер, імідж, грант.
Зайві слова в документах значно поширеніші, ніж можна було б сподіватися, враховуючи структуру ділових паперів.
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.
Омофони — слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному. мене (займенник) — мине (дієслово) лев (тварина) — Лев (ім'я).
Омо́німи-це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.
Омографи (графічні омоніми) — це слова, які однаково пишутся, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (по́тяг — потя́г; за́мок — замо́к; бра́ти — брати́).
Омоформи (граматичні омоніми) — це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз — віз дрова; жовте поле — поле город).
Омоморфеми (омонімічні морфеми) — морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення (чистий став(ок) — став, як вкопаний).
Архаї́зм – слово, вираз, граматична форма, які застаріли й вийшли з загального вжитку.
Сленг — міський соціолект, виниклий з Арго різних замкнених соціальних груп (правопорушників, крамарів, ремісників, в'язнів, бурсаків-учнів, вояків, інтернет-спільноти), як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю (зрідка й словотворів: випивóн — пиятика, закусóн — закуска), поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (ремісничої, шкільної молоді) міст.
Лексичне значення — історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.
Вульгаризм = не прийняте національною літературною мовою, неправильне, побутове або іншомовне слово чи вираз.
Арготизми, арґо́ слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп.
Як правило малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства.
Фразеологізм — семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.
Інше визначення: фразеологізми — (фразеологічні звороти) стійкі словосполучення, які сприймаються як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні.