1.3. Поняття організації. Формальні та неформальні організації

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координу­ють для досягнення спільної мети.

Організація можлива за таких умов:

1. є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;

1. є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;

2. члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.

У цьому випадку йдеться про формальну організацію. Існують також неформальні організації, тобто групи, що виникають спон­танно, але в яких люди взаємодіють досить регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних, за винятком дуже малих. І хоч вони не мають керівників, проте відіграють дуже значну роль у житті формальних організацій.

Деякі неформальні групи можуть поводити себе так, що заважати­муть досягненню цілей формальних організацій. Прийняті групою нор­ми можуть призвести до того, що продуктивність організації буде ниж­чою від визначеної керівництвом формальної організації. Тенденція до опору будь-яким змінам може затримувати необхідну модернізацію ви­робництва. Деякі ранні автори теорії менеджменту вважають, що не­формальні організації треба знищувати. Нинішні теоретики вважають навпаки, що неформальна організація може допомогти формальній у досягненні її цілей.

1.4. Ресурси організації. Зовнішнє середовище організації, середовища прямого та непрямого впливу

Усі формальні організації характеризуються наявністю визначених ресурсів, потрібних для діяльності. У процесі діяльності організація пе­ретворює ресурси для досягнення своєї мети - випуску продукції або надання послуг. До таких ресурсів належать: люди (людські ресурси), капітал (фінансові ресурси), матеріали (матеріальні ресурси), техноло­гія (технологічні ресурси), інформація (інформаційні ресурси) тощо.

Приклад. Якщо організація має за мету виробляти продукцію, яка задовольнятиме духовні потреби суспільства - кінофільм, кон­церт, театральна вистава, книга, журнал тощо, вона має переробляти такі ресурси, як інформаційні (найголовніші ресурси для цього виду продукції), матеріальні, виробничі, фінансові.

Найважливіша характеристика організації - її взаємозв'язок із зо­внішнім середовищем. Жодна організація не може існувати сама по собі. Організації повністю залежать від зовнішнього середовища, тобто від ресурсів, споживачів тих результатів, яких вона намагається досягти. Зовнішнє середовище складається з середовища прямого впливу (рис. 1.5) і середовища непрямого впливу (рис. 1.6). Чинники зовнішнього середо­вища впливають на все, що відбувається всередині організації.

Рис. 1.5. Середовище прямого впливу на організацію

Приклад. Уведення нової автоматизованої технології може забезпечити організації переваги в конкуренції. Але щоб використати цю нову технологію, організація змушена шукати людей з певними на­вичками і поглядами. Знайти потрібних фахівців, які були б зацікавле­ні в переході на роботу до цієї організації, буває досить складно. Якщоекономічна кон юнктура підвищується та існує конкуренція на ринку таких спеціалістів, організація може бути вимушена підняти заробітну плату, щоб заохотити цих спеціалістів до роботи.

Рис. 1.6. Середовище непрямого впливу на організацію

На діяльність організації, крім зовнішнього, впливає і внутрішнє середовище (рис. 1.7), яке детальніше розглянемо у підрозд. 2.3.

Рис. 1.7. Чинники та змінні зовнішнього та внутрішнього середовищ організації

З кожним роком керівництво вимушене враховувати все більшу кількість чинників зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Організації повністю залежать від навколишнього середови­ща, яке, як правило, знаходиться поза впливом менеджера (керівника).